ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Справа № 916/1694/21

м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний  апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко

Розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський 56-56А»

на рішення Господарського суду Одеської  області від  25 серпня 2021 року

у справі №916/1694/21  

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до   Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський 56-56А»

про стягнення 115731,37грн.   

суддя суду першої інстанції:   К.Ф.Погребна

час і місце ухвалення рішення: 25.08.2021р., м. Одеса, Господарський суд Одеської області повне рішення складене 25.08.2021р.

встановив:

          14.06.2021р. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі – позивач, АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський 56-56А» (надалі – відповідач, ОСББ «Суворовський 56-56А»), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь загальний борг у розмірі 115731,37грн., який складається з 76592,12грн. – пені, 19922,71грн. – 3 % річних, 19216грн. – інфляційних втрат.

           В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що  06.11.2018р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (наразі – АТ «НАК «Нафтогаз України») (Постачальник) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський» (споживач) було укладено  договір №7223/18-ТЕ-23  постачання  природного газу (надалі – Договір від 06.11.2018р.); на виконання умов Договору від 06.11.2018р. позивач передав ОК «ЖЕК «Суворовський»  у власність природний газ на загальну суму 2056057,16грн.  ОК «ЖЕК «Суворовський» оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови п.6.1 Договору. 21.12.2019р. між позивачем (кредитор), ОК «ЖЕК «Суворовський» (первісний боржник) та ОСББ «Суворовський 56-56А» (новий боржник) був укладений договір №7699/18-23-ТЕ про переведення боргу, за умовами якого відповідач у даній справі є новим боржником за Договором від 06.11.2018р. З   урахуванням  суми та строку прострочення основного боргу за Договором №7223/18-ТЕ-23, позивачем були нараховані відповідачу кошти у вищезазначених сумах, які підлягають стягненню у судовому порядку (розрахунок неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат наданий позивачем в додатки до позовної заяви).

          З посиланням на норми ст.ст.173-175, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 655(ч.1), 526, 530, 612, 549, 611, 625, 629 ЦК України  позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду першої інстанції від 22.06.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та  відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2021р. (суддя   К.Ф.Погребна)  позов задоволено - стягнуто з ОСББ «Суворовський 56-56А» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» пеню в сумі 76592,12грн., інфляційні витрати в розмірі 19216,54грн., 3% річних в сумі 19922,71грн.  та  судовий збір 2270грн.           Рішення обґрунтоване  посиланням на норми   ст.ст.11,12,  ч.1 ст.526, ч.1 ст.626, ч.1 ст.628, си.ст.629, 712, 692,530, 610, 612, 525, 526, 611, 548, 549, 624, 625 ЦК України, ч.1 ст.175, ч.ч.1,7 ст.193,   ч.1 ст.229, ч.ч.1,2,4 ст.217, ст.230, ч.6 ст. 232 ГК України, ч.1  ст.12 ЗУ «Про ринок природного газу»,  ст.ст.1,3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та вмотивоване наступним:

- позивачем    як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обов`язки за Договором від 06.11.2018р. та поставлено природний газ на загальну суму 2056057,16грн. що підтверджується актами приймання-передачі природного газу;

-новим боржником за Договором  від 06.11.2018 у відповідності до умов Договору про переведення боргу № 7699/18-23-ТЕ від 21.12.2019р. є ОСББ «Суворовський 56-56А»;

- з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки;

- враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов`язання за Договором   від 06.11.2018р. щодо здійснення оплати за поставлений природний газ,   позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню згідно п. 8.2 Договору (з 01.12.2018 – п.7.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. № 1), виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення в розмірі 76592,12грн.;

- враховуючи порушення відповідачем термінів оплати вартості поставленого природного газу за спірний період,   позивачем   правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 19922,71грн., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню  19922,71грн. 3% річних;

-  судом  перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 19216,54грн. та встановлено, що   розрахунок   здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 19216,54грн.

15.09.2021р.  безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду   надійшла апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський 56-56А»   на рішення від 25.08.2021р. (надіслана  поштою 13.09.2021р.), в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення в частині стягнення пені  сумі 76592,12грн., в іншій частині залишити рішення без змін.          

