Справа № 2-а-309/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 року                                                                                                               смт. Варва

Варвинський  районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді                                    Павлов В.Г.,

              за участю секретаря                                 Малофеєвої О.І.,  

представник позивача                                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Варва Чернігівської області позовну заяву ОСОБА_2 до інспектора ДПС Прилуцького ВДАІ Соболевського Станіслава Григоровича про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень щодо винесення постанови серії СВ № 226669 від 05.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення та її скасування, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2011 року позивач –ОСОБА_2 звернувся в Варвинський районний суд з адміністративним позовом до інспектора ДПС Прилуцького ВДАІ Соболевського Станіслава Григоровича про визнання протиправними дії суб’єкта владних повноважень та скасування постанови від 05.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення серії СВ № 226669, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, посилаючись на те, що постанова винесена відповідачем з порушенням положень чинного законодавства.

          З позовної заяви вбачається, що 05 січня 2011 року о 19 годині 37 хвилин в м. Прилуки по вулиці Гімназичній позивач, керуючи автомобілем «Део Ланос», реєстраційний номер /НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив вимоги п. 8.4 «в»ПДР України.

Відповідачем був складений протокол від 05.01.2011 року про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 069897 та винесена оскаржувана постанова від 05.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення серії СВ № 226669 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Обґрунтовуючи адміністративний позов, представник позивача зазначає, що Правила Дорожнього Руху позивач не порушував, а відповідачем допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, що й спричинило винесення оскаржуваної постанови. Аргументами позивача щодо невизнання дій працівника ДАІ правомірними є  не доведення вини суб’єктом владних повноважень в скоєнні правопорушення, відсутність даних про законність розміщення дорожнього знаку 2.2., відмова працівника ДАІ внести дані до протоколу про свідків, що були безпосередньо при  оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, суб’єктом владних повноважень не роз’яснено права, що передбачені вимогами ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Позивач в  судове засідання не з’явився, надіславши до канцелярії Варвинського районного суду клопотання про розгляд справи без його участі, що узгоджується з вимогами ч.4 ст. 122 КАС України /а.с.12-13/. Представник позивача в судовому засіданні, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові /а.с. 3-4/.

Відповідач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про час, місце і дату розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до  ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За вказаною нормою права, суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі наявні докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 N3353-XII (із змінами і доповненнями) учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

          З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2011 року інспектором ДПС Прилуцького ВДАІ Соболевським Станіславом Григоровичем відносно позивача складений протокол від 05.01.2011 року про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 069897, за порушення вимог пункту 8.4 в Правил дорожнього руху України.

Суть адміністративного правопорушення полягала у тому, що позивач 05.01.2011 року о 19 годині 37 хвилин в м. Прилуки по вулиці Гімназичній, керуючи автомобілем «Део Ланос», номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку п. 2.2 ПДР «Проїзд без зупинки заборонено»(а.с.6).  

Постановою в справі про адміністративне правопорушення від 05.01.2011 року серії СВ                № 226669, ОСОБА_2, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн./а.с.5/.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.1 Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 року, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно п. 8.4в ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Відповідно п. 2.2 розділу 33 Правил дорожнього руху України, забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП складом правопорушення, за яке передбачається адміністративна відповідальність –є зокрема і порушення водіями транспортних засобів вимог дорожніх знаків.  

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За приписами норм КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.

          Мотивуючи обґрунтованість адміністративного позову, позивач зазначає, що винним себе у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, Правил дорожнього руху не порушував, в протоколі про адміністративне правопорушення, надаючи пояснення відповідачу, також вказує на відсутність в його діях адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Згідно ч.2 ст.106 вищенаведеного Кодексу на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

          Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.  

У відповідності до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим зібрані по справі про адміністративне правопорушення докази повинні містити достовірну інформацію, підтверджувати наявність правопорушення, місце, час його скоєння, наявність свідків, потерпілих при обставинах, які встановлюються, винність особи у вчиненні правопорушення

У відповідності до п.13.7.1. Наказу МВС від 27.03.2009 року за № 111 "Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС", основними методами несення служби працівниками Державтоінспекції є спостереження за дорожнім рухом. Інструкція визначає, що під спостереженням за дорожнім рухом слід розуміти візуальний або за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху встановлених правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, доцільністю та ефективністю організації дорожнього руху на посту, маршруті.

Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні протоколу від 05.01.2011 року про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 069897, позивачем було надано пояснення «на знак стоп зупинився, що можуть підтвердити свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Відповідачеві, для застосування адміністративного стягнення до позивача ОСОБА_2., необхідно було встановити та підтвердити доказами факт порушення водієм транспортного засобу вимог п. 2.2 ПДР України.

У відповідності до вимог ст.ст. 252, 254 КУпАП України, працівник Державтоінспекції зобов’язаний оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення. 

Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Протокол від 05.01.2011 року про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 069897, складений у відповідності до вимог положень ч.1 ст. 256 КУпАП та містить обов’язкові дані, передбачені вказаною статтею. З оглянутого протоколу встановлено, що ОСОБА_2, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснено його права і обов'язки, передбачені статтею 268  КУпАП та ст. 63 Конституції, про що свідчить підпис позивача у протоколі. На виконання положень ч. 3 ст. 268 КУпАП, відповідачем було надано можливість ОСОБА_2, подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.

Згідно вимог статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Оскільки позивачем, фактично не заперечувався факт вчинення адміністративного правопорушення, за обставин, що викладені в описовій частині адміністративного протоколу, відповідач на підставі візуальних даних, що є одним з основних методів несення служби працівниками Державтоінспекції, склав протокол та виніс оскаржувану постанову.

У відповідності до вимог ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Суд, критично оцінює доводи позивача, зазначені в адміністративному позові, щодо відмови відповідачем у відкладенні розгляду справи для пошуку адвоката. Як вбачається з матеріалів справи та наданих в розпорядження суду доказів, позивачем дане клопотання не заявлялось ані під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, ані під час винесення оскаржуваної постанови. Окрім того, жодних звернень в зв’язку з протиправними діями відповідача ані до керівництва ДАІ, ані до інших правоохоронних органів позивачем здійснено також не було.

Відповідно до статті 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення,  постанова в справі про адміністративне правопорушення розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 надав показання, що перебуває в родинних стосунках з позивачем, 05.01.2011 року, в момент зупинки працівниками ДАІ ОСОБА_2 який керував автомобілем «Део-Ланос», свідок перебував в салоні автомобіля. Вчинення позивачем по справі порушень вимог ПДР на вказаній ділянці дороги свідок не помітив. Проте, суд, до показань свідка ОСОБА_5 відноситься критично, оскільки не виявлення свідком допущеного порушення позивачем ПДР, який перебуває з ним в родинних відносинах, не може бути підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Суд не може взяти до уваги і твердження позивача, зазначені в адміністративному позові, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, не про інформування працівником ДАІ  позивача щодо правомірності розташування дорожнього знаку. Жодних офіційних даних щодо звернень позивача чи то органів ОВС, чи то органів виконавчої влади щодо правомірності розміщення дорожнього знаку на вказаній ділянці автодороги суду не надано.

За таких обставин, суд, оцінюючи доводи позивача в позові щодо його невинності та неправомірності винесення щодо нього оскаржуваної постанови, а також заслухавши пояснення представника в судовому засіданні приходить до висновку, що вищевказані доводи ОСОБА_2 не основані на належних доказах, нічим не підтверджується і спрямовані на ухилення останнім, від адміністративної відповідальності за скоєне адмінправопорушення, факт наявності якого, не викликає у суду, жодних сумнівів.

Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказує на те, що позивач дійсно порушив вимоги п. 8.4 в Правил Дорожнього Руху, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом від 05.01.2011 року про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 069897, а оскаржувана постанова серії СВ № 226669 від 05.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення винесена з додержанням норм чинного законодавства, а саме ст.ст. 251, 254, 280, 283 КУпАП і підстав для її  скасування не вбачається.                     

          Керуючись ст.ст. 1 ч.1, 10,11,18 ч.1 п. 2, 71, 158-163,186  КАС України, ст. 33, 122, 171-2, 251, 258, 289, 293 КУпАП, п. 8.1, 8.4в) додатку 1 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ №876 від 01.10.2008 р.,  суд,-  

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до інспектора ДПС Прилуцького ВДАІ Соболевського Станіслава Григоровича про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень щодо винесення постанови серії СВ № 226669 від 05.01.2011 року в справі про адміністративне правопорушення та її скасування, відмовити.

           Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області                                                                                                          В.Г.Павлов