КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-136/07                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Тюхтій П.М.

Суддя-доповідач:  Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"20" січня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Справа № 2-а-136/07

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                        Коротких А.Ю.,

суддів:                                                              Літвіної Н.М.,

                                                                               Чаку Є.В.,

при секретарі:                                                   Корж В.В.,          

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області на постанову Макарівського районного суду Київської області від 27 червня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Макарівської районної державної адміністрації Київської області, Київського обласного головного управління земельних ресурсів про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі –позивач) звернувся до суду з позовом до Макарівської районної державної адміністрації Київської області, Київського обласного головного управління земельних ресурсів (далі –відповідач 1 та 2 відповідно ) про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити дії.

Постановою Макарівського районного суду Київської області  від  27 червня 2007 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у  задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заслухавши учасників процесу вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 608271, у позивача перебуває на праві приватної власності земельна ділянка площею 10, 0 га для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту в межах Макарівської сільської ради.

У відповідності до ч.1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч.ч 2 та 3 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як свідчать матеріали спраив, позивачем було подано заяву про зміну цільового призначення своєю земельної ділянки та віднесення її до земель житлової та громадської забудови.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано всю необхідну документацію та необхідні погодження для здійснення зміни цільового призначення земельної ділянки.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими враховуючи наступне.

Статтею 38 ЗК України дано визначення даній категорії земель, так до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Таким чином, виключно земельні ділянки, які знаходять в межах населеного пункту, можуть бути віднесені до земель житлової та громадської забудови.

Підзаконним нормативно-правовим актом, який прийнятий на підставі ч.3 ст. 20 ЗК України та визначає механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи, є Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502 (далі –Порядок № 502).

Згідно п.2 вказаного Порядку, зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

До заяви (клопотання) додаються: а) копія державного акта на право власності на земельну ділянку; б) для громадянина - власника земельної ділянки - копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), для юридичної особи - власника земельної ділянки - копія статуту (положення) та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; в) документи щодо встановлених обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів на використання земельної ділянки; г) обгрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру.

Пунктом 8 Порядку № 502 передбачено, що районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Якщо зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, передбачає використання ділянок для інших потреб, ніж визначених пунктом 8 цього Порядку, районна держадміністрація розглядає проектні матеріали, готує свій висновок з цього питання і подає його разом з матеріалами до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації.(п.9 Положення № 502).

Таким чином, зміна цільового призначення земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови відноситься до повноважень Київської обласної державно адміністрації.

Судом першої інстанції при ухваленні постанови не було враховано положень вказаних нормативно-правових актів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було зобов`язано відповідача 2 надати позитивний висновок землевпорядної експертизи щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить позивачу при подання ним всіх необхідних документів. Вказаний висновок суду є втручанням у виключні повноваження вказаного органу, оскільки, виключно відповідачем 2 розглядаються питання землевпорядної експертизи та надається вказаний висновок. Колегія суддів вважає, що спонукання суб`єкта владних повноважень до прийняття конкретного рішення є перебиранням повноважень даного суб`єкта владних повноважень та не витікає з норм права.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області задовольнити.

Постанову Макарівського районного суду Київської області  від  27 червня 2007 року року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                             Коротких А.Ю.

Судді:                                                                                    Літвіна Н.М.

                                                                                               Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 25.01.2011 року