Справа № 22-ц-30612/ 2010 р. Головуючий 1 інстанції Садовський К.С.
Категорія : договірні Доповідач Борова С.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого- судді Пшенічної Л.В.
суддів Борової С.А., Івах А.П.
при секретарі Варюшичевої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2009 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО», за участю третьої особи- «Акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми, пені,-
в с т а н о в и л а :
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася з зазначеною позовною заявою , посилаючись на те, що 9 листопада 2007 року між нею та відповідачем був укладений договір добровільного страхування № 71456-20-02 належного їй транспортного засобу- автомобіля «Цузукі гранд вітара» , номерний знак НОМЕР_1. 1 листопада 2008 року її автомобіль зазнав механічних пошкоджень у результаті дорожньо- транспортної пригоди, про що вона повідомила ЗАТ СК «ВУСО» та на підтвердження цього 11 листопада 2008 року надала відповідні документи, а саме рахунок- фактруру СТО ЗАТ «Акко Інвест» на оплату вартості деталей, що підлягали заміні на суму 15 413 грн 40 коп. і на оплату вартості ремонтних робіт на суму 13 078 грн. 80 коп.
Усуперечь вимогам пп. 7.1.3, 7.1.4 страхова компанія на рахунки вигодонабувача- АКБ «Укрсоцбанк»- кошти для подальшого їх перерахування на розрахунковий рахунок ЗАТ «Акко Інвест» перерахувала з порушенням строку, а саме: 17 грудня 2008 року в сумі 8647 грн. 18 коп, 18 грудня 2008 року в сумі 10 тис.грн. та 19 грудня 2008 року в сумі 10 тис. грн.
У зв’язку з простроченням виплати й несвоєчасним надходженням грошових коштів, ремонт її автомобіля не було проведено, оскільки ціни на деталі, які підлягали заміні, істотно збільшились.
26 грудня 2008 року вона надала новий рахунок – фактуру до Харківського представництва ЗАТ СК «ВУСО», але відповідачем оплата вказаного рахунку не проведена, у зв’язку з чим вона вимушена була самостійно здійснити доплату різниці вартості деталей відповідно до рахунків- фактур від 10 листопада 2008 року та від 25 грудня 2008 року в сумі 7361 грн. 88 коп.
Посилаючись на неналежне виконання страховиком своїх зобов’язань за договором від 9 листопада 2007 року та ст. 625 ЦК України, позивачка, уточнивши вимоги, просила стягнути з відповідача суму заборгованості з виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 9 листопада 2007 року в розмірі 7361 грн. 88 коп., пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 2739 грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 568 грн. 85 коп., 3% річних з простроченої суми в розмірі 184 грн. 10 коп.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з відповідача на її користь суму заборгованості з виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 71456-20-02 від 9 листопада 2007 року в розмірі 7361 грн. 88 коп., пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 2739 грн. 60 коп., інфляційних втрат у розмірі 568 грн. 85 коп.. та три проценти річних із простроченої суми в розмірі 184 грн. 10 коп.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 7 квітня 2010 року рішення районного суду змінено: скасовано в частині стягнення з ЗАТ СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування пені в сумі 2311 грн. 04 коп., інфляційних втрат у сумі 568 грн. 85 коп., три проценти річних із простроченої суми в розмірі 184 грн. 10 коп. і в задоволенні цих вимог відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 20 жовтня 2010 року рішення апеляційного суду Харківської області від 7 квітня 2010 року в частині скасування рішення Київського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2009 року про стягнення 2311 грн. 04 коп. пені, 568 грн. 85 коп. інфляційних втрат і три проценти річних із простроченої суми в розмірі 184 грн. 10 коп. та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення цих сум скасоване. Справу в цій частині передано на новий розгляд до апеляційного суду.
В апеляційній скарзі ЗАТ СК «ВУСО» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Суд не навів ні одної норми матеріального права, на підставі якої задовольнив позов та не взяв до уваги що умови договору таких підстав не містять.
Судова колегія, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції у частині стягнення на користь ОСОБА_1 7361 грн. 88 коп. залишено без зміни рішенням апеляційного суду від 07 квітня 2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 20 жовтня 2010 року, тому у цій частині рішення районного суду не переглядається.
Приймаючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив з того, що страхова компанія добровільно своїх зобов’язань щодо своєчасної виплати страховоговідшкодування не виконала, та безпідставно не провела доплату до суми страхового відшкодування.
Відповідач добровільно не виконав свого грошового зобов’язання за що повинен виплатити позивачці пеню, а також наступає відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України у вигляді виплати проіндексованої суми з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, що відповідно становить 2739. 60 грн., 568, 85 грн., 184,10 грн.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, фактичні обставини справи та закон їх регулюючий.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначених вимог закону районний суд дотримався.
Як вбачається з матеріалів справи Страхова компанія свого зобов’язання не виконала, у зв’язку з чим повинна виплатити додатково страхове відшкодування у сумі 7361 грн. 88 коп.
Відповідно до п. 12.1 Договору Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику (вигодонабувачу) пені у розмірі 0, 1 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен день прострочки виплати. Рішення суду відповідає вимогам ст. 549 ЦК України.
Суд першої інстанції вірно визначився з часом, за який стягується пеня та вірно навів розрахунок її розміру, що становить 2739, 60 грн.
Що стосується стягнення з відповідача грощових коштів -з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, то така відповідальність боржника передбачена ст. 625 ЦК України. Матеріалами справи підтверджується, що своєчасно та добровільно своїх зобов’язань боржник не виконав, грошові кошти не перерахував позивачці.
Інфляційні втрати становлять 568грн. 85 коп., 3 % річних- 184 грн. 10 коп. Розрахунок зазначених сум судом першої інстанції наведений, відповідачем не оспорений.
Також відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України вирішено питання щодо судових витрат.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Предметом розгляду у суді першої інстанції не були позовні вимоги про стягнення грошових коштів після ухвалення судового рішення, апеляційний суд позбавлений можливості розглянути уточнені позовні вимоги, які надані суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
Доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права , які привели або могли привести до неправильного вирішення справи.
Відсутність у рішення суду посилання на усі норми закону не є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 303, 304, 307 , 308 , 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2009 року у частині стягнення на користь ОСОБА_1 пені в сумі 2311 грн. 04 коп., збитки від інфляції в сумі 568 грн. 85 коп., 3% річних з простроченої суми в сумі 184 грн. 10 коп. та у частині розміру судових витрат залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді