ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року                                            м. Київ

Верховний Суд України у складі:

Головуючого: Шицького І.Б.,                                          

Суддів:             Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С.,

                           Глоса Л.Ф., Гуля В.С., Гуменюка В.І.,

                           Гусака М.Б., Ємця А.А., Заголдного В.В.,  

       Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І.,

                           Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А.,

       Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В.,

       Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л.,  

       Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В.,  

       Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М.,

       Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Сеніна Ю.Л.,

       Таран Т.С., Тітова Ю.Г.,  

розглянувши за участю представників:

Генеральної прокуратури України – Баклан Н.Ю.,

Фонду державного майна України – Легендзевича О.Ю.,

Міністерства аграрної політики України – Дородько Н.Ф.,

державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» -    Дяденчук О.Г.,

суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 –     ОСОБА_2,

заяву Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2010 року у справі  № 16/295 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик», суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, третя особа – Фонд державного майна України, про визнання недійсним договору,

в с т а н о в и в :

Заступником прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України заявлено позов до державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик», суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, третя особа – Фонд державного майна України, про визнання недійсним договору купівлі–продажу нежитлової будівлі літ. 4-А, загальною площею 1220,3 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1, укладеного 31 травня 2006 року між відповідачами та зареєстрованого за № 556.

 Одночасно заступник прокурора м. Києва просив суд зобов’язати кожного з відповідачів повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що відчуження підприємством державного майна мало здійснюватися в порядку визначеному Законом України «Про приватизацію державного майна», Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», де продавцем спірного майна повинен виступати Фонд державного майна України.

  Рішенням господарського суду м. Києва від 12 листопада 2009 року, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2010 року  постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2010 року залишено без зміни.

В основу постанови касаційного суду покладено висновок про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, оскільки на момент його укладання державне комплексне торговельне підприємство «Хрещатик» мало право здійснити відчуження основних засобів за наявності дозволу і на умовах, визначених Міністерством аграрної політики України до сфери управління якого підприємство входило.

Генеральним прокурором України в порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2010 року у справі  № 16/295 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» у правовідносинах з відчуження державного майна.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 8 липня 2009 року у справі №11/44, від 27 травня 2010 року у справі №6/369 в яких висловлено правову позицію про те, що відчуження майна державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» повинно відбуватися шляхом здійснення приватизаційної процедури в порядку визначеному Законом України «Про приватизацію державного майна», Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», де продавцем державного майна повинен виступати Фонд державного майна України.  

Ухвалою Вищого господарського суду України від 2 грудня 2010 року у справі № 16/295  вирішено питання про допуск справи до провадження  для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2010 року.        

Ухвалами Верховного Суду України від 8 грудня 2010 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2010 року у справі № 16/295,

- витребувано матеріали справи,

- доручено Голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями  науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» у правовідносинах з відчуження державного майна,

- визначено Фонд державного майна України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» у правовідносинах з відчуження державного майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2010 року справу призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи Генерального прокурора України, Верховний Суд України вважає, що заява  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що відповідно до  п. 1.1 статуту ДКТП "Хрещатик" засноване Міністерством аграрної політики України, (надалі – Орган управління майном), на державній власності.

Пунктом 4.4 Статуту встановлено, що майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Одночасно апеляційним господарським судом встановлено, що

31 травня 2006 року за результатами проведених 30 травня 2006 року прилюдних торгів між державним комплексним торговельним підприємством «Хрещатик» та  суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого підприємство відчужило на користь суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 нежитлову будівлю по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ГК України зміна правового режиму майна суб’єкта господарювання здійснюється за рішенням власника майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Правовий режим майна суб’єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону (ч. 3 ст. 145 ГК України).

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено, що приватизація державного  майна - це відчуження майна,  що перебуває у державній власності, і майна, що належить  Автономній  Республіці  Крим,  на  користь  фізичних  та юридичних  осіб,  які  можуть  бути  покупцями відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» до об’єктів малої приватизації віднесено, зокрема, окреме індивідуально визначене майно.

За класифікацією об’єктів приватизації відповідно до п. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації» (чинного на момент спірних правовідносин), до об’єктів приватизації групи А віднесено окреме індивідуально визначене майно .

Господарськими судами встановлено, що предметом спірного договору купівлі-продажу від 31 травня 2006 року є нерухоме майно основних фондів державного підприємства, а саме: нежитлова будівля по АДРЕСА_1.

За класифікацією об’єктів приватизації відповідно до п. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»  (надалі - Закон), нерухоме майно відчужене державним підприємством за спірним договором купівлі-продажу віднесено до групи А.

Розділом IX Закону визначені способи та порядок приватизації, зокрема, об’єктів групи А. Відповідно до ст. 48 Закону їх продаж здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та цієї програми.

Отже, зміна правового режиму майна суб’єкта господарювання, заснованого на державній власності, яке за класифікацією об’єктів приватизації віднесено до групи А, повинно здійснюватись відповідно до вимог спеціального законодавства про приватизацію державного майна.

Органом приватизації, відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», уповноваженим здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об’єкту приватизації є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Аналогічну правову позицію про те, що уповноваженим здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об’єкту приватизації є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, а державне підприємство не вправі виступати продавцем державного майна викладено у постанові Вищого господарського суду України від 8 липня 2009 року у справі №11/44 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик», ТОВ «TRANS GPS SERVICE», треті особи – Фонд державного майна України,                                   ДП «Агроспецсервіс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, в перегляді якої ухвалою Верховного Суду України від 10 вересня 2009 року відмовлено.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 20 квітня 2010 року у справі  № 16/295  підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, прийнята внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а справа направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись ст.ст. 11124 — 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

постановив:

Заяву Генерального прокурора України задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від

20 квітня 2010 року у справі  № 16/295, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.                                                                      

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111 16 ГПК України.  

Головуючий:                               І.Б. Шицький

Судді:                        М.І. Балюк

                        В.П. Барбара

                        І.С. Берднік

                        Л.Ф. Глос

                         В.С. Гуль

                         В.І. Гуменюк

                                  М.Б. Гусак

                                  А.А. Ємець

                                 В.В. Заголдний

                                  Г.В. Канигіна

                                  М.Р. Кліменко

                                  Є.І. Ковтюк

                                  П.І. Колесник

                                 М.Є. Короткевич

                                  О.А. Коротких

                                  В.І. Косарєв

                                                    О.В. Кривенда

                                     В.В. Кривенко

                                     Д.Д. Луспеник                                                                                                      

                                     Н.П. Лященко

                                    В.Л. Маринченко

                                    Л.І. Охрімчук

                                    П.В. Панталієнко

                                    М.В. Патрюк

                                    В.Ф. Пивовар

                                    П.П. Пилипчук

                                     Б.М. Пошва

                                    О.Б. Прокопенко                                    

                                    А.І. Редька

                                     Ю.Л. Сенін

                                     Т.С. Таран

                                      Ю.Г. Тітов

Правова позиція (справа №3-67г10)

Відповідно до  ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» повноваження з відчуження майна суб’єкта господарювання, заснованого на державній власності, яке за класифікацією об’єктів приватизації віднесено до групи А, належать Фонду державного майна України, його регіональним відділенням та представництвам.