Справа №2-948/2010 р.

   №2-7604/2009 р.

                                         РІШЕННЯ

                            ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ    

  03.12.2010 р. Московський райсуд м. Харкова в складі головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря Дмитрієвої Є.О., розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, витребування його з незаконного володіння, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-                        

                         встановив:

  ОСОБА_1 06.07.2009 р. звернувся в Московський суд м. Харкова з позовом до ОСОБА_3, колишньої дружини ОСОБА_2 про визнання права на майно,  витребування майна з незаконного володіння, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, вказавши в обґрунтування наступне.

   Він раніше проживав і був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, потім у 1995 р. виїхав до іншої держави і став громадянином Росії, але, кожного року приїздив до Харкова до сина і проживав у зазначеній квартири, проживав і дбав за садибою (дачею) у Нововодолажському районі Харківської області. Саме тому, у квартирі і на дачі в с. Палатки знаходяться його власні речі: побутова техніка  (телевізор, холодильник, мікрохвильова піч, газова піч, раковина, шкаф-купе, диван, крани, шланги, інструменти, книги, посуд, будиночок-навіс для криниці, стрем’янка, обігрівач, шланг резиновий, бак, насос, цегла, тощо, на загальну вартість 20 646 гр. Відповідачі безпідставно утримують це майно, повертати його не бажають. Тому, просить суд визнати за ним право власності на майно, що перелічено ним у позові і витребувати його з чужого незаконного володіння.

   Крім того, з 01.2005 р. по квітень 2008 р. він оплачував комунальні платежі по квартирі і сплатив платежів на загальну суму 8502 гр. 94 коп.; тому, просив стягнути з відповідачів 2/3 частки, що складає  5668 гр.62 коп.

   Вважає, що діями відповідачів йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 50 000 гр. і просить стягнути порівну, по 25 000 гр. з кожного з відповідачів.

  Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, вказавши, що позивач є громадянином Росії, постійно проживає і зареєстрований в м. Володимир  де і знаходиться все його майно. Оскільки, позивач є його батьком, то дійсно він іноді приїжджав до нього в гості, але, майна, що перелічено в позові і що належить ОСОБА_1 ані в квартирі, ані на дачі немає. Під час останнього проживання позивач вкрав декілька документів на побутову техніку, квитанції, тому, і надав їх суду. В квартирі проживає він з дружиною; його мати ОСОБА_2 вступила в шлюб,  є громадянкою іншої держави, в м. Харкові не зареєстрована; за квартиру оплачує і дбає він сам.

  Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про день, час слухання справи повідомлена належним чином; суд розглянув справу у її відсутності, на підставі наданих доказів.

  Вислухавши з’явившихся учасників судового розгляду, свідків, вивчивши надані докази, суд  приходить до наступного.

  Судом встановлено,  ОСОБА_1 до 1995 р. був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1; з вказаного часу є громадянином Росії, має постійне місце реєстрації м. Володимир, вул. Безименського, буд.16 а, кв. 19.

  Як вбачається зі змісту судового рішення від 18.03.2009 р. Фрунзенського райсуду м. Володимира постійне місце проживання позивача є зазначена квартира; у цій квартири також до 18.03.2009 р. була зареєстрована ОСОБА_2  (аркш.90-93).

 Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 Позивачем не доведено, що саме він сплачував за квартиру АДРЕСА_1, оскільки, договору найму з ним не укладалось, письмового доручення відносно цього з наймачем або мешканцями цієї квартири з ним не укладалось.

 Наявність у позивача титульних аркушів Інструкції на мікрохвильову піч, на стереосистему, на електричний насос, видаткової накладної від 15.09.2006 р., товарних чеків на люстру, унітаз,  телевізор не свідчить про те, що ці речи булі придбані саме ним і що вони знаходяться в квартирі за місцем проживання відповідачів (аркш.23-30)

  Свідок ОСОБА_5 підтвердив суду, що позивач проживає в іншої державі, свої речи забрав, шлюб з ОСОБА_2 розірвав. Побутову техніку, інші речи, що є зараз у квартирі, покупав ОСОБА_3 за свої гроші і позивач до них відношення не має.

  Свідок ОСОБА_6 підтвердила суду, що позивач забрав всі свої речи добровільно понад декілька років і з сином не проживає. В квартирі зроблено новий ремонт і старих речей там немає.

  Ці свідчення підтверджуються актом про відсутність майна, що зазначено у позові ОСОБА_1

    Отже, суду не надано доказів того, що майно, на яке він претендує, існує взагалі, що це майно знаходиться в квартирі по вул. Др. Народів, або в с. Палатки і що майно придбане ним, за власні кошти а відповідачі незаконно володіють цим майном.  

  Позивач пенсіонер, є інвалідом 2 групи і джерелом його існування є пенсія.

  Крім того, в обґрунтування позову позивач посилався на те, що частка майна є спільно набутим з ОСОБА_2 майном подружжя.

  Але, не зазначив, яке саме майно було придбано у шлюбі; крім того, за приписом ст.257 ЦК України строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права встановлений 3 рокі.

  Шлюб між ОСОБА_1, ОСОБА_2 розірвано ще у 2002 р., подружжя проживає в Росії, в м. Володимир, де і булі разом зареєстровані.

  Також суду не надано будь-яких доказів того, що відповідачами була спричинена моральна шкода, в чому вона виразилась і розрахунок такої шкоди.

  Відповідно до приписів ст. 10 ЦПК України судом позивачеві було надано сприяння у реалізації ним процесуальних прав, але, додаткових доказів за позовом останнім суду не надано.

  З урахуванням викладеного, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

  Керуючись ст.212-215 ЦПК України, керуючись ст.ст. 15-16, 316,321, 386, 1167, 1212, 1213 ЦК України, суд,-

       ВИРІШИВ:

  У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, витребування його з незаконного володіння, відшкодування матеріальної і моральної шкоди- відмовити.

  Рішення  може бути оскаржене  протягом десяти днів із дня проголошення  рішення через районний суд до апеляційного суду Харківської області.  

                  Суддя:                                   В.А. ОКСЕНЕНКО.