Справа № 22-ц-3428/2010 р. Головуючий 1 інст. – Овдієнко В.В.
Категорія:спадщина Суддя-доповідач – Борова С.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді: Кругової С.С.,
ів: Суддів Борової С.А., Коростійової В.І.
при секретарі Варюшичевої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа- Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області про усунення від спадкування, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2008 року до суду звернулася з позовом про усунення від спадкування, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку ОСОБА_2 до ОСОБА_3
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 належала її рідному брату ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3
Брат був тяжко хворий, погано передвигався, а останнім часом зовсім не двигався та потребував стороннього догляду, вона за ним цей догляд здійснювала, а ОСОБА_3 у 2000 році поїхала від чоловіка до племінниці та відповідну допомогу йому не надавала.
Вона спадщину прийняла після смерті брата- подала до нотаріальної контори заяву.
У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 03 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 за своїм станом здоров’я не могла доглядати за чоловіком. Висновки суду не відповідають матеріалам справи.
Судова колегія вислухавши пояснення осіб, які з’явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 за станом здоров’я та через похилий вік не могла доглядати за чоловіком , а тому відсутні підстави для усунення її від спадкування, доводи позивачки про те, що померлий ОСОБА_4 тривалий час знаходився у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги , а ОСОБА_2 опікувалася ним не знайшли свого підтвердження.
Судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини по справі, правостосунки, які виникли між сторонами та закон, який їх регулює.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Ст. 213 ЦПК України передбачає, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
До такого висновку судова колегія прийшла виходячи з наступного :
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно зі ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцем тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту зазначених норм закону, суд вірно згідно зі ст. 214 ЦПК України встановив відсутність як факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв’язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Згідно з вимогами ст. 213- 215 ЦПК України суд першої інстанції вказані обставини встановив і зазначив у рішенні про доведеність фактів відсутності безпорадного стану спадкодавця та умисного невиконання своїх обов’язків ОСОБА_3
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 є рідною сестрою, а ОСОБА_3 дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4
ОСОБА_4 належало на праві власності Ѕ частина будинку за адресою : АДРЕСА_1.
Як ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею першої черги, так і ОСОБА_2- спадкоємиця другої черги подали заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 умисно не уникала від виконання свого обов’язку по догляду за чоловіком, оскільки мала також похилий вік( була навіть старшою за чоловіка на 7 років) та за станом здоров’я сама потребувала сторонньої допомоги. Вказані обставини доведені як медичними довідками так і поясненнями свідків.
ОСОБА_4 звільнився з роботи у 2000 році, у цьому ж році йому була призначена пенсія.
Даних про те, що через похилий вік, каліцтво, тяжку хворобу він знаходився у безпорадному стані до 2007 року матеріали справи не містять. У 2007 році 15 червня був укладений договір між ОСОБА_4 та Зміївським терцентром соціального обслуговування про обслуговування одинокого непрацездатного громадянина, співробітник якого надавав відповідну допомогу ОСОБА_4 по всім життєво- необхідним послугам, та ОСОБА_4 не мав претензій щодо надання таких послуг ( а.с. 114-115).
Тільки у березні 2008 року ОСОБА_4 потрапив у лікарню, де і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.
Тобто позивачка не надала доказів, що саме вона опікувалася тривалий час братом, а він потребував саме від неї такої допомоги.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права , які привели або могли привести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Зміївського районного суду м. Харкова від 3 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді