Справа № 2-21146 2010 рік
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що з 1995 року по 2009 рік вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, їхня сім’я проживала в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 02.04.2002 року, відповідач зареєстрований у цій квартирі, але з серпня 2009 року тут не проживає, забрав свої речі і перейшов проживати за іншою адресою, участі в оплаті за квартиру і за комунальні послуги не приймає, не проживає у вказаній квартирі більше року без поважних причин, а тому вона просила суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням вказаної вище квартири на підставі ст.405 ЦК України.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, заяви щодо розгляду справи без участі відповідача до суду не надходило, а тому за згодою позивача на підставі ст..ст.224-226 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.
Заслухавши пояснення позивача, покази свідків, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 1995 року по 18.06.2009 року, від якого мають доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копіями свідоцтв про розірвання шлюбу, про народження дитини, поясненнями позивачки.
З матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору дарування від 02.04.2002 року позивача набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 в м.Білій Церкві, що стверджується копією цього договору, який було посвідчено державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі № 2-1870.
Згідно довідки КП Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора № 5» від 24.09.2010 року у вказаній вище квартирі зареєстровані з 16.04.2002 року позивачка, відповідач та їхня донька ОСОБА_7
Позивач просить суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування зазначеною квартирою, оскільки він більше року без поважних причин за вказаною адресою не проживає, після розірвання шлюбу він в серпні 2009 року забрав всі свої особисті речі і переїхав проживати за іншою адресою, з того часу участі в оплаті за комунальні послуги не приймає, квартирою не цікавиться, вони з відповідачем також добровільно поділили спільне майно подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
По справі встановлено, що відповідач вселився у АДРЕСА_1 в м.Білій Церкві як член сім’ї власника житла, більше року тут не проживає.
Наведені вище обставини підтвердили в суді свідки: ОСОБА_4, яка товаришує з позивачкою більше 15 років, добре знає відповідача, була присутня, коли позивачка передавала йому повістку про виклик до суду, яку він отримав, але від підпису відмовився; ОСОБА_5-рідна сестра позивачки,яка показала в суді, що відповідач в серпні 2009 року добровільно виселився із квартири сестри, забрав свої речі.
Покази свідків приймаються судом до уваги, оскільки вони є послідовними, не суперечать поясненням позивачки.
Доказів того, що відповідачу чинилися перешкоди в користуванні спірною квартирою, суду не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно без поважних причин більше року не користується спірною квартирою, а тому суд вважає за можливе визнати його таким, що втратив право на користування житлом.
Судом також приймаються до уваги ті обставини, що відповідач до суду не з’явився, хоча знав про розгляд даної справи, жодних заперечень на позовну заяву не надав.
На підставі ст.4 п.18 Декрету КМ України “Про державне мито” позивач звільнена від сплати судового збору /держмита/ на користь держави.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 405 ЦК України, ст.ст.10,60,88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 в м. Білій Церкві.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 8 грн.50 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Суддя Дмитренко А.М.