Справа № 22-ц- 28198/ 2010 г. Головуючий 1 інстанції Лосєв Д.К.
Категорія : аліменти Доповідач Борова С.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого- судді Пшенічної Л.В.
Суддів Борової С.А., Івах А. П.
При секретарі Варюшичевої А.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
На рішення Коломацького районного суду Харківської області від 04 серпня 2010 року
По справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки, третя особа- Відділ Державної виконавчої служби Коломацького районного управління юстиції Харківської області,-
В с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року до суду звернулася ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з зазначеним вище позовом та просила стягнути на її користь заборгованість по аліментам у сумі 4312, 95 грн. та неустойку у розмірі 1% від суми несплачених аліментів у сумі 33753, 57 грн. з урахуванням уточнених позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що відповідач відповідно з рішенням суду повинен виплачувати аліменти на її користь на утримання дитини. Оскільки своїх зобов’язань не виконував, аліменти сплачував не регулярно, утворилася заборгованість у вказаній сумі, також він повен виплатити неустойку у вигляді пені за несвоєчасну виплату аліментів.
Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 03 листопада 2009 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2
З ОСОБА_1 на її користь стягнута заборгованість по аліментам 4312, 95 грн., неустойку (пеня) 1131, 64 грн., на користь держави судовий збір 51 грн.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2010 року рішення районного суду скасоване та справа повернута на новий розгляд.
При новому розгляді справи у судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала.
Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що він не має заборгованості у вказаному розмірі, яка вирахувана невірно, оскільки він працював та добровільно виплачував аліменти під час коли не працював.
Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 04 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам в сумі 385 грн. 59 коп., наустойку у сумі 10301 грн. 48 коп., на користь держави 51 грн. державного мита.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, оскільки суд не взяв до уваги неправильний розмір заборгованості визначений державним виконавцем, та виплату аліментів у добровільному порядку.
ОСОБА_2 рішення суду не оскаржила.
Судова колегія, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у їх прийнятті.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 214 ЦПК України передбачає, що при вирішенні справи суд повинен: встановити наявність обставин ( фактів), якими були обгрунтовані вимоги і заперечення, та підтвердити доказами, визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 мав заборгованість по аліментам на день закінчення виконання рішення суду- 13.06. 2009 р. у сумі 1825 грн. 71 коп. У травні 2010 р. частково погасив заборгованість у сумі 1440, 12 грн., залишок заборгованості становить 385, 59 грн.
Суд виходив з наявності вини боржника у виникненні заборгованості та визначив неустойку у розмірі 20602, 97 грн. Враховуючи його майновий стан визначив до стягнення суму неустойки 10301, 48 грн.
Проте на порушення вимог ст. 212, 213, 214 ЦПК України суд належним чином доводів сторін не перевірив, не визначився чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, не дав належної правової оцінки зібраним доказам.
Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні у частині визначення розміру неустойки.
До такого висновку судова колегія прийшла виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції, або його зміни є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження. Згідно з виконавчим листом № А-85 від 06.07. 2006 р. виданого Коломацьким районним судом Харківської області ОСОБА_1 повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 05.06.2006 р. Державною виконавчою службою визначено заборгованість ОСОБА_1 на час закриття виконавчого провадження за прострочення сплати аліментів з червня 2006 р. по червень 2009 р. включно у сумі 4312, 95 грн. ( а.с. 10), але в процесі розгляду даної справи державним виконавцем перерахована заборгованість та визначена у сумі 1825,71 грн.
При цьому платник аліментів вказаний розмір заборгованості не оскаржив у передбаченому порядку.
Також не оскаржена постанова про закінчення виконавчого провадження від 19.08. 2009 р. з зазначенням вказаної суми заборгованості.(.с.14).
Під час розгляду справи ОСОБА_1 у травні 2010 р. погасив заборгованість у сумі 1440, 12 грн. Залишок становить 385. 59 грн.
Судова колегія, з огляду на те, що боржник не оскаржив порядок нарахування заборгованості та її розмір у передбаченому законом порядку, вважає, що суд першої інстанції вірно визначився з розміром заборгованості .
Рішення суду відповідає вимогам ст. 194 СК України, яка передбачає стягнення заборгованості за аліментами рішенням суду .
Статтею 195 СК України визначено. Що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору- судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Тобто законодавець передбачає наявність вини боржника у виникненні заборгованості.
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, ОСОБА_1 з червня 2006 року по січень 2008 року працював, що підтверджується довідкою ТОВ «Статус- Авто» ( а.с. 82),з лютого 2008 р. по грудень 2008 р. працював у ВАТ «ХАТП-16330» та отримував заробітну плату.
З довідки ВАТ «ХАТП 16330» від 16.01. 2009 р. вбачається , що розпорядження від 30.10.2008 р. № 672/В-9 по виконавчому листу утримані аліменти.
Як пояснив у судовому засіданні державний виконавець Кравцов О.Д. виконавче провадження було відкрито Фрунзенською державною виконавчою службою на підставі дублікату виконавчого листа 16.05 2007 р., до Коломацької державної виконавчої служби надійшло у березня 2009 р. вже з визначенням заборгованості, яку вони не вправі перераховувати.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що він працював, але виконавча служба його не викликала, виконавчий лист за місцем роботи до жовтня 2010 р. не направляла, він сплачував аліменти добровільно, але як вияснилося не в повному розмірі, не спростовані. А навпаки підтверджуються вищенаведеним.
Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував та помилково прийшов до висновку про наявність вини боржника про виникнення заборгованості з червня 2006 року по грудень включно 2008 р.
На думку судової колегія з січня 2009 року з вини ОСОБА_1 виникла заборгованості по аліментам, оскільки він не працював, аліменти у повному обсязі не сплачував. Розмір неустойки складає 175, 05 грн, виходячи з наступного розрахунку:
Січень 2009 р. заборгованість 32, 71 грн : 100х31= 10, 23 грн
Лютий 2009 р. -:- (32. 71 + 32,91 грн) : 100 х 28= 18. 48 грн
Березень 2009 р. -:- (32,67 +65, 62) : 100 х 31 =27, 28 грн
Квітень 2009 р. -:- (88. 29 +69, 25) : 100 х 31= 48. 98 грн.
Травень 2009 р. -:- (157, 54 +68, 75) 6100х31 =70,06 грн.
13 днів червня 2009 р. заборгованості немає.
Загальна сума неустойки:10. 23+18,48 + 27.28+ 48.98+70, 06= 175, 05 грн.
Відповідачем не надано доказів того, що він не зі своєї вини має заборгованість. Враховуючи визначений розмір неустойки , судова колегія не вбачає підстав для її зменшення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Входячи з вищенаведеного судова колегія вважає, що стягненню підлягає неустойка у сумі 175, 05 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 В іншій частині позовних вимог, щодо суми неустойки, ОСОБА_2 відмовити.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 315, 317, 319ЦПК України, судова колегія,-
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .
Рішення Коломацького районного суду Харківської області від 04 серпня 2010 року змінити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку у сумі 175 грн. 05 коп.
В іншій частині позову ОСОБА_2- відмовити.В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді