Справа № 2-а/0913/4/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2011 року смт.Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Стадник О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Рожнятів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дубівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення сесії сільської ради від 25.05.2010 року, суд-
встановив:
у своїй позовній заяві позивачка просить суд постановити рішення, яким визнати незаконним рішення двадцять сьомої сесії п”ятого демократичного скликання Дубівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 25 травня 2010 про передачу у зв”язку з уточненням обмірів у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.0563 гектара для ведення особистого селянського господарства в с.Дуба,в урочищі”Городи”.
Позивачка вважає рішення відповідача незаконним,виходячи підстав,які зазначені в позовній заяві (а.с.3-7) та в доповненнях до позовної заяви (а.с.55-57).
Крім цього,позивачка в судовому засіданні суду пояснила про те,що спірна ділянка була в користуванні її матері ОСОБА_4,яка цю ділянку отримала згідно рішення Дубівської сільської ради від 15.08.2006 року.Після смерті матері,відповідач незаконно вилучив цю ділянку у ОСОБА_4 ,не перевівши її в земельний фонд сільської ради, половину передав третій особі,а половину їй,ОСОБА_1Ділянка,яка була передана ОСОБА_4рішенням від 15.08.2006 року була єдиним масивом,однак відповідач виділяючи ОСОБА_3 оскаржуваним рішенням ділянку розміром 0.0563 га та виділяючи ділянку розміром 0.05 га їй,позивачці,розділив ділянку на дві окремі ділянки. Зазначене відповідачем свідомо вчинено для того,щоб виділити третій особі половину ділянки,яка повинна була належати їй,позивачці.Мама померла ІНФОРМАЦІЯ_1,і відповідач,разом з представником ОСОБА_3.в суді ОСОБА_5,яка є членом виконкому Дубівської сільради, знаючи,що існують християнські традиції,згідно яких рідні, після смерті близької людини протягом певного часу не претендують на належне їй після смерті майно,змовилися розділити ділянку в інтересах ОСОБА_3,яка доводиться донькою члену виконкому.При цьому відповідачем не було взято до уваги наявність землі,що є у власності та користуванні позивачки,та третьої особи. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не враховано положень ст.118 ЗК України,яким передбачено, що «Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення».Відповідач не дав дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_3,а відразу прийняв рішення про передачу ділянки у власність,що свідчить в черговий раз про порушення вимог ст.118 Земельного кодексу України при передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3безперечно наводить на думку про те, що від ОСОБА_3.в травні 2010 року необхідна була заява будь-якого змісту,лишень щоб була хоча б яка-небудь підстава для сесії Дубівської сільської ради 25.05.2010 року прийняти позитивне рішення для ОСОБА_3 Наявність двох заяв ОСОБА_3,на одній з яких є резолюція сільського голови а на іншій відсутня, невідповідність порядкових номерів,тобто зміщення порядкового номера в надходженні цієї заяви ,невідповідність відображеної у вступній частині протоколу кількості депутатів,де вказано ,що присутні 8 депутатів, а за виділення земельної ділянки третій особі проголосувало 10 депутатів є додатковим підтвердженням,що рішення приймалося всупереч чинному законодавству. Просить задоволити позов та визнати незаконним п.6 рішення сільради від 25.05.2010 року.
Представник та член виконкому Дубівської сільської ради ОСОБА_7 позов не визнав,суду пояснив про те,що рішення є законним,оскільки ОСОБА_3звернулася із заявою про передачу їй у власність спірної земельної ділянки,яка знаходиться біля будинку ОСОБА_3Фактично питаннями передачі цієї ділянки у власність третій особі,займалася ОСОБА_5,яка є членом виконкому. Не заперечує,що позивачка,як спадкоємець ОСОБА_4,яка користувалася спірною ділянкою до своєї смерті,також претендувала на спірну земельну ділянку,однак не встигла звернутися вчасно в сільську раду із заявою про передачу їй землі.Можливо і потрібно було врахувати думку позивачки,однак цього не було враховано,про час та день прийняття рішення від 25.05.2010 року,ОСОБА_1не була повідомлена.Наявність заяви ОСОБА_3.з його,як колишнього сільського голови резолюцією(а.с.51) та наявність такої заяви без резолюції(а.с.50),пояснює тим,що секретар при поступленні такої заяви,спочатку знімає його копію,після того дає йому на вивчення.Невідповідність,тобто зміщення порядкового номера в надходженні документів,зокрема реєстрація в Журналі реєстрації заяв і скарг Дубівської сільської ради заяви ОСОБА_3 під номером 44,а наступного вхідного документа під тим самим номером ,а також зміну кольору ручки,якою вносився запис ,пояснює неуважністю секретаря сільської ради.Невідповідність відображеної у вступній частині протоколу двадцять сьомої сесії п”ятого демократичного скликання кількості депутатів,де вказано ,що присутні 8 депутатів, а за виділення земельної ділянки третій особі проголосувало 10 депутатів також пояснює неуважність секретаря сільради. У виписці з рішення помилково вказано пункт,яким ОСОБА_3передано спірну ділянку.Вказано п.5 а має бути п.6.
