2-24/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 року                     Володарський районний суд  Донецької області

в складі судді                                Доценко С.І.

при секретарі                                 Болбат Н.І.

за участю представника  позивача ОСОБА_1

розглянувши  у відкритому судовомут засіданні в залі суду смт.Володарське цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до

ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”,

приватного нотаріуса Володарського районного нотаріального округу Донецької області  ОСОБА_4,

3-я особа: Служба у справах дітей Володарської райдержадміністрації

про

визнання іпотечного договору недійсним і зняття заборони  на відчуження майна,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з зазначенним позовом, в якому з урахуванням уточненних позовних вимог , прийнятих судом, просить суд визнати недійсним іпотечний договор № 014/07-148/336-1 від 03 грудня 2007 року , який було укладено між нею та відповідачем щодо передачі в іпотеку належного їй житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 в забеспечення виконання зобов»язань за кредитним договором  №014/07-148//336 між відповідачем і її чоловіком ОСОБА_5 , та зняття заборони на  відчужженя належного їй будинку.

В обгрунтування своїх вимог    позивачка  зазначила, що про наявність  договору іпотеки їй стало відомо після смерті її чоловіка  22 квітня 2010 року, тому що кредит , який брав її чоловік не використовувся на потреби сім»ї, а  був взятий в інтересах третьої особи, який спочатку оплачував кредит, а потім, коли він перестав платити вимушений був оплачувати її чоловік. Договор іпотеки підписаний нею, але ж при підписанні нотаріальних документів  їй не було роз»яснено  ні працівником банку ні  нотаріусом, що вона підписує договір іпотеки і які наслідки  він тягне.Вона думала , що підписуючи документи просто давала згоду на  офрмлення чоловіком кредиту. При підписанні договору іпотеки в будинку, який передавався в іпотеку було зареєстровано і разом з нею і її чоловіком постійно  проживали двоє їх дітей,які на момент укладення договору були неповнолітні, а при цьому   органи опіки не були задіяні  і не давали свого дозвілу на його укладення, чим були грубо  порушені  права її неповнолітніх дітей  .    Окрім того, в договорі іпотеки  внесені виправлення без їх відповідного зазначення  в договорі і підписів сторін, а саме в первісному вигляді  в іпотеку передавався будинок  по АДРЕСА_1, який їй не належить, а пізніше  прописом були внесені зміни № будинку з «АДРЕСА_1»на «АДРЕСА_1». На підставі викладеного просить визнати договор іпотеки недійсним і зняти заборону на відчуження майна, накладену  нотаріусом ОСОБА_4.

В судовому засіданні  позивачка і представник позивачки підтримали свої вимоги в повному обсязі та просять суд їх задовольнити. При цьому пояснили,що договор іпотеки був укладений з грубими порушеннями закону, без згоди органу опіки і піклування , чим  порушені права її неповнолітніх дітей  користуватися  жилим приміщенням  на рівні з власником. Зобов»язання за кредитним договором її чоловіком виконувались до останнього, на момент його смерті заборгованості за кредитом не було. Відповідач був повідомлений своєчасно про смерть чоловіка. Звернулась лише зараз, тому що  на момент підписання договору позивачка була введена в оману щодо  юридичного характеру вчинених нею дій і тому, що з боку банку поступають загрози про звернення стягнення на належний їй будинок ,внаслідок чого вона і її діти стануть безпритульними.

Представник відповідача Нагібіна, проти задоволення позову заперечувала, мотивуючи тим, що договор було укладено відповідно до вимог закону. Позивачка, укладаючи договор іпотеки, діяла обмірковано, була освідомлена про юридичний характер вчинених нею нотаріальних дій  і про можливі наслідки невиконання її чоловіком умов кредитного договору.

Приватний нотаріус  ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився , але ж надав суду копію нотаріальної справи та заяву про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа –Служба  у справах дітей Володарської райдержадміністрації в судове засідання не з»явилась, просила розглянеути справу у їх відсутність, але ж надала письмовий висновок, в якому  вважає. що при укладенні договору іпотеки дійсно було грубо порушені права  дітей позивачки : малолітньої ОСОБА_7 і неповнолітньої ОСОБА_8 щодо вільного  проживання і користування житлом своїх батьків.Договор іпотеки було укладено без висновку про його доцільність органу  опіки та піклування  з приводу  захисту житлових прав  дітей. Про надання такого висновку до  органу опіки та піклування сторони  не звертались.  

Вислухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, а також дослідивши  наявні в справі докази у їх сукупності, суд приходе до слідуючого.

Судом встановлено на підставі копії договору іпотеки і кредитного договору і це не оспорюється сторонами, що  дійсно іпотечний договор № 014/07-148/336-1 від 03 грудня 2007 року  було укладено між позивачкою  та відповідачем( від імені якого на підставі доручення діяли ОСОБА_9 та ОСОБА_10) щодо передачі в іпотеку належного їй житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 в забеспечення виконання зобов»язань за кредитним договором  №014/07-148//336 між відповідачем і її чоловіком ОСОБА_5, який згідно до копії свідоцтва про смерть помер 22.04.2010 року.

