Справа № 22-а – 7561/2010 р. Головуючий 1 інст. Пашнєв В.Г.
Категорія стягнення суми Доповідач Борова С.А.
У Х ВА Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 р.
Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Кругової С.С.
суддів - Борової С.А., Коростійової В.І.
при секретарі - Варюшичевої А.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерної компанії «Харківобленерго»
на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2010 р.
по цивільній справі за позовною заявою Акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми .
встановила:
У липні 2009 р. позивач звернувся до суду зі вказаним позовом, в якому зазначалось, що відповідно до акту, складеному представниками АК «Харківобленерго» 19 травня 2006 р., та акту від 11 березня 2009 року відповідач користувався безобліково електричною енергією шляхом накиду у обох випадках, що є порушенням п.42, 48 Правил користування електричною енергією для населення від 26.07.1999 р. за № 1357 (надалі – Правила). Цими діями відповідач завдав електропостачальнику матеріальні збитки в розмірі відповідно 763, 80 грн. та 2129, 66 грн., обчислені згідно Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих електропостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 р. № 782/12656 (надалі - Методика).
В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позов підтримав, відповідач позов не визнав, вказавши, що акт складений невірно тому є недійсним. Порушень Правил він не допускав, безоблікового споживання електричної енергії не було.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 3 лютого 2010 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АК “Харківобленерго” просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про повне задоволення позову через те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права.
Вважає, що районний суд неправомірно відмовив у задоволенні позову по акту за 2006 рік у зв’язку зі спливом строку позовної давності, оскільки відповідач не заявляв у суді таке клопотання, що стосується правомірності акту за 2009 рік, то вона доведена поясненнями свідків, які були допитані у судовому засіданні.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає , що вона задоволенню не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що позивач пропусти строк позовної даності за актом від 19.05. 2006 р., акт від 11.03. 2009 року складений з порушенням Правил, тому суд не бере його як доказ порушення відповідачем Правил користування електричною енергією.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, а тому згідно зі ст. 308 ЦПК України залишає його без змін.
Судом апеляційної інстанції встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечується, що згідно договору укладеному з користувачем квартири ОСОБА_3 , а з 24 лютого 2007 року власником квартири став ОСОБА_1 і договір не переукладений,- надається електрична енергія електропостачальником, позивачем у справі до квартири АДРЕСА_1.
19 травня 2006 року була проведена працівниками АК «Харківобленерго» перевірка дотримання Правил користування електричною енергією та виявлені порушення Правил та умов Договору, а саме « п. 42, 48 – наброс проводов загрузки от изолятора ввода в дом мимо ПУ № 0922844. Электроэнергия потребляєтся, ПУ № 0922844 не учитывается».
11 березня 2009 року також була проведена перевірка дотримання Правил споживачем електроенергії та знову виявлені їх порушення тотожні попереднім, про що складений акт.
Відповідно до п. 2 Правил об’єктом споживача є житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрофікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користуваня.
У відповідності до ч.4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач електричної несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил.
Згідно з п. 53 Правил у разі виявлення представниками енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представниками енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.
Як вбачається з наданих суду актів вони складені з порушенням Правил, а тому суд вірно не взяв їх до уваги як доказ порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, що дає право на відшкодування шкоди.
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача при визначенні особи, яка відповідає за порушення Правил, треба виходити з умов договору.
Договір був укладений з ОСОБА_3, що підтверджується також розрахунком з зазначенням ОСОБА_3, як особи на яку відкритий особистий рахунок. У акті від 19.05. 2006 р. зазначено , що ОСОБА_3 порушив Правила… Присутній при перевірці ОСОБА_1 від підпису відмовився.
Разом з тим, згідно з довідки дільниці № 27 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_4, який був зареєстрований у даній квартирі «выписан 14.06. 2000 р. в дом престарелых»
Тобто на час складення акту ОСОБА_3 не міг порушити Правила, оскільки у квартирі не мешкав.
Як вбачається з акту від 11.03. 2009 р. знов таки містяться ті ж невідповідності щодо особи, яка порушила Правила, що і в попередньому акті, навіть зазначено, що у присутності самого ОСОБА_3 та споживач ОСОБА_3 від підпису відмовився. На цей час власником квартири вже був ОСОБА_1, який у судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що ОСОБА_3 помер та він приватизував квартиру у 2007 році. Про порушення Правил ОСОБА_1 в актах нічого не зазначено.
Як вбачається з актів другий його екземпляр споживачам не надавався.
Суд вірно прийшов до висновку, що позивач не надав згідно зі ст. 60 ЦПК України доказів на підтвердження своїх позовних вимог, у зв’язку з чим вони не підлягають задоволенню.
Відмова у задоволенні позову за спливом строку позовної давності по акту за 2006 рік є невірною, оскільки відповідач у судовому засіданні не просив застосувати строк позовної давності.
Разом з тим, ці обставини не свідчать про неправильне вирішення справи та відмову у задоволенні позовних вимог АК «Харківобленерго», не є підставою для зміни або скасування судового рішення.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.. 303, 304, 307, 308, 313, 314,315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 3 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий судя
Судді колегії