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення  підлягає скасуванню частково з огляду наступного:

-  суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема в оскарженому рішенні   не дотримався збалансованості інтересів сторін, не врахував причини та строк прострочки платежу, не враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, відсутність доказів на підтвердження погіршення фінансового стану та завдання збитків позивачу;

- норми ч.1 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:  коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст.233 ГПК України та ч.3 ст.551 ЦК України); якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч.2 ст.233 ГК України). Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні: не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц;

- відповідач не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні норм ЗУ «Про теплопостачання». Автономна котельня, як і інше обладнання багатоквартирного будинку, призначене для обслуговування мешканців, перебуває у спільній сумісній власності власників окремих приміщень будинку. Газ для роботи котельні закуповують мешканці будинку, а ОСББ як неприбуткова організація лише представляє їхні спільні інтереси в договірних відносинах із суб`єктом господарювання, що цей газ постачає, займаючись господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта. Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 по справі №916/2197/13;

- суд першої інстанції не прийняв до уваги факт повної оплати заборгованості ОСББ «Суворовський 56-56А», а також те, що її виникнення значною мірою пов`язане з несвоєчасною оплатою мешканцями багатоквартирного будинку комунальних послуг, які надає відповідач, до складу яких входить надання послуг з  теплопостачання будинку. Основний борг, хоча і з порушенням строків, проте був погашений у повному обсязі, при цьому, своєчасність та повнота здійснення відповідачем розрахунків за договорами з постачальниками комунальних послуг залежить від своєчасності та повноти сплати внесків всіма співвласниками будинку. Наведене вище у своїй сукупності є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій;

- слід також приймати до уваги і введені державою заходи із запровадження карантину

з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19, що спричинило погіршення стану платоспроможності населення країни, в тому числі через вимушену неможливість працювати. а також втрату роботи громадянами;

- приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов`язання відповідачем (на момент винесення рішення суду першої інстанції - виконано в повному обсязі), поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання (відповідач є неприбутковою організацією та сплачує поставлений позивачем природний газ після надходження відповідних оплат від мешканців будинку), поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків, можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій. господарський суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 76592,12 грн., інфляційних втрат в розмірі 19216,54 грн. та 3% річних в сумі 19922,71грн. що лягло непомірним тягарем для споживача і стало джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.

          Ухвалами Південно-західного   апеляційного господарського суду:

- від 16.09.2021р. витребувано від Господарського суду Одеської  області матеріали справи №916/1694/21; відкладено вирішення питання  за апеляційною скаргою  Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський 56-56А» на рішення Господарського суду Одеської  області від  25.08.2021р. у справі №916/1694/21  до надходження  матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської  області;

- від 23.09.2021р. апеляційну скаргу залишено без руху;

- від 29.09.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою    ОСББ   «Суворовський 56-56А» на рішення Господарського суду Одеської  області від  25.08.2021р. у справі №916/1694/21;  постановлено розгляд апеляційної скарги  здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено   іншим учасникам справи     строк для подання відзиву     на апеляційну скаргу, будь-яких клопотань з процесуальних питань   до   20.10.2021р.

           11.10.2021р. позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          У відзиві, зокрема, зазначено наступне:

- посилання скаржника про наявність перед відповідачем заборгованості населення не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності;

- суд має право зменшити  розмір заявленої до стягнення пені, проте відповідачем в суді першої інстанції не було заявлено клопотання про зменшення пені, а також не надано до справи будь-яких належних та допустимих доказів, як підставу для застосування норм ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України;

-   предметом позовних вимог в даній справі не є вимога про стягнення завданих позивачу збитків в порядку ст.224 ГК України, де тягар доказування наявності таких лягав би на плечі позивача. Питання необхідності доказування позивачем розміру завданих збитків в розрізі стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем зобов`язань було предметом дослідження Верховного Суду  в постанові від 31.03.2020р. у справі №910/8698/19;

- самі жителі багатоквартирного будинку (їх загальні збори) є органом управління та задля їх потреб саме і створено ОСББ, позивач вбачає недоречним посилання відповідача на причину несвоєчасного розрахунку із позивачем через несплату (несвоєчасну оплату) мешканцями будинку вартості набутих, комунальних, послуг;

- відповідачем під час розгляду справи   в суді першої інстанції не було надано будь-яких заперечень, пояснень по суті спору, доказів тощо.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

          Перевіривши матеріали справи,   дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

 Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також підтверджені  при апеляційному розгляді  справи такі обставини.

            06.11.2018р. між Акціонерним товариством «Нафтогаз України» (Постачальник) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський» (Споживач) був укладений договір постачання природного газу №7233/18-ТЕ-23, за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природній газ що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої види населенню (п.1.2 Договору від 06.11.2018р.).

Згідно із п.2.1 Договору від 06.11.2018р.  Постачальник передає Споживачу з 01.11.2018р. по 30.11.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 70тис.куб. метрів.

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.7. Договору від 06.11.2018р.).

Згідно із. 5.1 Договору від 06.11.2018р. ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м газу з 01 листопада 2018 року становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. (п.5.2 договору). Постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2 цього договору, здійснюється за умови дотримання вимог пункту 11 Положення (п.5.3 договору). Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу за цим договором (п.5.4 договору).

Відповідно до п.6.1 Договору від 06.11.2018р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

30.11.2018р. сторонами була укладена Додаткова угода №1, якою вирішено викласти п.2.1 в наступній редакції:  Постачальник передає Споживачу з 01.11.2018р. по 30.11.2018р. (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості  445 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі – розрахункові періоди): листопад 2018 – 70тис., грудень 2018р. – 95 тис., січень 2019р. – 100 тис., лютий 2019р. – 80 тис., березень 2019р. – 60тис.

Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін (п.4.1 договору). Ціна за 1000 куб.м газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. (п.4.2 договору). Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу за цим договором (п.4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору в редакції додаткової угоди №1 визначено, що оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 8.2 Договору від 06.11.2018р.(з 01.12.2018 - пунктом 7.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018 №1) визначено, що уразі невиконання Споживачем п. 5.1 Договору, Споживач сплачує Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.11.1 договору в редакції додаткової угоди №1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення

20.03.2019р.  сторонами була укладена Додаткова угода №2, якою вирішено викласти п.2.1 в наступній редакції:  Постачальник передає Споживачу з 01.11.2018р. по 30.04.2019р. (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості  274,8 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі – розрахункові періоди): листопад 2018 – 43,824тис., грудень 2018р. – 79,686 тис., січень 2019р. – 75,796 тис., лютий 2019р. – 56,793 тис., березень 2019р. – 18,701тис.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав ОК «ЖЕК «Суворовський» природній газ на загальну суму 2056057,16грн., що підтверджується копіями відповідних  актів приймання-передачі природного газу, які наявні в матеріалах справи (а.с.37-41).

Станом на 08.02.2019р.  заборгованість була погашена повністю, що вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с.8).

Обставина затримки у розрахунках за спожитий газ не заперечується відповідачем.

21.12.2019р. між Акціонерним товариством «Нафтогаз України» (Кредитор), Обслуговуючим кооперативом «Житлово-експлуатаційний кооператив «Суворовський» (Первісний кредитор) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський 56-56А» (Новий кредитор) був укладений договір переведення боргу №7699/18-23-ТЕ, за умовами якого за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного Боржника перед Кредитором за Договором постачання природного газу від 06.11.2018р. №7223/18-ТЕ-23 (далі - “Зобов`язання”), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому Зобов`язанні та замінює Первісного боржника у Зобов`язанні. Кредитор дійсним дає згоду на заміну Первісного боржника у Зобов`язанні Новим боржником та на укладення цього Договору на встановлених у ньому умовах (п.п. 1.1, 1.2 договору переведення).

Згідно із п.2.1 Договору від 21.12.2019р. сума боргу, яка переводиться на Нового Боржника, станом на момент укладання даного Договору дорівнює 628 057,16 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору від 21.12.2019р.   за цим Договором до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу від 06.11.2018р. № 7223/18-ТЕ-23.

Новий боржник зобов`язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п.2.1 статті 2 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором постачання природного газу від 06.11.2018 № 7223/18-ТЕ-23 (п.3.2 Договору від 21.12.2019р.) .

Згідно із п.4.1 Договору від 21.12.2019р. Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання Зобов`язання у розмірах, передбачених Договором постачання природного газу від 06.11.2018р. №7223/18-ТЕ-23.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «НАК «Нафтогаз України», зазначило, що у зв`язку із несвоєчасним розрахунком за отриманий природний газ, позивачем були нараховані ОК «ЖЕК Суворовський» та ОСББ «Суворовський 56-56А» як новому боржнику пеня, три проценти річних та інфляційні втрати у зазначених у позовній заяві сумах, які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.  

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» у повному обсязі.

 Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи оскарження позивачем рішення від 25.08.2021р. лише в частині правомірності стягнення  пені, колегія суддів не досліджує питання наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних  та інфляційних втрат у відповідних сумах, досліджуючи позиції сторін з цього питання, викладені  в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідно до  ст.ст. 525, 526 ЦК України  одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України  порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що ОК «ЖЕК «Суворовський» здійснювало оплату за отриманий за Договором від  06.11.2018р. газ  несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору від 06.11.2018р. в редакції додаткової угоди №1.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).       

Згідно із п.3 ч. 1  ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня); виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.  

Згідно  із ст. 549 ЦК України    неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору від 06.11.2018р. (з 01.12.2018 - пунктом 7.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018 № 1) визначено, що у разі невиконання Відповідачем п. 5.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.1  ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2   ст. 193 ГК України).

Згідно із ч.1    ст. 229 ГК України    учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230, ч.6 ст.232 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст.ст.1,3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що ОК «ЖЕК «Суворовський» (зобов`язання якого за договором від 21.12.2019р. були  переведені на відповідача) несвоєчасно були виконані зобов`язання за Договором   від 06.11.2018р. щодо здійснення вчасної оплати за поставлений природний газ,  суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача пеню за порушення зобов`язань у сумі 76592,12грн., встановивши, що розрахунок пені є вірним.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зміст ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018р. у справі 67/1346/15-ц, проте скаржник помилково вважає, що передумовою зменшення пені є виключно значне її перевищення перед розміром збитків.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначеної норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Оцінивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог про стягнення пені, позаяк:

- клопотання про її зменшення  судом із відповідним обґрунтуванням не було заявлено в суді першої інстанції;

- суд першої інстанції виключно та саме у зв`язку із надходженням відповідного клопотання  із належним обґрунтуванням має право, а не зобов`язаний (як то слідує з доводів апеляційної скарги), зменшити розмір неустойки (пені).

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке передбачене частиною третьою статті 551 ЦК України. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція послідовно викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.01.2019р. у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019р. у справі №904/4071/18, від 03.06.2019р. у справі №914/1517/18, від 23.10.2019р. у справі № 917/101/19).

Згідно із ст.7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

          Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст.14 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.80 ГРК України    відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.          

Норми ст.194 ГПК України зобов`язують суд вирішувати спір на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, проте ст.119 цього Кодексу передбачає можливість поновлення процесуального строку на здійснення відповідних процесуальних дій (крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення) .

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив   подається   в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2021р. було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали від 22.06.2021р. була надіслана відповідачу 23.06.2021р. та отримана ОСББ «Суворовський 56-56А» 29.06.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням  про вручення поштового відправлення (а.с.65).

30.06.2021р. представник ОСББ «Суворовський 56-56А» подала суду першої інстанції клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та 06.07.2021р. ознайомилась з матеріалами справи (а.с.62).            

Разом з цим, відзив на позовну заяву, будь-які клопотання (про зменшення розміру штрафних санкцій,   продовження строку на подання відзиву,   долучення   доказів ) відповідач   суду першої інстанції не подавав;   під час розгляду місцевим господарським судом даної справи відповідачем не було висловлено заперечень проти   позовних вимог, у тому числі щодо стягнення пені у сумі  76592,12грн.  

          З огляду  отримання  відповідачем копії ухвали суду про відкриття провадження у справі  та ознайомлення представника відповідача 06.07.2021р.  з матеріалами справи,   ОСББ   «Суворовський 56-56А» було обізнане про перебування у провадженні Господарського суду Одеської області справи №916/1694/21 та не було позбавлене можливості звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення штрафних санкцій (пені).

Колегія суддів зазначає, що  обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялося клопотання про зменшення розміру пені, не наводилися доводи щодо важкого майнового/фінансового стану, надмірності заявлених до стягнення санкцій, тощо, що виключає можливість з власної ініціативи суду зменшити розмір таких санкцій до певного розміру.

Не заявлено таке клопотання  і в суді апеляційної інстанції, натомість, скаржник вимагає скасування судового рішення з підстав неповного з`ясування обставин судом  першої інстанції, про наявність яких відповідач не заявляв у встановлений процесуальним законом спосіб (подання заяв по суті справи, клопотань, тощо).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від  25.08.2021р. в частині   стягнення пені ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального  та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

З огляду наведеного,  рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021р. в оскаржуваній частині залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п.п. «в» п.4  ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

  Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284  ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСББ «Суворовський 56-56А»  залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021р. у справі №916/1694/21 про   стягненні пені у сумі  76592,12грн. залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСББ «Суворовський 56-56А».  

Постанова   набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Постанову прийнято та складено 25 листопада 2021 року.

Головуючий суддя                                                                     М.А. Мишкіна

Суддя                                                                                           О.Ю. Аленін

          Суддя                                                                                           Л.В. Лавриненко