Договор іпотеки був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Володарського районного нотаріального округу Донецької області  ОСОБА_4 03.12.2007 року  і внесений до реєстру  за №942 та накладена заборона на відчуження  спірного житлового будинку , що належить позивачці до припинення договору іпотеки, яке також  зареєстроване в реєстрі за №943 від 03.12.2007 року.

Предмет договору іпотеки –житловий будинок АДРЕСА_1 дійсно належить позивачці  на підставі договору купівлі-продажу  від 25.01.1995 року , відповідно до витягу з реєстру  прав власності на нерухоме майно.

Згідно матеріалів нотаріальної справи при посвідчені договору іпотеки   нотаріусом були встановлені повноваження осіб на укладення договору, їх особу,наявність у іпотекодавця право власності на майно, що передається в іпотеку, особу  позичальника ОСОБА_5, свідоцтво про одруження  позивачки з ОСОБА_5

Із паспортних  відомостей , наданих нотаріусу встановлено, що і ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на момент укладення договору були зареєстровані  в будинку , який передавався в іпотеку.

При цьому в матерілах  нотаріальної справи відсутні відомості про дітей  іпотекодавця і місце їх проживання, а також звернення  та  висновок органу опіки і  піклування  про відповідність укладення зазначенного договору іпотеки  інтересам неповнолітніх дітей іпотекодавця.

Але ж судом встановлено, що дійсно  іпотекодавець ОСОБА_2 і позичальник ОСОБА_5, які проживали постійно і зареєстровані в спірному будинку , який переданий в іпотеку за оспорюваним договором на момент укладення договору, мали малолітню дочку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітню дочку ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , (згідно копій свідоцтв про народження дітей), які також на момент посвідчення договору іпотеки 3.12.2007 року були зареєстровані і постійно проживали з батьками в  будинку  за адресою АДРЕСА_1, який був переданий в іпотеку за оспорюванним договором, що підтверджено  відмітками про реєстрацію в домовій книзі   зазначеного будинку.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що відповідно до ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.     

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні, як стратегічний і загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції «Про права дитини».

Відповідно до ст. ст. 17 -18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації .

Також ці положення  узгоджуються з  ст.150 ЖК України, відповідно до якої громадяни, які мають в приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання  членів їх сім»ї, та  ст.156ЖК України, відповідно до якої члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири) .

Згідно ст.29 ч.4 ЦК України, місцем проживання особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає.   

Відповідно до ст.4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації.

Ст.6 Закону України « Про іпотеку»встановлює що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого амоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Опікун не має права без дозволу органу опікун та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації (ст.71 ЦК України). Батьки, відповідно до діючого законодавства, є опікунами малолітніх дітей за законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України однією з обов»язкових вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочинує те, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною цих вимог є підставою його недійсності (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Таким чином , судом встановлено, що укладений і нотаріально посвідчений без дозволу  органу  опіки і піклування 03 грудня 2007 року  договор іпотеки між позивачкою та відповідачем,предметом якого є належний позивачці  на праві приватної власності жилий  будинок за адресою АДРЕСА_1, в якому на момент укладення договору були зареєстровані і  постійно проживали іпотекодавець з малолітньою та неповнолітньою дитиною, суперечить правам і інтересам  цих дітей, що відповідно  до вимог  ст.ст.203ч6,215ч1ЦК України,є підставою для визнання його недійсним.

Щодо вимог позивачки про зобов»язання органів нотаріату  зняти заборону  на відчуження предмету іпотеки та виключення запису про цей будинок з реєстру іпотек, суд вважає, що визнання судом  договору іпотеки недійсним є достатнім для виконання нотаріусом,  відповідно до  Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, дій щодо  зняття заборони на відчуження нерухомого майна за заявою іпотекодавця на підставі судового рішення. А тому ці вимоги  не є спірними і не підлягають додатковому вирішенню та закріпленню в судовому рішенні.

Судові витрати по справі складають : судовий збір 8.50грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в суммі 37 грн. які відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з  відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

              Керуючись , ст. ст.  209, 212, 214, 215, 218  ЦПК України, ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ,     ст.17,18 Закону України «Про охорону дитинства»від 26.04.2001 року, ст.ст. 150, 156 ЖК України,  ст.203,215 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»ві 02.06.2005 року,суд,-

в и р і ш и в:

          Визнати недійсним іпотечний договор № 014/07-148/336-1 від 03 грудня 2007 року укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»предметом якого є належний на праві приватної власності ОСОБА_2 жилий будинок за адресою АДРЕСА_1 Володарського району Донецької області .

          Стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»судові витрати: 8(восім) гривень 50 копійок –судового збору і 37( тридцять сім)  гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

          Повний текст рішення виготовлений 21.01.2010 року.

          На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а для осіб, які приймали участь у розгляді справи, але не були присутні при його проголошенні –в той же строк  з дня отримання його копії.

Суддя                                   Доценко С.І.