Справа № 2-21446 2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідачі по справі-це її діти, після смерті чоловіка вона проживає одна, їй 74 роки, вона є інвалідом першої групи, за станом здоров’я потребує постійного стороннього догляду, їй необхідні ліки, додаткове харчування, а джерел прибутків, крім пенсії в розмірі 1000 грн., вона не має, пенсії їй не вистачає для забезпечення всіх потреб, відповідачі по справі ухиляються від надання їй матеріальної допомоги, хоча мають таку можливість, а тому позивач просила суд стягнути з відповідачів на її користь аліменти у твердій грошовій сумі –по 200 грн. щомісячно з кожного, починаючи від дня подання заяви до суду – довічно.
В судове засідання позивач не з’явилася за станом здоров’я, але надала письмову заяву про розгляд справи без її участі, в якій вказала на те, що позов підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, не заперечує щодо сплати на користь матері аліментів в розмірі по 200 грн. щомісячно, в суді пояснив, що він не відмовляється надавати матері допомогу, але з нею дуже тяжко спілкуватися і знайти спільну мову.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, пояснила, що вона на даний час не працює, є пенсіонеркою і одержує пенсію в меншому розмірі, ніж її мати, крім того, у неї на утриманні неповнолітній син, вона не відмовляється надавати матері посильну допомогу по догляду за нею, продуктами харчування, але мати не хоче з нею спілкуватися.
Заслухавши пояснення відповідачів, оглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Так, по справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та постійно проживає по АДРЕСА_1 в м.Білій Церкві, після смерті її чоловіка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 року проживає у даній квартирі одна, що стверджується копією її паспорта, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4, поясненнями відповідачів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є інвалідом першої групи від трудового каліцтва безтерміново, що слідує з копії довідки МСЕК від 19.02.1993 року, вона перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м.Білій Церкві і одержує пенсію по інвалідності, розмір якої станом на 01.11.2010 року становить 1154 грн.09.коп., що слідує з довідки управління ПФУ від 09.11.2010 року.
Згідно висновку ЛКК поліклінічного відділення міської лікарні № 1 від 08.07.2009 року № 430, позивачка за станом здоров’я потребує постійного стороннього догляду як особа, що втратила здатність до самообслуговування.
В судовому засіданні також встановлено, що позивачка подарувала належну їй квартиру, в якій вона проживає, відповідачу ОСОБА_2, що він сам підтвердив в суді.
Позивач просить суд стягнути на її користь з відповідачів аліменти по 200 грн. з кожного.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст..202 СК України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Як вказано вище в рішенні, позивачка є інвалідом першої групи, тобто, є непрацездатною за станом здоров’я і за віком, оскільки досягла 74-річного віку.
Потреба у матеріальній допомозі означає брак коштів, необхідних для підтримки нормальної життєдіяльності особи.
Суд вважає, що в даному випадку з урахуванням положення про можливість застосування аналогії закону до сімейних відносин, не врегульованих цим Кодексом, що передбачено ч.1 ст.10 СК України, при визначенні потреби непрацездатних батьків у матеріальній допомозі треба виходити з критеріїв, закріплених у ч.4 ст.75 СК України.
А відповідно до ч.4 ст.75 СК особа визнається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2010 року-695 грн., з 1 квітня-706 грн., з 1 липня -709 грн., з 1 жовтня-723 грн., з 1 грудня -734 грн.
Такі ж розміри передбачено і ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Як встановлено судом і вказано вище в рішенні, розмір пенсії позивачки складає 1154,09 грн., тобто, є вищим за встановлений законом прожитковий мінімум.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 не заперечує щодо стягнення з нього на користь позивачки аліментів в розмірі по 200 грн. щомісячно, що судом приймається до уваги при вирішенні спору.
Щодо стягнення аліментів з відповідачки ОСОБА_3, то суд враховує ті обставини, що вона на даний час не працює, одержує пенсію за віком в розмірі 935 грн.98 коп., тобто, в меншому розмірі, ніж позивачка.
До того ж, на її утриманні знаходиться неповнолітній син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3.
Наведене стверджується довідкою управління ПФУ в м.Білій Церкві, копією свідоцтва про народження сина відповідачки, довідкою КП БМР «ЖЕК № 1» від 03.11.2010 року.
Отже, з врахуванням наведеного суд вважає, що відповідачка ОСОБА_3 дійсно не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачці, оскільки в разі стягнення з неї аліментів на користь позивачки вона буде перебувати в значно гіршому матеріальному становищі, ніж позивачка.
Судом також приймаються до уваги ті факти, що посилаючись в обґрунтування своїх вимог на відсутність коштів щодо оплати комунальних послуг, позивачка оформила договір дарування квартири на ім’я свого сина ОСОБА_2, але з його пояснень в суді встановлено, що він не має можливості оформити особовий рахунок на квартиру на своє ім’я і оплачувати всі комунальні послуги, оскільки позивачка не надає йому оригінали необхідних документів на квартиру.
Відповідно до ст..205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і /або/ у частці від заробітку /доходу/ з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
А тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти у твердій грошовій сумі –по 200 грн. щомісячно, а в частині позову щодо стягнення аліментів з відповідачки ОСОБА_3 відмовити з врахуванням її матеріального та сімейного стану, на що вказано вище.
На підставі ст.4 Декрету КМ України “Про державне мито” сторони звільнені від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.
Враховуючи все наведене та керуючись ст.ст.10, 75, 202, 205 СК України, ст.ст.10,60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого по АДРЕСА_2 в м.Білій Церкві, працюючого в ТОВ «Укрюг» /с.Шкарівка, вул..Миру,1-а/, на користь ОСОБА_1, яка проживає по АДРЕСА_1 в м.Білій Церкві, аліменти в твердій грошовій сумі-по 200 грн. щомісячно з 13 жовтня 2010 року довічно.
В частині позову щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3-відмовити.
Від сплати судового збору сторони звільнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Дмитренко А.М.