ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"12" вересня 2006 р. | Справа № 26/230-06-5062 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином
від відповідача: Жуков Ю.А., довіреність б/н, від 25.07.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства „Вітмарк - Україна” в формі Товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2006 року
по справі № 26/230-06-5062
за позовом: Державного територіально - галузевого об’єднання „Південно –Західна залізниця”
до Спільного підприємства „Вітмарк - Україна” в формі Товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення 10 690 грн.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року ДТГО „Південно - Західна залізниця” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до СП „Вітмарк - Україна” про стягнення з останнього штрафу у розмірі 10 690 грн. за неправильне зазначення у накладній № 40652690 коду вантажоодержувача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 920 Цивільного кодексу України, ст. ст. 118, 122, 129 Статуту залізниць України, а також на Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва № 1.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27 липня 2006 року (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено. З відповідача стягнуто на користь позивача штраф у розмірі 10 690 грн. державне мито в сумі 106,90 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог. За висновками суду першої інстанції, відповідачем вчинено правопорушення шляхом внесення невірної інформації в накладну, що є порушенням ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, СП „Вітмарк - Україна” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 27.07.06 р. та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, присудивши СП „Вітмарк - Україна” сплатити на користь позивача суму штрафної санкції у розмірі 4 825,00 грн.
Скаржник обґрунтовує свої доводи неповним з’ясуванням господарським судом першої інстанції всіх обставин справи, а саме СП „Вітмарк - Україна” не погоджується з розрахунками провізної плати та суми штрафних санкцій за відправкою № 40652690, здійсненого позивачем і підтвердженого господарським судом.
Позивач заперечення на апеляційну скаргу не надав, однак його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду від 27.07.06 р. залишити без змін, вважаючи його законним, обґрунтованим та постановленим з урахуванням всіх обставин справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінивши всі фактичні обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено матеріалами справи та судом першої інстанції, між Державним територіально - галузевим об’єднанням „Південно-Західна залізниця” (Об’єднання) та СП „Вітмарк - Україна” ТОВ (Замовник) 04.10.05 р. був укладений договір № 6391092 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Відповідно до п. 2.2.1 зазначеного договору, Замовнику було відкрито код вантажовідправника –одержувача 1587.
27.01.06 р. зі станції „Кучурган” Одеської залізниці на станцію „Дарниця” Південно-Західної залізниці відповідачем за накладною № 40652690 було відправлено вагон № 23927262 з вантажем - соки фруктові, з зазначенням у накладній коду одержувача –1000.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. № 457 (зі змінами та доповненнями), залізнична накладна є договором перевезення вантажу і договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення залізниці провізної плати та інших платежів за перевезення.
31.01.2006 р. при прибутті вагону на станцію „Дарниця” старшим товарним контролером та товарним касиром складено акт загальної форми № 19, в якому вказано про виявлену невідповідність зазначеного у накладній № 40652690 коду вантажоодержувача - 1000, дійсному коду одержувача вантажу –1587.
На підставі ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України, п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтранспорту України № 644 від 21.11.2000 р., зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2000 р. за № 863/5084, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, виходячи з розрахунку: 2 138 грн. помножити на 5 = 10 690 грн., та звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача нарахованого штрафу.
Задовольняючи позов та стягнувши з відповідача 10 690 грн. штрафу, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, тим самим господарський суд першої інстанції погодився з розміром нарахованої позивачем штрафної санкції.
Однак, судова колегія не може погодитися з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку провізної плати та штрафних санкцій за відправкою № 40652690 (а.с.90), провізна плата становить 965 грн., до якої застосовано коефіцієнт 2,216 з посиланням на „Протокол № 32 засідання Кабінету Міністрів України до тарифу перевезення вантажу для коду вантажів 584”. Таким чином, позивач розрахував штрафну санкцію з розрахунку: 965 помножити на 2,216 та помножити на 5 = 10 690,00 грн.
Враховуючи доводи апеляційної скарги та непогодження відповідача з застосуванням позивачем до провізної плати коефіцієнту 2,216, для повного дослідження всіх обставин справи, судом апеляційної інстанції було витребувано у позивача правове обґрунтування застосування коефіцієнту провізної плати.
Позивач, в порушення вимог ст. 33Господарського процесуального кодексу України, не надав суду належних доказів на обґрунтування правомірності застосування до розміру провізної плати –965 грн. коефіцієнту 2,216.
Між тим, згідно ст. 57 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (зі змінами), тарифи на перевезення вантажів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Крім того, статтею 61 Статуту залізниць України передбачено, що тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту. Тарифи на перевезення і ставки зборів, затверджені залізницями, публікуються у засобах масової інформації із зазначенням терміну введення їх у дію.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.96 р. „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” було уповноважено Міністерство транспорту та зв’язку встановлювати за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги.
Також, наказом „Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника Міністерства транспорту України” від 15.11.1999 р. № 551 Міністерство транспорту затвердило єдині тарифи на перевезення, що застосовуються на всіх лініях залізниць загальної мережі залізниць України, які включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.
Як вбачається з розрахунку провізної плати, доданого позивачем до позову, позивач вірно вказав, що плата за перевезення товару, відправленого за накладною № 40652690, має визначатися на підставі Тарифної схеми 1. Крім того, позивачем вірно зазначено відстань перевезення і провізну плату, яка складає 965 грн.
Як вже зазначалось, Міністерство транспорту та зв’язку уповноважене встановлювати за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги, в тому числі і коефіцієнти, що застосовуються до тарифу Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Діючим на сьогоднішній день єдиним нормативно-правовим актом, який встановлює коефіцієнти, що застосовуються до тарифу Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, є наказ Міністерства транспорту України від 27.12.02 р. № 934 „Про затвердження Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.02 р. № 1015/7303 (зі змінами). Серед зазначених у наказі Міністерства транспорту України від 27.12.02 р. № 934 коефіцієнтів відсутній коефіцієнт, який застосовується до вантажів за кодом 584087.
Таким чином, застосування позивачем коефіцієнту 2,216 на перевезення вантажів залізничним транспортом України під час розрахунку провізної плати, є безпідставним.
З вищевикладених підстав, апеляційна скарга Спільного підприємства „Вітмарк - Україна” в формі Товариства з обмеженою відповідальністю підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2006 року –зміні з покладанням судових витрат у справі на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
1)Апеляційну скаргу Спільного підприємства „Вітмарк - Україна” в формі Товариства з обмеженою відповідальністю - задовольнити.
2)Рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2006 року по справі №26/230-06-5062 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
„1) Позов задовольнити частково.
2) Стягнути з Спільного підприємства „Вітмарк - Україна” в формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Державного територіально - галузевого об’єднання „Південно –Західна залізниця” штраф у розмірі 4 825,00 грн., державне мито в сумі 102 грн. та 118 грн. на ІТЗ судового процесу”.
3) В іншій частини позову –відмовити.
Наказ господарського суду Одеської області від 07.08.06 р. по справі № 26/230-06-5062 визнати таким, що не підлягає виконанню.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк