Справа №2-72/11/1231

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

21 січня 2011 р.                                Стахановський міський суд Луганської області

у складі:

головуючого : судді ШАРГАРОВСЬКОЇ В.І.

при секретарі            СКРИПНИК Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за зустрічними позовами  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди ,-

                                                         В С Т А Н О В И В :

          06.07.2005 р. ОСОБА_3 звернулася до Стахановського міського суду Луганської області із позовами до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди.

            23.09.2005 р. ОСОБА_1 звернулася до Стахановського міського суду Луганської області із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди.

            29.09.2005 р. ОСОБА_2 звернулася до Стахановського міського суду Луганської області із зустрічними позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди.

            22.11.2005 р. справи об’єднані в одне провадження.

       13.03.2007 р. по справам було постановлено рішення, яким вимоги, заявлені ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 були частково задоволені.

         25.02.2008 р. рішенням колегії суддів судової палати  у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області  рішення Стахановського міського суду Луганської області було змінено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3  до ОСОБА_2 та ОСОБА_1  про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди було відмовлено у повному обсязі, а в частині часткового задоволення  позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди рішення Стахановського міського суду Луганської області  залишено без змін.

          25.02.2010 р. за заявою ОСОБА_3  рішення Стахановського міського суду Луганської області від 13.03.2007 р. в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по їх зустрічним позовам до ОСОБА_3 скасовано і справу переглянуто за нововиявленими обставинами.

           Звертаючись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди, ОСОБА_2 в обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 11.05.2005 р. в торгівельному павільйоні, розташованому на території Центрального ринку АДРЕСА_1, який належить на праві власності її зятю ОСОБА_4 та сину ОСОБА_5, проводилися виконавчі дії по Наказу Господарського суду Луганської області. Зазначені дії проводились підрозділом примусового виконання Луганської області. Під час проведення зазначених виконавчих дій були присутні ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, голова профспілки малого та середнього бізнесу м. Стаханова «Єдність»ОСОБА_7, ЧП ОСОБА_8 та ЧП ОСОБА_9 Пізніше, об 11.30 г. підійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_10 ОСОБА_3 штовхнула ОСОБА_2, зайшла до павільйону, почала  висловлювати образливі фрази на адресу ОСОБА_2, її дітей, казати, що вони «вори, вкрали кіоски». Донька ОСОБА_2 –ОСОБА_1 попросила ОСОБА_3 вийти з павільйону та не перешкоджати діям виконавців, після цього ОСОБА_3 штовхнула її у груди. Потім ОСОБА_3 почала погрожувати державним виконавцям, які проводили виконавчі дії, що якщо останні не демонтують кіоск, який належить дітям ОСОБА_2, вона завалить їх скаргами. У зв’язку з наведеними обставинами ОСОБА_2 звернулася до Стахановського МВ УМВС. За матеріалами перевірки зазначеного факту 26.05.2005 р. було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Просить суд зобов’язати ОСОБА_3 спростувати інформацію про те, що ОСОБА_2, її донька ОСОБА_1, її зять ОСОБА_4, її син ОСОБА_5 є ворами, що вони вкрали кіоски, шляхом спрямування в Луганське обласне управління юстиції, а також Стахановській профспілці малого та середнього бізнесу «Єдність»листів про те, що зазначена інформація є недостовірною та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1 700 грн.

              Звертаючись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 11.05.2005 р. в торгівельному павільйоні, розташованому на території Центрального ринку АДРЕСА_1, який належить на праві власності її чоловіку ОСОБА_4 та брату ОСОБА_5, проводилися виконавчі дії по Наказу Господарського суду Луганської області. Зазначені дії проводились підрозділом примусового виконання Луганської області. Під час проведення зазначених виконавчих дій були присутні ОСОБА_1, як представник ОСОБА_4 за дорученням, ЧП ОСОБА_4, ЧП ОСОБА_5, жінка ОСОБА_5 -  -ОСОБА_6,  ОСОБА_2,  голова профспілки малого та середнього бізнесу м. Стаханова «Єдність»ОСОБА_7, ЧП ОСОБА_8 та ЧП ОСОБА_9 Пізніше, приблизно об 11.30 г. підійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_10 ОСОБА_3 штовхнула мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2, зайшла до павільйону, почала  висловлювати образливі фрази на адресу ОСОБА_1, адресу її чоловіка ОСОБА_4, її брата ОСОБА_5, її матері ОСОБА_2, що вони вори, вкрали кіоски. ОСОБА_1 попросила ОСОБА_3 вийти з павільйону та не перешкоджати діям виконавців, після цього ОСОБА_3 штовхнула її у груди. Потім ОСОБА_3 почала погрожувати державним виконавцям, які проводили виконавчі дії, що якщо останні не демонтують їх кіоски, вона завалить їх скаргами. У зв’язку з наведеними обставинами ОСОБА_1 звернулася до Стахановського МВ УМВС. За матеріалами перевірки зазначеного факту 26.05.2005 р. було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Просить суд зобов’язати ОСОБА_3 спростувати інформацію про те, що ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_4, її брат ОСОБА_5, її мати ОСОБА_2 є ворами, що вони вкрали кіоски, шляхом спрямування в Луганське обласне управління юстиції, а також Стахановській профспілці малого та середнього бізнесу «Єдність»листів про те, що зазначена інформація є недостовірною та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 700 грн.

           В судовому засіданні ОСОБА_2 була відсутня, надавши свої повноваження сторони по зазначеній цивільній справі ОСОБА_1 за дорученням.

               ОСОБА_1, яка діяла в судовому засіданні особисто і як представник ОСОБА_2 суду пояснила, що позовні  вимоги, заявлені нею та ОСОБА_2 у зустрічних позовах до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди, підтримують у повному обсязі і просять їх задовольнити. Вона не згодна з переглядом судового рішення Стахановського міського суду Луганської області від 13.03.2007 р. за нововиявленими обставинами, оскільки вважає, що достатніх підстав для такого перегляду не вбачається. Просить позовні вимоги, заявлені в зустрічних позовах нею особисто та ОСОБА_2, інтереси якої вона представляє за дорученням, до ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

          ОСОБА_3 в судовому засіданні  своє право надавати пояснення, передала представнику –ОСОБА_13

          Представник ОСОБА_3 –ОСОБА_13 суду повідомила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, звертаючись до суду із зустрічними позовами,  не зазначили докази, які підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування і, звертаючись до суду з вимогами про спростування інформації не тільки відносно себе, а й інших осіб, не зазначили підстави такого звернення, не сплатили судовий збір та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Позов не підлягає задоволенню з тих підстав, що ОСОБА_3 не розповсюжувала 11.05.2005 р. під час проведення виконавчих дій, негативну інформацію, що принижувала честь та гідність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Погроз чи перешкод державним виконавцям під час проведення ними виконавчих дій 11.05.2005 р. не чинила. Просить в задоволенні вимог, заявлених у зустрічних позовах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дор ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягненн моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

                 Свідок  ОСОБА_14 суду повідомила, що 11.05.2005 р. вона знаходилася на  Центральному ринку м. Стаханова під час  здійснення виконавчих дій з приводу  вирішення  долі кіоска. На місці було дуже багато людей.  Коли підійшла ОСОБА_15, то  мати, ОСОБА_16, ОСОБА_2, почала на ОСОБА_15 кричати, що вона воровка,  що  вона обікрала усе місто. Такіж не лісні висловлювання були і від інших членів цієї родини. Після цього усі  стали  казати ОСОБА_3, щоб з приводу образ вона звернулася до відділення міліції по обслуговуванню ринку. ОСОБА_3 звернулася до відділення міліції по обслуговуванню ринку і прийшли працівники міліції і почали розбиратися. ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також членів їх родини образ не висловлювала, до кіоску не заходила, діям державних виконавців не перешкоджала.

                 Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що у травні  2005 року вона працювала  директором Універмага і  часто ходила через ринок. 11 числа вона їхала в м. Луганськ на партійні збори і бігла через ринок. Спускаючись від Універмага, вона побачила купу людей,  серед яких була  ОСОБА_3,  ОСОБА_18. Коли вона проходила мимо, то якась жінка кричить, ОСОБА_3 стоїть  вся засмучена, а жінка кричить на неё:  «Воровка, обікрала увесь  город».  ОСОБА_3 на адресу жінки нічого не казала, її не ображала.

            Свідок  ОСОБА_19 суду пояснила, що 11.05.2005 р. вона разом із ОСОБА_3 прийшла на Центральний ринок м. Стаханова. Біля кіоску, який належить ОСОБА_1 державні виконавці проводили певні дії. Там було багато людей. Свідок і ОСОБА_20 зупинилися біля кіоску і стали розмовляти із заступником директора ринку та юристом виконкому. В цей час до ОСОБА_3 підскочила жінка похилого віку і стала ображати останню. Поряд стояли працівники міліції. Свідок звернулася до них із запитанням, чи є це порушенням порядку на що працівник міліції запропонував пройти до відділення міліції і написати заяву. ОСОБА_3 та свідок пройшли до відділення міліції по обслуговуванню ринків де ОСОБА_3 написала заяву, а свідок дала письмові пояснення. ОСОБА_3 нікого не ображала.

                 Свідок ОСОБА_21 суду повідомив, що 11.05.2005 р. він працював на посаді дільничого інспектора у відділенні по обслуговуванню ринків Стахановського МВ УМВС. ОСОБА_3В звернулася  із заявою на неправомірні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Потім ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулися із тотожними заявами. Свідок розглядав зазначені заяви, опитував осіб. В його присутності порушень громадського порядку не було.   

               Свідок  ОСОБА_22 суду повідомив, що в травні 2005 р. він був присутній при здійсненні виконавчих дії по звільненню земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1. На той час свідок працював завідуючим юридичним відділом і був присутній при здійсненні виконавчих дій як представник виконавчого комітету. Виконання проводилося на підставі рішення Господарського суду. Як завжди прийшли державні виконавці, ОСОБА_16 також при цьому була присутня. Був присутній  ОСОБА_2.  Як завжди вони почали вести себе зухвало,  на виконавчу службу не кричали, но    демонстрували  якийсь  негатив до свідка, до виконавців. Вхід  до кіоску вони перегородили сумками, така  велика  вішалка з господарськими  сумками, практично  туди нікого не пускали, була дуже  напружена обстановка. Свідок зателефонував ОСОБА_3, оскільки вона є лідером профспілки «Наше право», для того щоб були сторонні свідки, оскільки  ОСОБА_16 почала звертатися до громадськості за допомогою, кричати, що її незаконно убирають. Коли вони підішли до кіоску, то до кіоску нікого не пускали. Часть була перегорожена сумками,  стояла мати ОСОБА_1 –ОСОБА_2. Свідок попитався пройти до кіоску, але остання його відштовхнула, тобто вони  йшли на скандал. ОСОБА_1 стояла  біля кіоску, підійшла ОСОБА_3 і ОСОБА_1 почала на неї кричати, говорити  на повишенних тонах, обвинувачувати у крадіжках.  Потім виконавча служба склала акт про те, що їх не допустили до виконання і всі розійшлися. ОСОБА_3 а ні ОСОБА_1, а ні ОСОБА_2 не ображала, до їх кіоску не заходила.

                   Свідок   ОСОБА_23 суду повідомив, що станом на 11.05.2005 р. він був заступником директора ринку. Його викликав директор ринку і дав завдання свідку взяти робочих та піти разом із державними виконавцями ліквідувати 2 кіоски. Він з робочими підійшли до кіосків, які розташовані на Центральному ринку. Державні виконавці  вже питалися щось зробити, но окрім  словесної  перепалки  нічого не було. Через деякий час за свідком прийшли з контори ринку і він пішов на своє робоче місце. Під час проведення виконавчих дій біля кіосків свідок бачив ОСОБА_3, ОСОБА_14 Коли ОСОБА_3 і інша жінка, прізвища якої свідок не знає, підійшли до кіоска, на її адресу –ОСОБА_3 з кіоска з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пролунали образливі висловлювання. ОСОБА_3 на їх адресу образ не висловлювала.

                      Показання свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26,  які були надані ними під час судового засідання від 18.01.2007 р. (т.1 а.с. 142-144), на підставі абзацу 3 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»були оголошені судом при повторному розгляді справи за нововиявленими обставинами, з огляду на неможливість їх допиту у справі (т. 2 а.с 158, 173), співпадають з показаннями свідка ОСОБА_27, наданими ним під час повторного розгляду справи за нововиявленими обставинами.

              Вислухавши пояснення сторін,  показання свідків, дослідивши письмові  докази, оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:

                  відповідно до положень ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

             В судовому засіданні досліджені всі докази, надані  сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надійшли. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового розгляду справи.

                  Відповідно до положень  Декларації Комітету Міністрів Ради Європи «Про свободу вираження думки та  інформації»від 1982 р.,  основне право вираження думки та інформації, яке гарантовано ст. 10 Конвенції, складає одну з важливих основ демократичного суспільства та однієї з головних умов його прогресу та розвитку особи.

                    Згідно з положенням ч.1 ст. 10  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї …

               Статтею 3 Конституції України та ст. 297 ЦК України, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

                  Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен  зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

               Беручи до уваги зазначені конституційні положення, відповідно до абз.3 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»(далі Пленум), суди, при вирішенні справ про захист честі, гідності та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

                Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній особі від народження або за законом. Вони не мають економічного змісту, тісно пов’язані з фізичною особою. Вона не може від них відмовитись, а також не може бути їх позбавлена. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

             До особистих немайнових прав фізичної особи Конституція України та ст. 270 ЦК України, поряд з іншими, відносить право на повагу до гідності та честі.

