Справа № 2-а-307/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

21 січня 2011 року                                                                                                               смт. Варва

Варвинський  районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді                                    Павлов В.Г.,

за участю секретаря                                               Малофеєвої О.І.,  

позивача                                                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Варва Чернігівської області позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора ДПС Прилуцького взводу ДПС ДАІ рядового міліції Роєнко Олега Васильовича про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень щодо винесення постанови серії СВ1 № 011489 від 06.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення та її скасування, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2011 року позивач –ОСОБА_1 звернувся в Варвинський районний суд з адміністративним позовом до інспектора ДПС Прилуцького взводу ДПС ДАІ рядового міліції Роєнко Олега Васильовича про визнання протиправними дії суб’єкта владних повноважень та скасування постанови від 06.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення серії СВ1      № 011489, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, посилаючись на те, що постанова винесена відповідачем з порушенням положень чинного законодавства.

          З позовної заяви вбачається, що 06 січня 2011 року о 13 годині 30 хвилин в смт. Варва по вулиці Миру позивач, керуючи автомобілем «ВАЗ 2121», реєстраційний номер НОМЕР_1/, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив вимоги п. 8.1 ПДР України.

Відповідачем був складений протокол від 06.01.2011 року про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 066411 та винесена оскаржувана постанова від 06.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 011489 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Обґрунтовуючи адміністративний позов, представник позивача зазначає, що Правила Дорожнього Руху позивачем не порушував, а відповідачем допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Позивач зазначає, що згідно п. 1.12 розділу 34 Правил дорожнього руху України розмітка (стоп-лінія) вказує місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», що і було ним дотримано.

Позивач в судовому засіданні, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові /а.с. 3/.

Відповідач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про час, місце і дату розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до  ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За вказаною нормою права, суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі наявні докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 N3353-XII (із змінами і доповненнями) учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

          Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.  

          З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2011 року інспектором ДПС Прилуцького взводу ДПС ДАІ рядовим міліції Роєнко Олегом Васильовичем відносно позивача складений протокол від 06.01.2011 року про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 066411, за порушення вимог пункту 8.1 Правил дорожнього руху України.

Суть адміністративного правопорушення полягала у тому, що позивач 06.01.2011 року о 13 годині 30 хвилин в смт. Варва по вулиці Миру, керуючи автомобілем ВАЗ 2121, номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку п. 2.2 ПДР «Проїзд без зупинки заборонено»(а.с.8).  

Постановою в справі про адміністративне правопорушення від 06.01.2011 року серії СВ1          № 011489, ОСОБА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн./а.с.7/.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.1. Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 року, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно   п. 2.2 розділу 33 Правил дорожнього руху України, забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Відповідно до п. 1.12 розділу 34 «Дорожня розмітка»Правил дорожнього руху України, розмітка (стоп-лінія) –вказує місце, де водій повинен зупинитись за наявності знака 2.2, або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП складом правопорушення, за яке передбачається адміністративна відповідальність –є зокрема і порушення водіями транспортних засобів вимог дорожніх знаків.  

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання  законності.

За приписами норм КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.

Відповідно до статті 251 КУпАП до доказів відносять протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи.

          Мотивуючи обґрунтованість адміністративного позову, позивач зазначає, що винним себе у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, Правил дорожнього руху не порушував, в протоколі про адміністративне правопорушення, надаючи пояснення відповідачу, також вказує на відсутність в його діях адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Разом з тим зібрані по справі про адміністративне правопорушення докази повинні містити достовірну інформацію, підтверджувати наявність правопорушення, місце, час його скоєння, наявність свідків, потерпілих при обставинах, які встановлюються, винність особи у вчиненні правопорушення.

Ухвалою Варвинського районного суду від 17.01.2011 року, відповідачу по справі було запропоновано надати в разі невизнання адміністративного позову письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються та зобов’язано надати матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 122 КУпАП.   

Відповідач в судове засідання не з’явився, не надіслав своїх заперечень проти адміністративного позову та інших доказів на спростування позовних вимог позивача.

Оскільки, на пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі від 17.01.2011 року, надати докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, не було надано відповідних доказів, тому суд вирішує справу на основі наявних доказів відповідно до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України.

У відповідності до положень вимог ст. 251 КУпАП, в підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення в матеріалах справи наявний протокол від 06.01.2011 року про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 066411 та постанова серії СВ1 № 011489 і є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, протокол від 06.01.2011 року про адміністративне правопорушення серії СВ1           № 066411 розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

За приписами статті 71 КАС України доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень.   

Відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви  щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.   

Інших оформлених з дотриманням визначеного законом порядку доказів, крім тих, які є у матеріалах справи, в підтвердження факту порушення позивачем вимог п.8.1 Правил Дорожнього Руху, на розгляд суду не надано.

За таких обставин та наданих судові доказів, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, є недоведеним.

Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи доводи представника позивача, вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням порядку, передбаченого Законами України "Про міліцію", "Про дорожній рух", Правилами дорожнього руху України, КУпАП, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, а за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суду не було надано доказів, які б підтвердили факт скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідач при винесенні вищезазначеної постанови не діяв відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України і відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП, підлягає скасуванню.

          Керуючись ст.ст. 1 ч.1, 10,11,18 ч.1 п. 2, 71, 158-163,186  КАС України, ст. 33, 122, 171-2, 251, 258, 289, 293 КУпАП, п. 8.1 додатку 1 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ №876 від 01.10.2008 р.,  суд,-   

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Прилуцького взводу ДПС ДАІ рядового міліції Роєнко Олега Васильовича про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень щодо винесення постанови серії СВ1 № 011489 від 06.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення та її скасування –задовольнити.

Визнати дії суб'єкта владних повноважень інспектора ДПС Прилуцького взводу ДПС ДАІ рядового міліції Роєнко Олега Васильовича щодо винесення постанови від 06.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 011489, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП –протиправними.

Скасувати постанову від 06.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення серії  СВ1 № 011489, винесену інспектором ДПС Прилуцького взводу ДПС ДАІ рядовим міліції Роєнко Олегом Васильовичем, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за  ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 копійок судового збору.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області                                                                                                            В.Г.Павлов