АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Іллічівської міської ради та прокуратури м.Іллічівська на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 4 жовтня 2010 року за позовом Іллічівської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованих приміщень й споруд, стягнення майнової шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року Іллічівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого майна,стягнення майнової шкоди.
Позивач зазначав,що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу належить магазин-кафе площею 58,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Попередній власник магазину користувався земельною ділянкою площею 114 кв.м. на підставі договору оренди від 26 липня 2000 року. Після придбання магазину, ОСОБА_1 самочинно прибудувала частку приміщень, внаслідок чого загальна площа збільшилася до 108,9 кв.м. Ці приміщення були узаконені рішенням суду від 25 вересня 2009 року. Однак ОСОБА_1 продовжує зводити нові прибудови до магазину, добудувала другий поверх магазину, а також надвірні споруди: мангал, тротуарне покриття, навіси та бетонну стяжку під ними. Внаслідок незаконних дій відповідачкою захоплено земельну ділянку площею 650 кв.м.
Уточнивши позовні вимоги і посилаючись на те, що власник землі –міська рада заперечує проти подальшого визнання права власності на самовільно збудоване відповідачкою майно, до неї застосовувалися заходи адміністративного стягнення, але вона на попередження про припинення будівництва не реагує, позивач просив задовольнити позов, зобов’язати відповідачку знести добудовані самочинно приміщення до магазину-кафе і самочинно зведені споруди: мангал, тротуарне покриття, навіси та бетонну стяжку під ними за свій рахунок, привести площу приміщень у відповідність до резолютивної частини судового рішення, стягнути з відповідачки на користь міської ради шкоду за самовільно зайняту земельну ділянку у розмірі 9297,58 грн. та судові витрати.
Відповідачка позов не визнала, посилаючись на недоведеність позовних вимог.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 4 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
_____________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Максимович Г.В. Справа № 22ц-20834/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП – 5
В апеляційних скаргах Іллічівська міська рада та прокуратура м.Іллічівська в інтересах держави просять скасувати рішення суду та задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.
Проте зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не надав суду доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Встановлено, що за договором купівлі-продажу від 19 листопада 2007 року ОСОБА_1 купила у ОСОБА_3 будівлю магазину-кафе, загальною площею 58,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.(а.с.6-8)
Будівля знаходиться на земельній ділянці площею 0,014 га., яка згідно з договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 26 липня 2000 року була надана приватному підприємцю ОСОБА_3 в тимчасове довгострокове користування строком на 10 років для розміщення торгового павільону.(а.с.9-11)
14 квітня 2009 року Іллічівська міська рада уклала з ОСОБА_1 договір про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста при погодженні узаконення реконструкції кафе-магазину зі збільшенням його площі і отримала від замовника ОСОБА_1 внесок пайової участі у розмірі 925 грн. на рахунок цільового фонду Іллічівської міської ради.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25 вересня 2009 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до Іллічівської міської ради і за нею визнане право власності на реконструйовану будівлю магазина-кафе, загальною площею 108,9 кв.м., яка складається з приміщень: 2-х торгових залів, коридору, 2-х санвузлів, мийної, кухні, допоміжного приміщення площею 5,7 кв.м.( а.с. 20)
Іллічівська міська рада погодилася з таким рішенням і його не оскаржила.
З матеріалів справи вбачається, що в подальшому ОСОБА_1 продовжила самочинне будівництво, і крім зазначених в судовому рішенні приміщень без дозволу на виконання будівельних робіт, збудувала також прибудову у вигляді надбудови другого поверху з дерев’яних конструкцій, мангал (піч - гриль), навіс для літнього майданчику на бетонній стяжці, а земельну ділянку навколо будівлі застелила тротуарною плиткою. Ці обставини підтверджуються постановами по справі про адміністративне правопорушення від 12 березня та 9 грудня 2009 року, постановою про накладення адміністративного стягнення від 17 лютого 2009 року, фотографіями магазина-кафе .(а.с.21-23, 69-72).
