Справа № 2-а-18816/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Білій Церкві справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату одноразової допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона є потерпілою він наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи від захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу за 2009 рік у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просила суд зобов”язати відповідача нарахувати і виплатити їй недоплачену суму допомоги за 2009 рік відповідно до ст.48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4225 грн.
За ухвалою судді від 17.12.2010 року було відкрито провадження по даній справі і призначено її до розгляду в порядку скороченого провадження без виклику сторін.
В зв’язку з неможливістю ухвалити законне та обґрунтоване рішення без проведення судового засідання за ухвалою судді від 11.01.2010 року справу було призначено до розгляду в відкритому судовому засіданні.
В суді позивач уточнила позовні вимоги і просила суд визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо відмови у проведенні перерахунку одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на момент виплати та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату вказаної допомоги згідно вимог Закону за 2009 рік, про що суду надано письмову заяву.
Представник відповідача до суду не з’явився, про час розгляду справи повідомлені належним чином, до суду надано письмові заперечення на позов.
За ухвалою суду від 26.01.2011 року позивачу було поновлено строк для звернення до суду з позовом до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання відповідача провести перерахунок одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, як пропущений з поважних причин.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Так, по справі встановлено, що позивач є потерпілою він наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи від захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, що стверджується копією посвідчення, довідкою управління соцзахисту.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої та другої групи—п’ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Судом встановлено, що відповідачем нараховано до виплати щорічну допомогу на оздоровлення позивачу в розмірі 120 грн. 29.01.2010 року.
Ці обставини підтверджуються довідкою управління соцзахисту.
Зазначена допомога на оздоровлення виплачена управлінням соцзахисту населення в тих розмірах, які встановлені постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позивач просить суд при визначенні розміру вказаної допомоги застосувати як розрахункову величину розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно зі ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВР України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана ВР України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст.48 Закону та іншим нормам Законів.
Але, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то виходячи з загального принципу пріоритетності нормативноправових актів, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .
Так, в разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях з приводу того, що ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” делегує КМ України повноваження стосовно роз’яснення порядку застосування цього Закону, а рішення КМ є обов’язковими до виконання.
Так, надання такого права КМ України не означає, що останній при визначенні порядку застосування Закону може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених Законом, тобто, КМ України повинен був встановити такий порядок не порушуючи вимог Закону щодо розмірів одноразової грошової допомоги на оздоровлення.
За ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 грн., з 1 квітня -625 грн., з 1 липня -630 грн., з 1 жовтня-650 грн., з 1 грудня -669 грн. на місяць.
Але Законом України від 06.11.2009 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» внесено зміни до ст.55 вказаного Закону, а саме: слова і цифри «з 1 грудня 2009 року-669 гривень» замінено словами і цифрами «з 1 листопада 2009 року -744 гривні».
Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року встановлено такий розмір мінімальної заробітної плати: з 1 листопада 2009 року-744 грн., з 1 січня 2010 року-869 грн., з 1 квітня -884 грн., з 1 липня-888 грн., з 1 жовтня-907 грн., з 1 грудня-922 грн.
Ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» визначено такі ж розміри мінімальної заробітної плати.
Всі вказані Закони не мали жодних обмежень щодо застосування ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст.71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Слід зазначити, що п.28 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Але за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, в т.ч. п.28 розділу 2 цього Закону, яким було внесено вказані вище зміни до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в самому рішенні вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, враховуючи наведене, управління соцзахисту населення повинно було виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Постановою КМ України від 20.09.2005 року за № 936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до підпункту 4 п.4 цього Порядку щорічна допомога на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних /міських/ держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян.
Тобто, управління соцзахисту населення Білоцерківської міської ради має бути відповідачем по даній справі.
Суд також вважає, що посилання на відсутність коштів для фінансування вказаних виплат не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки принцип верховенства права, закріплений в Конституції України, означає, що якщо держава схвалила певну концепцію, то дії державних органів вважатимуться протиправними, якщо вони відступатимуть від такої політики.
Крім того, у рішеннях Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо реалізації права громадян на соціальний захист, зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, а тому звуження змісту та обсягу цього права не допускається.
На підставі ст.4 Декрету КМ “Про державне мито” позивач звільнена від сплати судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.48, 62,71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, ст.ст. 6,9,17, 99, 158-163, 167,185,186 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо відмови у проведенні перерахунку одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2009 рік згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на момент виплати.
Зобов’язати управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради /м.Біла Церква, вул.Я.Мудрого,2, / провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, виходячи з мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги в січні 2010 року -869 грн., визначеної ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», з вирахуванням виплаченої допомоги в сумі 120 грн.
Від сплати держмита /судового збору/ позивача звільнити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Дмитренко А.М.