АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ            

________________________________________________________________

                                     У Х В А Л А

                                            Іменем України

12 січня  2011 року                                                                                                       м.Одеса                                                                                                            

Колегія  суддів судової палати у цивільних справах  апеляційного суду Одеської області в складі:  головуючого Федорової А.Є.,  

                             суддів:  Мизи Л.М., Процик М.В.,  

                             при секретарі  Непомнящій О.О.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 листопада 2010 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН», з участю третіх осіб Сільськогосподарського ВАТ «Україна», ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно,

   В С Т А Н О В И Л А :  

         У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН», з участю третіх осіб Сільськогосподарського ВАТ «Україна», ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 4 листопада 2010 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.207 ЦПК України  у зв’язку з тим, що заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.  

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення  суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд порушив норми процесуального права, підстав для залишення заяви без розгляду не було, оскільки  він подав позовну заяву від свого імені на захист своїх порушених прав.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає  задоволенню частково з  таких підстав.

         Відповідно до п.2 ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

         З позовної заяви вбачається, що вона подана від імені ОСОБА_1 і підписана ним.

___________________________________________________________________________     Головуючий у 1 інст. Тимошенко С.В.                                                                   Справа № 22ц -21605/2010 р.                                              

Доповідач: Федорова А.Є.                                                                                       Категорія ЦПК

         В позовній заяві позивач ставить питання про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано Сільськогосподарському ВАТ «Україна» на будинок відпочинку, що розташований на земельній ділянці, яка належить йому за договором оренди.

        Таким чином позивач ОСОБА_1 звернувся до суду на підставі ст.3 ЦПК України за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних  прав чи інтересів, а ні в інтересах інших осіб. Тому передбачених п.2 ч.1 ст.207 ЦПК України підстав для залишення позовної заяви без розгляду не було.

Крім того, залишення заяви без розгляду – це форма закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення у зв’язку з виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунені в майбутньому.

          Згідно зі ст.208 ЦПК України судові рішення викладаються у двох формах: 1)ухвали; 2)рішення. Питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, в тому числі залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвали. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду.

          Оскільки суд не розглянув справу по суті,  викладення судового рішення про залишення позовної заяви без розгляду в формі рішення є помилковим і  не відповідає вимогам ст. ст. 207 ч.1, 208 ЦПК України.  За своїм змістом суд постановив  ухвалу, про що   правильно зазначив в мотивувальній частині рішення, керуючись при цьому п.2 ч.1 ст.207 ЦПК України. (а.с.94).

          За викладених обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення про залишення позову без розгляду, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі ст.ст.307 ч.2 п.4, 311 ч.1 п.4, 314 ч.1 п.2 ЦПК України

          Керуючись ст.ст.307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу   ОСОБА_1  задовольнити частково.  

           Рішення  Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 листопада 2010 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН», з участю третіх осіб Сільськогосподарського ВАТ «Україна», ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.  

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:                                                                                                     А.Є. Федорова

Судді:                                                                                                                Л.М. Миза

                                                                                                                           М.В. Процик