З Акту обстеження будівлі магазину-кафе, складеному позивачем 11 січня 2011 року, також видно, що позивачка самовільно збудувала над існуючим кафе частково на стовпчастому фундаменті на рівні другого поверху магазину прибудову площею 117 кв.м. з дерев’яної дошки, по периметру обтягнутою поліетиленовою плівкою, дах двохскатний накритий метало-черепицею, з самостійним виходом. Навколо будівлі встановлено навіс з метало-каркасу на бетонній стяжці та на тротуарній плитці, збудовано капітальний мангал.
Зазначені приміщення й споруди збудовані без одержання відповідачкою у встановленому законом порядку дозволу власника землі Іллічівської міської ради, без відведення земельної ділянки під будівництво цих будівель та наявності затвердженого проекту, що вона та її представник не заперечували.
На порушення вимог ст.ст.212,214 ЦПК України, суд неповно з’ясував обставини справи, не визначився з характером спірних правовідносин, не перевірив надані позивачем докази, не дав їм належної оцінки, і без додержання вимог ст.376 ЦК України необґрунтовано відмовив у позові.
За таких обставин, позовні вимоги Іллічівської міської ради про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на самовільно зайнятій земельній ділянці засновані на матеріалах справи та законі і підлягають задоволенню.
Разом з тим, вимоги про відшкодування майнової шкоди у розмірі 9297,58 грн. задоволенню не підлягають за таких підстав.
В обґрунтування цих вимог позивач посилався на те, що попередній власник магазина-кафе користувався земельною ділянкою площею 114 кв.м. на підставі договору оренди, а після відчуження магазину документи на користування землею не переоформив. Відповідачка не зверталася з заявою про оформлення користування землею і самовільно захопила земельну ділянку площею 650 кв.м. Тому позивач просив стягнути на його користь завдану шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про відшкодування власникам землі шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст.156 ЗК України, ст.1166 ЦК України така шкода відшкодовується у повному обсязі. Розмір шкоди, заподіяної порушеннями земельного законодавства визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі міг би одержати під час використання земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням або до повернення самовільно зайнятої ділянки.
Відповідно до ст.157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Згідно з Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі й землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначається комісіями, створеними районними адміністраціями, виконавчими комітетами міських рад. Результати їх роботи оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Однак позивач не надав суду та апеляційному суду доказів, які підтверджують завдання міській раді майнової шкоди та її розмір, визначений у встановленому порядку. Розрахунок, на який посилається позивач, складений державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у лютому 2009 року, таких відомостей не містить, і він не є допустимим доказом, оскільки відсутній акт комісії, який має встановлювати розмір майнової шкоди (збитків). (а.с.24)
Крім того, з наданих апеляційному суду додаткових доказів вбачається, що ОСОБА_1, починаючи з 2007 року, зверталася до Іллічівської міської ради з заявами про продовження строку оренди земельної ділянки і надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки під існуючим кафе з подальшою передачею в оренду, і протягом 2007-2010 років сплачувала орендну плату за користування земельною ділянкою за попереднім договором оренди, про що свідчать податкові декларації та квитанції про плату за землю. Договір оренди землі між Іллічівською міською радою та ОСОБА_1 був поновлений 28 вересня 2010 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки шкоди у розмірі 9297,58 грн. відсутні.
Також є необґрунтованими і не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат, оскільки Іллічівська міська рада не понесла судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, і документально їх не підтвердила.
Відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1,4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги Іллічівської міської ради та прокуратури м.Іллічівська задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 4 жовтня 2010 року скасувати.
Позов Іллічівської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованих приміщень й споруд, стягнення майнової шкоди задовольнити частково. Зобовьязати ОСОБА_1 знести за свій рахунок самочинно збудовані до магазину-кафе приміщення й споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1: дерев’яну прибудову на рівні другого поверху магазину-кафе, мангал, тротуарне покриття, тимчасовий навіс та бетонну стяжку під навісом.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: Л.М. Миза
М.В. Процик