Справа № 2а-3660/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді – Кагітіної І.В.,
при секретарі – Якушевій Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В:
25.11.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про визнання неправомірною відмову в перерахуванні та виплаті призначеної державної та додаткової пенсій, виплату яких передбачено статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі Закон №796-ХІІ); покладення обов’язку на відповідача призначити та сплачувати їй в майбутньому щомісячно державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та розмірів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, визначених законом на момент виплати, а також провести перерахунок та виплатити недоотриману за період з 01.07.2008 року по 01.12.2010 року включно основну державну та щомісячну додаткову пенсії.
Ухвалою від 29.11.2010р. адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог що стосуються періоду часу до 25.05.2010р. залишено без розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є інвалідом другої групи внаслідок впливу аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до категорії 1. Відповідно до статей 50, 54 Закону №796-ХІІ їй призначені та виплачуються основна державна та додаткова пенсії, проте розмір пенсій не відповідає встановленому цим Законом розміру. На її вимогу про перерахунок пенсії вона отримала відмову відповідача з посиланням на підзаконні нормативно-правові акти, які не можуть братись до уваги, як такі, що суперечать закону.
Позивачка просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує. Представник відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим у судове засідання не з’явився, про дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, письмових заперечень на позов не надав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до довідки МСЕК № 008046 від 30.03.2006 року ОСОБА_1 має втрату професійної працездатності, пов’язаної з впливом аварії на ЧАЕС.
01.10.2010 року позивачка звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК, де їй виплачується пенсія, з заявою про перерахування її пенсії та встановлення розміру пенсії згідно діючого законодавства.
15.10 .2010 року Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК, розглянувши заяву позивача, надіслав на його адресу лист №740/С-08, в якому зазначив, що пенсія їй нарахована відповідно до вимог, зазначених ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірах, встановлених Постановами КМУ №544 від 15.04.2003 року, №1 від 03.01.2002 року, №894 від 01.09.2004 року, №1293 від 27.12.2005 року, в наслідок чого відсутні підстави для перерахування.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, яки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-ХІІ) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
З огляду на викладене, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Як вбачається з листа Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим позивачу у відповідь на прохання провести перерахунок пенсії від 12.11.2010 року №740/С-08, розрахунок пенсії позивачу здійснювався виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», а саме у розмірі 655 грн.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала законної сили з 22.05.2008 року, позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом другої групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлена у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому відповідач виходив з того, що застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV суперечить вимогам частини 3 зазначеної статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частині 1 цієї статті, застосовується виключено для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з конституційних принципів, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, яке не може бути скасоване або звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року №523, яка є чинною, і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.50, 54 Закону України №796.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст..ст.50, 54 Закону України №796-ХІІ підлягає застосуванню прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Увалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за можливе через положення частини 2 статті 11 КАС України та з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, вийти за межи заявлених позовних вимог для забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та ухвалити рішення щодо покладення обов’язку на відповідача нарахувати та виплатити позивачу державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з травня 2010 року ( в межах позовних вимог) до грудня 2010 року ( місяць прийняття постанови).
Розглядаючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь суми, суд виходить з того, що єдиним органом, якому надано виключне право виплачувати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, являється територіальне управління Пенсійного фонду України. З огляду на те, що суд не є органом, який нараховує та виплачує спірну суму, та виконуючи викладені вище повноваження, порушені права позивача у сфері публічно-правових відносин, підлягають захисту та відновленню шляхом покладення зазначеного вище обов’язку.
Щодо позовних вимог про покладення обов’язку виплачувати перераховану пенсію щомісячно у подальшому, то порушення прав осіб у майбутньому не може вважатися предметом судового захисту у розумінні ст. 2 КАС України, якою передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З урахуванням вищенаведеного, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України №523 від 30.05.1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобільської катастрофи», керуючись ст.ст. 2, 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим у перерахунку ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залежно від мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з травня 2010 року по грудень 2010 року з урахуванням виплачених сум пенсій.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: