АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 січня 2011 року                                                                                                     м.Одеса                                                                                                  

Колегія суддів  судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:головуючого   Федорової А.Є.,

      суддів:  Мизи Л.М., Процик М.В.,

            при секретарі: Непомнящій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою  Першого заступника прокурора Приморського району м.Одеси на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 5 квітня 2007 року  за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на земельну ділянку,  

                                                        В С Т А Н О В И Л А:

          У лютому 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на земельну ділянку площею 327,42 кв.м.,   зобов’язання зареєструвати та видати державний акт про право власності на цю земельну ділянку. Позивачка зазначала, що на підставі договору дарування від 5 жовтня 2004 року, укладеному між нею та ОСОБА_3,   їй належить садовий будинок загальною площею 25,1 кв.м.  Будинок розташований на земельній ділянці площею 327,42 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1,   яка знаходиться в її користуванні. У липні 2005 року вона звернулася до Одеської міської ради з заявою про передачу земельної ділянки в її власність, однак їй було відмовлено з тих підстав, що зазначена земельна ділянка розташована на землях оздоровчого призначення і згідно зі ст.48 ЗК України та рішення Одеської міської ради від 29 вересня 2005 року передачі в приватну власність для ведення садівництва не підлягає.

          Посилаючись на ці обставини та на те, що вона має право на отримання земельної ділянки у власність для ведення садівництва, позивачка просила задовольнити позов.

          Відповідачі не брали участь у справі.

          Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 5 квітня 2007 року позов задоволено. Постановлено визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 327,42 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для ведення садівництва, зобов’язати Одеську  регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати державний акт про право власності на цю земельну ділянку.            

____________________________________________________________________________

Головуючий у 1 інст. Ярош С.В.                                                                                      Справа № 22ц-21465/2010

Доповідач Федорова А.Є.                                                                                                  Категорія  ЦП – 5        

        Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 4 жовтня 2007 року в порядку ст.221 ЦПК України роз’яснено Управлінню по земельних ресурсах України у м.Одесі при Державному Агентстві по земельних ресурсах України, що рішення суду від 5 квітня 2007 року  підлягає виконанню. (а.с.44-46)  

         В апеляційній скарзі  Перший  заступник прокурора Приморського району м.Одеси ставить питання про скасування  рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

         Ухвала суду про роз’яснення судового рішення не оскаржена.

Позивачка ОСОБА_2 та відповідачі в засідання апеляційного суду не з’явилися, про причини неявки  не повідомили, про відкладення розгляду справи на іншу дату не просили, заперечень на апеляційну скаргу не подали.

Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

          Заслухавши доповідача, перевіривши  законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

          Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

         Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

        Задовольняючи позов на підставі статей 79,116,118,121,125,126,158 ЗК України, суд виходив з того, що спірна земельна ділянка площею 327,42 кв.м. знаходиться в користуванні позивачки, і вона має право отримати  її  у власність.  

        Однак погодитися з такими висновками суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 5 жовтня 2004 року за договором дарування ОСОБА_3 подарувала, а  ОСОБА_2 прийняла в дар садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з одного дерев’яного садового будинку загальною площею 25,1 кв.м. та надвірних споруд, розташованих на земельній ділянці площею 332 кв.м. по фактичному користуванню.(а.с.19)  

В технічному паспорті, складеному 20 вересня  2004 року (власник ОСОБА_3),  зазначено, що садовий будинок АДРЕСА_1, площа земельної ділянки за фактичним користуванням - 332 кв.м. (а.с.11-12 )

В матеріалах справи відсутні відомості про надання ОСОБА_2 або попередньому власнику спірної земельної ділянки  площею 327,42 кв.м. в користування у встановленому законом порядку.

За правилами  ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі належної їм земельної частки.

Право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає в порядку, передбаченому ст.ст.125,126 ЗК України, після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Згідно зі ст.12 ЗК України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розпорядження землями територіальної громади,  у тому числі передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, є виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад.  

 Проте суд першої інстанції на ці вимоги закону уваги не звернув і не врахував, що питання надання громадянам у користування чи у власність земельних ділянок належить до повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а не суду. В даному випадку таким органом є Одеська міська рада.

Однак матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка площею  327,42 кв.м.   знаходиться на території садівничого товариства «Зелений мис» і ОСОБА_2 у користування чи у власність у встановленому законом порядку не надавалася. Незважаючи на це, суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи спір, суд також не звернув уваги на те, що у листі Управління архітектури та містобудування  виконавчого комітету Одеської міської ради  № 1270 пр-к/4355 від 17 жовтня 2006 року зазначено, що земельна ділянка розташована на землях оздоровчого призначення і  відповідно до ст.48 ЗК України та рішення міської ради № 4424-1У від 29 вересня 2005 року передачі у приватну власність для ведення садівництва не підлягає.(а.с.23)  У зв’язку з цим  Одеська регіональна філія ДП  «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» повідомила ОСОБА_2 про неможливість виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення індивідуального садівництва.(а.с.29)  

Суд взагалі не мав підстав для визнання права власності на земельну ділянку площею 327,42 кв.м., оскільки така площа земельної ділянки не зазначена ні у  договорі дарування  садового будинку, а ні в технічному паспорті на садовий будинок, а також  не підтверджена довідкою  СТ «Зелений мис», на яку необґрунтовано послався суд.

          Крім того, згідно зі ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна (будівлі, земельні ділянки тощо), пред’являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

          Встановлено, що земельна ділянка, стосовно якої виник спір, знаходиться у Київському районі м.Одеси. Всупереч вимогам ст.114 ЦПК України судом розглянуто справу з порушенням правил виключної підсудності.

         Суд також не  залучив  до участі у справі  в порядку  ст.33 ЦПК України  СТ «Зелений мис», права і інтереси якого зачіпає даний спір, оскільки спірна земельна ділянка  розташована на території цього товариства.  (а.с.6,7,8).    

        За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що згідно з п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.                  

        Ухвала суду про роз’яснення судового рішення, яка не оскаржена, втрачає законну силу у зв’язку зі скасуванням рішення суду.  

         Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                              В И Р І Ш И Л А :

         Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Приморського району м.Одеси  задовольнити.  

         Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 5 квітня 2007 року   скасувати.

         В задоволенні позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на земельну ділянку, зобов’язання зареєструвати та видати державний акт про право власності на земельну ділянку площею 327,42 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1  для ведення садівництва,  відмовити.  

         Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути  оскаржене  в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ   протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                                                                        А.Є.Федорова

Судді:                                                                                                                   Л.М. Миза

                                                                                                                     М.В. Процик