Справа № 2-14195   2010   рік

        З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

7 грудня  2010 року                     Білоцерківський міськрайонний  суд Київської області в складі  судді Дмитренко А.М.  при секретарі судового засідання Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2   про стягнення боргу,-  

                                       В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся до суду з вказаним позовом  мотивуючи тим,  що 03.02.2010 року  він позичив  відповідачці 102900 грн. строком до  28.02.2010 року, про що вона написала розписку, у встановлений строк коштів не повернула, а тому позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь вказану суму боргу, 3% річних з простроченої суми-1286,25 коп., 926,10 грн. –індекс інфляції, витрати на юридичну допомогу в розмірі 5000 грн., судові витрати.

В судовому засіданні  представник позивача на підставі довіреності  підтримав позовні вимоги, але просив не відшкодовувати за рахунок відповідачки витрати на юридичну допомогу.

Відповідач до суду не з”явилася, про час розгляду справи повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем її  проживання  відповідно до вимог діючого законодавства , причини неявки відповідача суду невідомі, заяви щодо розгляду справи без її  участі до суду не надходило, а тому за згодою представника позивача на підставі ст.ст.224-22 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що  03.02.2010 року між позивачкою як фізичною особою-підприємцем  та відповідачем  було укладено  договір позики на суму  102 900 грн., за умовами  якого  відповідач зобов”язувалася  до 28.02.2010 року повернути позивачу   вказану суму боргу, що стверджується власноручною розпискою відповідачки  від  03.02.2010 року /а.с.4/.

За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним  у письмовій формі.

Згідно п.2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена  розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Суду  надана представником позивача  розписка в підтвердження  того, що відповідач взяла у нього в борг кошти  в сумі  102 900  грн.

А отже, хоча зазначена  вище  розписка  і не є письмовою формою договору позики, як вважає суд, але згідно законодавства може  прийматися до уваги і приймається судом  для підтвердження укладення  договору позики між сторонами.

А тому  суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно  мав місце договір позики на суму 102 900 грн., на даний час  умови договору  відповідач не виконала.

Жодних інших доказів для спростування вказаного висновку суду не було надано.

Суд  також вважає, що підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 1286 грн.25 коп., що становить 3% річних від простроченої суми за п”ять місяців прострочення виконання грошового зобов”язання на час звернення позивача з позовом до суду, та інфляційні кошти в сумі 926 грн.10 коп. відповідно до індексів інфляції, затверджених Держкомстатом України, оскільки згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А як вбачається з розписки відповідача, яка надана суду, іншої домовленості між сторонами договору про сплату процентів від суми позики  і порядок їх сплати не було.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути 102 900 грн. основного боргу та 1286 грн.25 коп.-3% річних, 926 грн.10 коп.-інфляційних коштів,        всього 105 112 грн.35 коп.

Суд також вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України понесені ним судові витрати в розмірі 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на оплату судового збору в розмірі 1051 грн.12 коп., що підтверджується наданими квитанціями, всього 1171 грн.12 коп.

                        Керуючись ст.ст. 625, 1046, 1047,1048, 1049   ЦК України, ст.ст. 10,60, 81,88, 212-215, 224-226   ЦПК України, суд-

                                         В И Р І Ш И В:

Позов  задовольнити.

Стягнути  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  105 112 грн. 35 коп. боргу  та  1171 грн.12 коп. судових витрат, всього                   106 283 грн.47 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем  до апеляційного  суду Київської області через  Білоцерківський міськрайонний  суд протягом  десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківський міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Уразі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в загальному порядку.

                         Суддя                           Дмитренко А.М.