Справа №2-14022/2010 р.
№2-14482/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2010 р. Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря Дмитрієвої Е.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом --ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування квартирою;
-по зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради про поновлення порушеного права і визнання приватизації квартири недійсною, вселення,-
установив:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 02.07.2010 р. звернулись з позовом до ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право на житло- квартиру АДРЕСА_1, вказавши в обґрунтування, що вони є власниками цієї квартири; відповідачка з вересня 2009 р. у квартирі не проживає, залишила її добровільно, забрала усі свої речи й перейшла жити до свого чоловіка, перешкод в користуванні квартирою вони її не чинили.
ОСОБА_3 позов не визнала, пред’явила 04.08.2010 р. позов про поновлення порушеного права, визнання приватизації житла недійсної, вселення, вказавши в обґрунтування наступне.
Вона зареєстрована у спірної квартири з 2002 р., де і постійно проживає. Рішенням Московського виконкому в жовтні 2003 р. особовий рахунок на квартиру було поділено: вона визнана наймачем кімнати літ.6, площею 10,3 кв.м., а позивачка з сином- наймачем кімнати площею 17 кв.м. Свою кімнату вона не залишала, бо іншого житла не має; в липні 2010 р., коли вона повернулась з відпочинку, попасти в квартиру не змогла, тому, що позивачка встановила на дверях новий замок, ключі від якого її не надала. Вона одразу звернулась до КП „Жилкомсервис”, до міліції з заявами про порушення прав і тоді її стало відомо, що квартира була таємно приватизована у 2003 р., у тому числі, її кімната, на ім’я позивачів. Вона своєї згоди на приватизацію квартири на надавала, до кімнаті площею 10,3 кв.м. позивачка з сином відношення не має, приватизація здійснена незаконно, з підробкою документів. Тому, просить суд визнати приватизацію квартири недійсною і поновити її право; вселити до кімнати, площею 10,3 кв.м., де вона зареєстрована до теперішнього часу.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 не визнали, підтвердили суду, що про приватизацію квартири останню не повідомляли, її згоди на приватизацію квартири не питали; особові рахунки дійсно поділено й рішенням Московського виконкому м. Харкова в 2003 р. ним надано в користування кімнату площею 17,1 кв.м. та на цю кімнату з ними укладено договір найму й користуються фактично вони саме цією жилою площею.
Представник Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради надав суду письмові пояснення за позовом і просив справу розглянути на розсуд суду без їх участі; тому, суд розглянув справу за їх відсутності на підставі поданих документів.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Як установлено судом, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані 3 особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Рішенням Московського виконкому м. Харкова №347/31 від 07.10.2003 р. ОСОБА_1 визнана наймачем кімнати площею 17,1 кв.м. в зазначеної квартири на сім’ю з сином; ОСОБА_2; ОСОБА_3 наймачем кімнати площею 10,3 кв.м..
Відповідно до ст. 215 ЦК України у разі, коли недійсність угоди прямо не обумовлена законом, але одна з сторін оспорює її дійсність на підставах, встановлених законом, то угода може бути визнана судом недійсною.
В листопаді 2003 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись з заявами про приватизацію квартири №АДРЕСА_1 в м. Харкові, надавши в Управління комунального майна і приватизації відповідні документи; квартира приватизована 13.11.2003 р., що впливає зі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлянням комунального майна та приватизації на підставі розпорядження від 13.11.2003 р. №8763-Ш-1 Управління комунального майна й приватизації Харківської міської ради на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_2.
На час видачі розпорядження про приватизацію квартири й видачі свідоцтва про право власності на житло в спірної квартири була постійно зареєстрована відповідачка; з нею на одну кімнату укладений договір найму.
ОСОБА_1, представник ОСОБА_2 в суді ці обставини не заперечували; підтвердили, що згоди на приватизацію житла у ОСОБА_3 ними не питалось, такої згоди остання не давала, своєї підписи на заяві про приватизацію квартири не ставила й повідомлена про приватизацію квартири не була.
Відповідно до приписів Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передача займаних квартир здійснюється в спільну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі.
За положенням ст.65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного або громадського житлового фонду можуть ... придбати займані ними приміщення у власність...
Отже, ОСОБА_1, ОСОБА_2 мали право на приватизацію лише однієї жилої кімнати в квартири- літ.7, площею 17,1 кв.м., наймачами якої вони є.
При приватизації квартири Управління комунального майна цей факт, що був засвідчений довідкою ЖЄКу (?).11.2003 р. про склад сім ’ ї і прописку не врахувало.
З урахуванням викладеного, суд визнає приватизацію квартири такою, що виконана з порушенням чинного законодавства; свідоцтво про право власності на житло від 13.11.2003 р., розпорядження від 13.11.2003 р. №8763-Ш-1 Управління комунального майна й приватизації Харківської міської ради квартири АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_2 суд визнає недійсними.
При цьому суд враховує наступне.
Як вбачається з документів, в квартири є приміщення (кухня, коридор, тощо), що знаходяться у спільному користуванні обох наймачів квартири. Але, відповідно до змісту свідоцтва про право власності, що оскаржується, ці приміщення передані у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 Тому, суд визнає це свідоцтво недійсним у цілому .
Захист прав громадянина здійснюється судом відповідно до ст.16 ЦК України шляхом... визнання прав (1), припинення дій, що порушують право (3)...
Як встановлено судом, в липні 2010 р. позивачі змінили замок на дверях, ключі відповідачки не надали. Тому, остання була позбавлена права користування квартирою, яка є її єдиним місцем проживання.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачі просили суд визнати ОСОБА_3 втратившею право на житло, посилаючись на положення ст.167 ЖК України.
Згідно до ст.167 ЖК України наймач жилого приміщення має право розірвати договір найму; у разі вибуття наймача або членів його сім’ї в інше жиле приміщення він вважається таким, що втратив право на житло.
Суду не надано доказів того, що ОСОБА_3 добровільно вибула на інше постійне місце проживання; крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_2 не є наймачами кімнати літ.6, тому, звертатись з позовними вимогами щодо кімнати, площею 10,3 кв.м. у кв. АДРЕСА_1 не мають права.
Як встановлено судом, ОСОБА_3, одразу після порушення її прав звернулась за захистом до дільниці КП „Жилкомсервис”, Московського РВ ХМУ, прокуратури Московського району м. Харкова.
Тому, її порушене право належить поновленню, а остання- вселенню до кімнати в спірної квартирі.
Керуючись ст.212-215 ЦПК України, ст.ст. 9,103, 104,167 ЖК України, ст.15-16 ЦК України, Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Поновити порушене право і визнати недійсними свідоцтво про право власності на житло від 13.11.2003 р., розпорядження від 13.11.2003 р. №8763-Ш-1 Управління комунального майна й приватизації Харківської міської ради квартири АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_2.
Вселити ОСОБА_3 до кімнати літ.6, площею 10,3 кв.м. в квартирі №АДРЕСА_1 в м. Харкові.
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 втратившею право на житло –відмовити.
Заходи забезпечення позову після набрання рішенням чинності відмінити, ухвалу від 26.09.2010 р. про заборону реєстрації неповнолітніх дітей в АДРЕСА_1 в м. Харкові; ухвалу суду від 28.10.2010 р. про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім’я ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасувати.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Харківської області через районний суд протягом 10 днів.
СУДДЯ: В.А. ОКСЕНЕНКО.