                   Чинне законодавство не містить визначення понять честі, гідності чи ділової репутації, оскільки вони є морально–етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами.

                 На підставі абз. 2 п. 4 Пленуму під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честью пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

                  Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

                Частина 1 статті 275 ЦК України гарантує фізичним особам право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

                    В судовому засіданні було встановлено, що 11.05.2005 р. на території Центрального ринку м. Стаханова  підрозділом примусового виконання Луганської області проводилися виконавчі дії за Наказом Господарського суду Луганської області. Зазначений факт учасниками судового процесу не оскаржується, тому вважається судом доведеним на підставі ч.1 ст. 61 ЦПК України.

                    Частною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень…

                            Відповідно до п.18 Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 10 ЦПК України обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

                 Частиною 1 статті 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною 3 статті 10 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень…

                     В судовому засіданні ОСОБА_1, яка діяла особисто і як представник ОСОБА_2 не надала суду жодного доказу факту поширення ОСОБА_3 інформації відносно неї, ОСОБА_2 та членів їх родини, яка порочить їх честь та гідність, а також не надала суду жодного доказу в підтвердження порушень її особистих немайнових прав, особистих немайнових прав ОСОБА_2 та членів їх родини.

                      ОСОБА_3 надала суду докази того, що вона не поширювала недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та членів їх родини, що підтверджено показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні, показаннями свідків, оголошених під час судового розгляду справи, які суд оцінює як достовірні і кладе їх в основу рішення, оскільки вони стабільні, співвідносяться між собою а також іншими матеріалами справи, дослідженими під час судового розгляду справи, а саме: копіями актів державного виконавця від 11.05.2005 р. (т.2 а.с. 19,20,42,43); матеріалами № 1862 про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2  від 19.05.2005 р.;   матеріалом № 1963 про відмову в порушенні кримінальної справи за заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_3 від 26.05.2005 р., матеріалом № 1955 про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_4 у відношенні ОСОБА_3 від 26.05.2005 р.

                             З огляду на абзац  1 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виходячи з принципу процесуального рівноправ’я сторін та враховуючи обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

                     На підставі викладеного суд  вважає письмові докази, досліджені під час судового засідання (т.2 а.с.6-20,39-51, 74-97) такими, що не містять інформації щодо предмету доказування і в основу рішення їх не кладе.

                     Відповідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі… неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини…

                        На підставі абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову прктику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до загальних підстав цивільно –правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, закрема повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних… страждань або втрати немайнового характеру, за яких обставин, чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

                     В судовому засіданні судом не встановлено винних дій ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу розповсюдження недостовірної інформації, а отже, підстави для відшкодуання моральної шкоди, передбачені ч.1 ст. 1167 ЦК України, відсутні.

                    На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заявлені до ОСОБА_3 у зустрічних позовах про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають у повному обсязі.

             Згідно з положеннями ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_29 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 17 грн. з кожної за подачу зустрічних позовних вимог про розгляд питань захисту честі та гідності та судовий збір в сумі 17 грн. з кожної із позовних вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

                    Керуючись  Декларацією Комітету Міністрів Ради Європи «Про свободу вираження думки та інформації»від 1982 р.; ч.1 ст. 10 Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод; ст.ст. 3, 34, 68 Конституції України;  Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»; ст. ст. 15 ч.1, 269, 270, 275 ч.1, 277, 297, 1167 ч.1 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 60, 61 ч.1, 88 ч.1, 212-215, 292, 294 ЦПК України суд,-

                                                     В И Р І Ш И В :

                  В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 по зустрічному позову про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди відмовити у повному  обсязі у зв’язку з їх недоведеністю.

                    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 по зустрічному позову про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди відмовити у повному  обсязі у зв’язку з їх недоведеністю.

                  Стягнути з ОСОБА_29 на користь держави судовий збір в сумі 17 грн. за зустрічними позовними вимогами про розгляд питань про захист честі, гідності та судовий збір в сумі 17 грн. за зустрічними позовними вимогами про стягнення моральної шкоди.

              Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 17 грн. за зустрічними позовними вимогами про розгляд питань про захист честі, гідності та судовий збір в сумі 17 грн. за зустрічними позовними вимогами про стягнення моральної шкоди.

                 Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Стахановський міський суд Луганської області особами, які були присутні при його оголошенні протягом 10 днів, з дня оголошення рішення суду, а особами, які приймали участь у справі і були відсутні під час його оголошення, протягом 10 днів, з дня отримання копії рішення.

Гооловуючий                                                                                     Шаргаровська В.І.