Представники ОСОБА_3по довіреності ОСОБА_6.та ОСОБА_5позов не визнали,вважають його безпідставним з підстав,викладених в запереченні на позов (а.с.34-35).Крім того,ОСОБА_5суду пояснила про те,що спірна ділянка знаходиться біля її будинку.Цієї ділянкою користувалася ОСОБА_4,спадкоємцем якої є ОСОБА_1,з якою вона,ОСОБА_5,неодноразово намагалася домовитися щодо можливості передачі спірної ділянки ОСОБА_1їй,однак такої згоди не могли досягнути.Тому,після смерті ОСОБА_4,вона стала займатися питаннями передачі цієї ділянки у власність своєї доньки ОСОБА_3Для цього вона звернулася до спеціалістів землевпорядної організації,які зробили точні заміри ділянки.На підставі цих замірів,третя особа звернулася до відповідача із заявою про передачу їй землі у власність.Оскаржуваним рішенням ділянка,яка знаходиться біля її,ОСОБА_5, будинку була передана у власність третій особі. Спірна ділянка,з огляду на те,що вона знаходиться біля її будинку,дуже доречна до наявної біля домоволодіння землі.
Вислухавши сторін та вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
За змістом ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності або користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.Надання у користування земельної ділянки,що перебуває у власності або користуванні,провадиться лише після вилучення(викупу)її в порядку ,передбаченому цим Кодексом.
Копією рішення Дубівської сільської ради від 15.08.2006 року підтверджено,що ОСОБА_4було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.1000 га ріллі в урочищі”Городи” для ведення особистого селянського господарства (а.с.41).
Судом встановлено,а сторонами не заперечується,що позивачка доводилася ОСОБА_4.(яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1)(а.с.8) дочкою,а земельна ділянка площею 0.0563 га це частина ділянки,яка була передана рішенням від 15.08.2010 року у приватну власність ОСОБА_4
Рішенням від 25.05.2010 року(а.с.37) підтверджено , що відповідач,у зв”язку з уточненням обмірів передав ОСОБА_3.у приватну власність земельну ділянку площею 0.0563 гектара для ведення особистого селянського господарства в с.Дуба в ур”Город”.
Представник відповідача суду пояснив по те,що у виписці з рішення помилково вказано пункт,яким ОСОБА_3передано спірну ділянку,вказано п.5 а повинен бути п.6.
Представник відповідача та третьої особи не заперечує,що позивачка також претендувала на спірну земельну ділянку,однак про час та день прийняття рішення від 25.05.2010 року, вона не була повідомлена відповідачем.
За змістом ст.12 ЗК України,до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам,надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності,вирішення земельних спорів.
При цьому вказана норма вимагає,щоб вирішення питань у галузі земельних відносин здійснювалося відповідно до ЗК України та чинного законодавства України.
За змістом ч.ч.6,7,10 ст.118 ЗК України громадянин,зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства,подає заяву до відповідної ради,яка в разі згоди на передачу ділянки,надає дозвіл на розробку проекту її відведення,на підставі якого сільрада приймає рішення у місячний термін про передачу ділянки у власність.
Вимог зазначеної норми відповідачем не було дотримано.
З оглянутого в судовому засіданні Журналу реєстрації заяв і скарг Дубівської сільської ради вбачається,що заява ОСОБА_3поступила під номером 44,а наступний вхідний документ також зареєстрований під тим самим порядковим номером-44.
З оглянутого в судовому засіданні Протоколу двадцять сьомої сесії п”ятого демократичного скликання Дубівської сільради від 25.05.2010 року вбачається,що присутніх на сесії депутатів було 8 чоловік(стор.3 Протоколу),а за прийняття рішення голосувало 10 депутатів(стор.8 Протоколу).
Заслуговує на увагу твердження позивачки про те,що запис про поступлення заяви третьої особи в сільраду,внесено іншим чорнилом,що підтверджено оглядом записів на стор.72,73 Журналу реєстрації заяв і скарг Дубівської сільської ради,а також те,що сільрада,як видно з п.5 оскаржуваного рішення (п.5 рішення від 25.05.2010 року), вибірково,на свій розсуд передає у власність ділянки,користувачі яких померли,особам,які фактично є спадкоємцями померлих осіб (а.с. 37).
Згідно ст.4 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”,місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах служіння територіальній громаді; законності;гласності;соціальної справедливості;пріоритету прав та свобод людини і громадянина;підконтрольності,підзвітності,персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов”язків та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб.
За змістом даної норми,будь-яка особа має право на достовірну,своєчасну та повну інформацію,на участь у вирішенні питань,що торкаються її законних інтересів,а орган місцевого самоврядування несе перед фізичними осбами відповідальність за свою діяльність,яка повинна проводитися у відповідності до закону.
Вимог цієї норми також не було дотримано Дубівською сільською радою при винесенні оспорюваного рішення, що, з огляду на вищевикладене,а також у зв”язку з тим,що відповідач не взяв до уваги кількість іншої землі,яка перебуває в користуванні (власності) позивачки і третьої особи (а.с.54),реальну потребу цих суб”єктів в отриманні спірної ділянки,що ця ділянка перебувала в користуванні померлої ОСОБА_4, дає суду підстави вважати,що рішення відповідачем приймалося не об”єктивно,всупереч вимог ЗК України та чинних нормативно-правових актів.
За змістом ст. 155 ч. 1 у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта,яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Аналізуючи надані сторонами в підтвердження та заперечення позовних вимог докази ,суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення з вищенаведених правових підстав.
На підставі викладеного, ст.ст.12,116,152,155,158,159 ЗК України,керуючись ст.ст.6,9,11, 158,159,160-163,167 КАС України суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
п.6 рішення двадцять сьомої сесії п”ятого демократичного скликання Дубівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 25 травня 2010 про передачу у зв”язку з уточненням обмірів у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.0563 гектара для ведення особистого селянського господарства в с.Дуба,в урочищі”Городи” визнати недійсним.
На постанову може бути подано Апеляційну скаргу до Львівського адміністративного Апеляційного суду, яка подається протягом 10 днів з дня її проголошення через Рожнятівський районний суд.У разі якщо постанову було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: