АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Прокурора Великомихайлівського району Одеської області на заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 3 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Позивач зазначав, що його мати ОСОБА_5 за життя мала на праві власності земельну ділянку площею 6,5523 га, що знаходиться на землях В.Михайлівської райдержадміністрації Одеської області, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 3 вересня 2005 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після смерті матері відкрилася спадщина, і він є спадкоємцем за заповітом від 21 лютого 2002 року. Однак він не може прийняти спадщину, оскільки пропустив строк, встановлений законом, для прийняття спадщини.
Посилаючись на те, що питання про успадкування їм вказаної земельної ділянки може бути вирішено безпосередньо в суді, позивач просив задовольнити позов та визнати за ним право власності на зазначену земельну ділянку.
Відповідачі не брали участь у справі.
Заочним рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 3 квітня 2006 року позов задоволено. Постановлено визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 6,5523 га згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 3 вересня 2005 року. На підставі ст.367 ЦПК України суд допустив негайне виконання рішення.
В апеляційній скарзі прокурор Великомихайлівського району Одеської області в інтересах держави ставить питання про скасування заочного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
____________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Мураховський І.В. Справа № 22ц-20545/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП – 5
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.
Проте зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Задовольняючи позов на підставі ст.392 ЦК України, суд виходив з того, що позовні вимоги підтверджуються державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 355567 від 3 вересня 2005 року, заповітом, паспортом, заявами відповідачів, довідкою сільради, свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про народження.
Однак погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визначається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5(а.с.12)
21 лютого 2002 року ОСОБА_5 склала заповіт, за яким заповіла ОСОБА_2 належний їй на праві приватної власності сертифікат на земельну частку (пай) серії ОД № 036160 КСП «Перше травня», з місцезнаходженням с.Новоборисівка В-Михайлівського району Одеської області.(а.с.3)
Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 355567 виданий ОСОБА_5 5 вересня 2005 року, тобто після її смерті.(а.с.4)
За правилами ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини , виділення в натурі належної їм земельної частки.
Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст.ст.214,215 ЦПК України обставини справи у достатньому обсязі не перевірив, не визначився, які правовідносини випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини, чи є між позивачем та відповідачами спір про право на земельну ділянку, чи порушене, невизнане або оспорюване право позивача на земельну ділянку. Також суд не встановив, чи існувало право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку при її житті, оскільки сертифікат на земельну частку (пай), який вона заповіла ОСОБА_2, в матеріалах справи відсутній, а державний акт на право власності на земельну ділянку виданий після її смерті.
Як видно з позовної заяви та заяв ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в нотаріальну контору про відмову від прийняття спадщини, позивач звернувся до суду у зв’язку з тим, що він бажає прийняти спадщину за заповітом, але пропустив встановлений законом строк для її прийняття. (а.с.8,9)
Відомості про те, що позивач звертався до відповідної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у справі відсутні.
Порядок прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом або за законом встановлений книгою шостою ЦК України (Спадкове право).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. (ст.1225 ЦК України)
Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Ці положення закону суд не врахував і необґрунтовано задовольнив позов на підставі ст.392 ЦК України, не з’ясувавши належним чином, чи поширюється зазначена норма матеріального права на правовідносини сторін у справі.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З позовними вимогами про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини позивач ОСОБА_2 до суду не звертався.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 відсутні.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню згідно з п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду не перешкоджає ОСОБА_2 звертатися до суду за захистом свого особистого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у встановленому законом порядку.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Прокурора Великомихайлівського району Одеської області задовольнити.
Заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від
3 квітня 2006 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку площею 6,5523 га, що розташована на землях В.Михайлівської райдержадміністрації Одеської області, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: Л.М. Миза
А.П. Заїкін