Справа № 22-ц-53/2011р.                                   Головуючий 1-ї інст: Лазюк С.В.

Категорія: договірна                                         Доповідач: Яцина В.Б.    

УХВАЛА

іменем України

12 січня 2011 р.                                 м. Харків.

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

-   головуючого – судді Яцини В.Б.

-   суддів:Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

при секретарі Коршун І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус», третя особа відкрите товариство комерційний банк «Надра», публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лідер Ре»» про стягнення страхового відшкодування та пені,  –

ВСТАНОВИЛА:

21 квітня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (далі по тексту – СК «Статус») про стягнення страхового відшкодування та пені, в якому просила стягнути з відповідача на її користь відповідно суми в розмірі: 179 982 грн. та 1 268 873 грн.

На обґрунтування своїх вимог послалася на те, що 14.11.2007 року між сторонами був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту – автомобіля Сузукі моделі «Гранд Вітара», державний номер НОМЕР_1, який належить позивачці, при цьому вона сплатила СК «Статус» за цим договором відповідний страховий платіж.

06 лютого 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля, який під час ДТП знаходився під керуванням водія ОСОБА_5, внаслідок чого цей автомобіль зазнав механічних ушкоджень, а 11 лютого того ж року позивачка звернулася до відповідача із заявою про страхову подію. Однак 20.10.2009 року відповідач відповідно до п.п. 3.5.2, 3.5.3, 9.1.7 Договору страхування відмовив позивачці у сплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що водій застрахованого транспортного засобу грубо порушив правила ДТП, та тяжкі наслідки, які наступили в результаті, що підтверджується вироком Ізюмського міського районного суду Харківської області від 12.08.2009 року, згідно якому винною особою у скоєнні вказаного ДТП було визнано водія ОСОБА_5, яка порушила пункти 1.5, 10.1, 12.1 ПДР України.

Таку відмову у виплаті страхового відшкодування позивачка вважала неправомірною, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування» та ст. 991 ЦК України, відмова у виплаті страхового відшкодування може бути лише у випадку скоєння страхувальником умисного злочину, що призвів до страхового випадку, чого по справі не встановлено. Посилання відповідача на п.п. 3.5.2, 3.5.3 Договору страхування, згідно якому при наявності вини водія застрахованого транспортного засобу  у порушенні ПДР розмір страхового відшкодування встановлюється на розсуд Страховика від 0% до 70 % від суми завданої шкоди, є неправомірним, оскільки такі умови договору є несправедливими, що не допускається відповідно до приписів ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» Про такі незаконні умови договору позивачка не була поінформована при його укладенні, оскільки його текст був викладений занадто мілким розміром шрифту.

Обґрунтовуючи пропущення дводенного строку на повідомлення про страховий випадок, позивачка послалася на свою хворобу, на підтвердження чого надала  до суду відповідну довідку.

  Посилаючись на те, що за висновками спеціаліста-товарознавця її автомобіль отримав значні технічні ушкодження і відновленню не підлягає, тобто за їх економічною недоцільністю,  а страхова сума складає 181 800 грн., то з урахуванням 1 відсотка від страхової суми безумовної франшизи, що складає 1 818 грн., позивачка просила стягнути на її користь із СК «Статус» 181 800 – 1 818 = 179 982 грн. страхового відшкодування. Відповідно до положень ст. 992 ЦК України, п. 5 ст. 10 закону України «Про захист прав споживачів», із розрахунку 3-х відсотків  за кожний день прострочення, починаючи з набрання чинності вказаного вироку суду, 28.08.2009 року, що складає 235 днів на день звернення до суду із цим позовом,  позивачка також просила стягнути з відповідача на її користь 179 982 грн. / 100% х 235дн. = 1 268 873 грн. пені за невчасну виплату страхового відшкодування.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2010 року у задоволенні позову повністю відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник позивачки ОСОБА_4 поставив питання про його скасування та про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При цьому він вказав, що представник відповідача визнав у судовому засіданні, що СК «Статус» було вчасно, ще 07.02.2008 року родичами страховика повідомлено у передбачений договором страхування спосіб, телефоном, про страховий випадок по цій справі. Положення укладеного між сторонами по справі договору страхування транспортного засобу, які передбачають всупереч ст. 26 Закону України «Про страхування» та ст. 991 ЦК України  можливість СК «Статус» відмовити у страховому відшкодуванні не лише при скоєнні страховиком умисного злочину, який спричинив страховий випадок, а й в інших випадках, - суперечать загальним принципам страхування майна і Закону України «Про захист прав споживачів».

У своїх запереченнях проти апеляційної скарги приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус»» просить її відхилити та залишити рішення без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги, законність  та обґрунтованість рішення суду. При цьому страхова компанія зазначила, що у даному випадку вона діяла відповідно до належним чином укладеним між сторонами договору добровільного страхування, який є чинний і підлягає виконанню, Правил добровільного страхування наземного транспорту та згідно до закону України «Про страхування», які надавали страховій компанії право виходячи із обставин страхового випадку на свій розсуд визначити розмір страхового відшкодування за нульовою ставкою, та не передбачають відшкодування непрямих збитків, у тому числі пені,  і тому на спірні правовідносини відповідні положення закону України «Про захист прав споживачів не поширюється».

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися у судове засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду  першої  інстанції  в межах доводів апеляційної  скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами по справі 14.11.2007 року було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, а саме – автомобіля Сузукі «Гранд Вітара» державний номер НОМЕР_1 вартістю 181 800 грн., який належить позивачці. При укладенні цього договору ОСОБА_3 була ознайомлена з його умовами та Правилами страхування, з якими погодилася, про що свідчить її підпис під договором. Відповідно  до вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12.08.2009 року встановлено, що водієм застрахованого транспорту 06.02.2008р. було грубо порушені Правила дорожнього руху, внаслідок чого відбувся його виїзд на зустрічну смугу та зіткнення із автомобілем потерпілого, внаслідок чого потерпілий загинув. Позивачка повідомила страховика про страхову подію письмовою заявою 11.02.2008р.

Підстави для відмови страховика в здійсненні страхової виплати та  страхового відшкодування перелічені у ст. 991 ЦК України і ст. 26 Закону України “Про страхування”.  

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (ч. 2   ст. 991 ЦК України та ч. 2 ст. 26 Закону України “Про страхування”).  

Відповідно до пункту 3.5, підпунктів 3.5.1-3.5.3 укладеного між сторонами по справі Договору добровільного страхування транспортного засобу позивача та п. 5.5 Правил добровільного страхування, у випадку, який має ознаки страхового та стався з вини водія застосованого транспортного засобу у порушенні Правил дорожнього руху України, розмір страхового відшкодування  визначається на розсуд Страховика від 0 % до 70 % від суми нанесеного таким ДТП збитку, тобто Страховик вправі відмовити у таких випадках у страховій виплаті.

Така можливість відмовити у страховому відшкодуванні знаходиться в межах наведених норм закону та неспростовної по справі презумпції правомірності договору (ст. 6 ЦК України), який підлягає застосуванню. Крім того, оскільки зазначені умови договору добровільного страхування спрямовані на стимулюванні правомірної поведінки страховика, є прозорими та мають передбачувані для сторін наслідки, тому їх не можна визнати несправедливими, які підпадають під визначену приписами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» заборону.

Оскільки висновки суду першої інстанції з цього приводу відповідають обставинам справи, є законними та обґрунтованими, суд ухвалив своє рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги наведених висновків не спростовують, - судова колегія апеляційного суду з підстав, передбачених ст.. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст.  308, 313, 315, 317, 319, 324  ЦПК України, судова колегія, –  

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає  законної  сили після проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді колегії