Справа № 2-а-391/2011

Провадження №6/471/15/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

"30" листопада 2021 р. смт. Братське

                              Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

               головуючого судді - Гукової І.Б.,

              за участю секретаря - Кравченко Л.В.,

               представника заявника ОСОБА_1

розглянувши справу № 2-а-391/2011 за заявою ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон,

                                                                     встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, встановленого постановою Братського районного суду Миколаївської області від 30 травня 2011 року.

Вимоги мотивує тим, що у 2011 році заступник начальника Братського районного управління юстиції звернувся до суду з поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві  виїзду за кордон без вилучення паспорту громадянина України ОСОБА_2 посилаючись на те, що на виконанні знаходився виконавчий лист:  №  3714/2010 від 03.12.2010 року, виданий Братським районним судом Миколаївської області про стягнення заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 26013,98. Вказані вимоги було задоволено постановою Братського районного суду Миколаївської області від 30 травня 2011 року. Однак на даний момент у Братському районному ВДВС відсутні виконавчі провадження відносно неї за вказаними кредитними договорами, тому наявні підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

Під час судового розгляду представник заявника підтримав клопотання та зазначив, що обмеження у праві виїзду за кордон носить тимчасовий характер. Наразі відсутні дані про наявні виконавчі провадження, стягувач не звертався до ОСОБА_2 з пропозиціями про реструктуризацію боргу або його погашення, відомостей про наявність боргу на час розгляду справи відсутні.

Від представника Державної прикордонної служби України надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, а також пояснення, згідно яких станом на 20.10.2021 року прикордонна служба не володіє інформацією щодо виконання рішення суду. Також зазначають, що було виявлено та встановлено факт підробки постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 24654274. В подальшому, 22.01.2018 року постанова про закінчення виконавчого провадження була скасована. Крім цього вказав на те, що підставами для вилучення інформації стосовно особи, відносно якої дії тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон є постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пп. 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви виходячи з наступного.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.11.2010 року було стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу за кредитним договором № 628338 від 31.08.2004 року  у сумі 18018,55 грн. та за кредитним договором б/н від 03.10.2008 року 7995,43 грн., а всього на суму 26013.98 грн.

22.02.2011 року за виконавчим листом було відкрито виконавче провадження ВП № 24654274.

Постановою Братського районного суду Миколаївської області від 30.05.2011 року було обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.10.2021 року від ОСОБА_2 надійшла заява про скасування постанови  про обмеження у праві виїзду за кордон, посилаючись на те, що станом на 13.09.2021 року на виконанні відділу ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження відносно неї.

Згідно інформації Братського відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 22.06.2020 року державним виконавцем завершено виконавче провадження за № 33660499 за п. 2 ст. 37 Закону України " Про виконавче провадження" ( у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення). Залишок боргу за вище зазначеним виконавчим провадженням складає 224 119,06 грн. та виконавчого збору 26 979,25 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до вимог п. 5 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», підставами для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян за кордон є ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійсненні особою права на свободу пересування.

Боржник мотивує свою заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України тим, що наразі відсутні на виконанні виконавчі провадження.

Проте, вказані доводи заявника не можуть бути взяті судом до уваги.

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, передбачає підстави для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження, а саме: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Підстави для саме закриття виконавчого провадження передбачені ст.. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. .

Наразі виконавчий лист повернути стягувачеві за підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, а саме, через відсутність у боржника майна на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»  повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів належного виконання судового рішення заявником не надано.

За таких обставин, правових підстав для скасування обмежувальних заходів судом не встановлено. Саме невиконання зобов`язань потягло за собою вжиття заходів забезпечення виконавчого провадження, як то встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та ухвалою суду встановлено строк обмеження до виконання зобов`язань за рішенням суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.ст. 259, 260 ЦПК України, суд

                                                                 ухвалив:

У задоволені заяви ОСОБА_2 про зняття обмеження у праві виїзду за кордон - відмовити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання.

Повний текст ухвали виготовлено 02.12.2021 року.

СуддяІ.Б. Гукова