КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-8507/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"12" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними окремих положень постанов Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 та від 22 лютого 2008 року № 57, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач (ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом про визнання незаконними окремих положень постанов Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 та від 22 лютого 2008 року № 57.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду –без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч.1 п.1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України, в редакції чинній на час звернення позивача до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що оскільки оспорювані позивачем Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», який набрав чинності з 01 січня 2001 року, опублікований в газеті «Урядовий кур’єр»від 28 лютого 2001 року № 38; Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»(в новій редакції відповідно до Закону України від 22 березня 2001 року № 2334-III «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»), який набрав чинності з 01 січня 2002 року, опублікований в газеті «Урядовий кур’єр»від 18 квітня 2001 року № 69; постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, яка набрала чинності з 01 січня 2002 року, опублікована в Офіційному віснику України»від 11 січня 2002 року № 52; постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 57 набрала чинності з дня її опублікування в газеті «Урядовий кур’єр»від 01 березня 2008 року № 41 і позивач мав можливість з ними ознайомитися та оскаржити їх в установленому законом порядку, то позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Суд не погоджується з доводами позивача про те, що перебіг строку для звернення до суду з цим адміністративним позовом починається з 29 квітня 2010 року та вважає, що позивач без поважних причин пропустив цей строк.
Як вбачається з позовної заяви, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина ОСОБА_5 та з 02 березня 2009 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримуючи з цього часу допомогу по догляду за дитиною.
Однак, від часу, коли позивач стала суб’єктом правовідносин, врегульованих вищевикладеними законодавчими актами, тобто у неї виникло право на звернення до суду та до дня звернення до суду з адміністративним позовом сплинуло майже 1 рік 3 місяці.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визначився з висновком про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов