Справа № 2-а-12289 2010 рік
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що проведеною перевіркою додержання вимог чинного законодавства встановлено, що відповідач зареєстрована в Білоцерківському центрі зайнятості як така, що шукає роботу 22.04.2008 року, 05.05.2008 року їй надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, вона перебувала на обліку по 25.03.2009 року, але з 18.12.2006 року відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що не повідомила центр зайнятості, за період перебування на обліку як безробітна відповідач одержала незаконно допомогу в сумі 1318 грн. 25 коп., позивачем недостовірні дані встановлені 13.10.2010 року, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача вказану вище суму виплаченої допомоги по безробіттю.
В судовому засіданні представник позивача зменшила позовні вимоги на суму 918 грн.25 коп.
Відповідач позов визнала.
Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Так, по справі встановлено, що з 05.05.2008 року на підставі заяви відповідача до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості їй було надано статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що стверджується копією даної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач була зареєстрована відділом державної реєстрації Білоцерківської міської ради як фізична особа-підприємець з 08.12.2006 року по 28.11.2008 року, що слідує з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.10.2010 року.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи.
А згідно зі ст.1 цього Закону, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
За ст..46 п.3 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Отже, до 28.11.2008 року відповідач відносилася до категорії зайнятого населення, про що вона не повідомила центр зайнятості і їй виплачувалася допомога по безробіттю.
Згідно довідки Білоцерківського МРЦЗ в матеріалах справи, з обліку відповідача було знято з 21.10.2008 року на підставі її заяви, за період з 29.04.2008 року по 21.10.2008 року їй було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 1618 грн.25 коп.., але по даний час відповідач повернула МРЦЗ 700 грн. допомоги.
За ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати і забезпечення та надання соціальних послуг.
Ч.3 цієї статті передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ст.39 вказаного Закону спори, що виникають з правовідносин за цим законом, вирішуються в судовому порядку.
Як передбачено постановою КМ України від 20.03.2006 року № 357 «Деякі питання загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття» /п.5,6,7/, перевірка достовірності даних, які є підставою виплати і матеріального забезпечення проводиться центрами зайнятості, а за результатами звіряння або перевірки оформляється акт, який підписується посадовими особами, що їх проводили.
Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62 було затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, відповідно до якого у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятої така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин.
У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення /невідшкодування/ їх у встановленому порядку відповідно до законодавства-ці питання вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до п.20 постанови КМ України від 14.02.2007 року № 219 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку: у разі виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю та повертають кошти, отримані обманним шляхом.
Позивачем недостовірні дані були встановлені у визначеному законом порядку 13.10.2010 року, що вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Отже, виходячи з наведеного вище, відповідач повинна повернути центру зайнятості нараховану та виплачену їй допомогу по безробіттю за період з 29.04.2008 року, про що вказано вище, до того часу, коли її було знято з обліку, тобто, до 21.10.2008 року, як слідує з довідки ЦЗ, оскільки відповідач не повідомила центр зайнятості при постановці її на облік про те, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, а ці кошти підлягають поверненню до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Так, згідно зі ст.12 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується за рахунок коштів вказаного Фонду.
Таким чином, суд приймає до уваги визнання позову відповідачем, оскільки це не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
На підставі ст.4 п.34 Декрету КМ України « Про державне мито» позивач звільнений від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.
Позивач звертається до суду з вказаним позовом в порядку адміністративного судочинства.
За п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
А відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
А як вказано вище в постанові, недостовірні дані позивачем встановлені тільки 13.10.2010 року.
Керуючись Законом України «Про зайнятість населення» , Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», постановою КМ України від 20.03.2006 року № 357 «Деякі питання загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття», постановою КМ України від 14.02.2007 року № 219 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» , Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Мінпраці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, ст.ст. 3,6,17,158-163, 167,185,186 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості 918 грн. 25 коп.
Від сплати судового збору позивача звільнити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Дмитренко А.М.