АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2011року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Малиновського району м.Одеси на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 21 лютого 2005 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Одеського міського управління Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку.
Позивачка зазначала, що 25 листопада 2004 року ОСОБА_3 продав їй належну йому на підставі рішення Авангардівської селишної ради № 233/2 від 28 квітня 2000 року земельну ділянку площею 914,68 кв.м., що розташована на території Авангардівської селищної ради АДРЕСА_1. Договір був укладений письмово, однак нотаріально не посвідчений. За договором ОСОБА_3 передав їй земельну ділянку, а вона сплатила ОСОБА_3 гроші у розмірі 20000 грн., про що склали розписку.
Посилаючись на те, що вона повністю виконала умови договору купівлі-продажу, володіє та користується земельною ділянкою, однак не може розпорядитися нею, оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору у зв’язку з відсутністю часу, позивачка просила задовольнити позов на підставі ст.220 ЦК України та ст.48 Закону України «Про власність».
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав і підтвердив доводи позивачки.
Притягнутий до участі у справі відповідач - Одеське міське управління Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» проти позову не заперечував.
____________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Дерус А.В. Справа № 22ц-19929/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП – 5
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 21 лютого 2005 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 914,68 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку та зобов’язано Одеське міське управління Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати та зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідачі рішення суду не оскаржили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Задовольняючи позов на підставі ст.220 ЦК України та ст. 48 Закону України «Про власність», суд виходив з того, що спірна земельна ділянка площею 914,68 кв.м. належала ОСОБА_3, між сторонами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, про що складена розписка, умови договору виконані повністю, однак відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення,суд може визнати такий договір дійсним.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Авангардівської селищної ради № 233\2 від 28 квітня 2000 року ОСОБА_3 передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку площею 0,09га, розташовану за адресою: Авангардівська селищна рада Овідіопольського району АДРЕСА_1. У рішенні зазначено, що державний акт на право власності на землю видати ОСОБА_3 після встановлення в натурі меж земельної ділянки органами землеустрою та реєстрації в Авангардівькій селищній раді; при виявленні органами землеустрою невідповідності даних в розмірах земельної ділянки з фактичними розмірами ділянки, остаточний розмір площі встановлюється Авангардівською селищною радою.(а.с.9)
25 листопада 2004 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено письмову угоду, згідно з якою ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,09 га за 20000 грн. Сторони угоди зобов’язалися оформить договір купівлі-продажу нотаріально після підготовки всіх документів.(а.с.3)
Згідно зі ст.373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю(земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає в порядку, передбаченому ст.ст.125,126 ЗК України, після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.
Однак матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 не одержав державний акт на право власності на землю і не зареєстрував його у встановленому законом порядку. Тобто на час укладення домашньої угоди - купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_3 не мав правовстановлюючих документів, підтверджуючих його право власності на земельну ділянку площею 914,68 кв.м, що він не заперечував в засіданні апеляційного суду.
У відповідності до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з вимогами ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення , і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Виходячи з цих положень закону, норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Проте суд першої інстанції на ці вимоги закону уваги не звернув. Незважаючи на те, що на час досягнення домовленості про купівлю-продаж земельної ділянки відповідач ОСОБА_3 не мав права власності на цю земельну ділянку, а чинним законодавством не передбачено можливості визнання дійсним договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню й державній реєстрації, суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Крім того, судом встановлено, що на підставі постанови Верховної ради України від 7 лютого 2002 року змінено межі м.Одеси та включено у межі м.Одеси 329,0 га земель Авангардівської селищної ради, у тому числі землі, розташовані АДРЕСА_1
У зв’язку з чим регулювання земельних відносин з питання передачі земельної ділянки у власність громадян переходить до виняткової компетенції Одеської міської ради згідно зі ст.12 ЗК України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Визнавши за ОСОБА_2 право власності на спірну земельну ділянку на підставі ст.48 Закону України «Про власність», яка встановлювала загальні положення захисту права власності і не передбачала підстави виникнення права приватної власності, зазначені вимоги закону суд не врахував, а також не залучив до участі у справі в порядку ст.33 ЦПК України Одеську міську раду, як представника територіальної громади м.Одеси, права і інтереси якої зачіпає даний спір.
Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд припустився порушення норм матеріального та процесуального права, що й призвело до неправильного вирішення справи. Підстави для задоволення позову ОСОБА_2 відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що згідно з п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314 ч.2, 316, 317-319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Малиновського району м.Одеси задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 21 лютого 2005 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Одеського міського управління Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку площею 914,68 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 зобов’язання видати та зареєструвати державний акт про право власності на земельну ділянку, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є.Федорова
Судді: Л.М. Миза
Проте