Справа № 22-ц-31392 / 2010 р. Головуючий 1 інст. – Лазюк С.В.
Категорія: житлова Доповідач - Яцина В.Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року м. Харків
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді Карімової Л.В.
суддів колегії - Ізмайлової Г.Н., Яцини В.Б.,
при секретарі Коршун І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2010 року
по справі за позовом ВАТ «Трест Житлобуд-1» до ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку та зняття з реєстрації, -
В С Т А Н О В И Л А :
16 липня 2007 року ВАТ «Трест Житлобуд-1» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про її виселення з кімнати АДРЕСА_1, який належить до ВАТ «Трест Житлобуд-1» та зобов’язати органи реєстрації зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Позивач послався на те, що на порушення ст. 129 ЖК України, ч. 2 п. 10 Примірного положення про гуртожитки відповідачці не надавався ордер на вселення до гуртожитку, а її реєстрація за вказаною адресою сама по собі не створює законних підстав для користування житловою площею і відповідачка на цій підставі підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення, із зняттям з реєстрації за вказаною адресою.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити та пояснила, що вселення відповідачки у спірне житлове приміщення відбувалося на підставі титульних договорів між ВАТ «Трест Житлобуд-1» та ЗАТ «Хлібозавод Олексіївський» про надання послуг з проживання в гуртожитку працівників хлібозаводу, який з 2006 року розірваний, а ЗАТ «Хлібозавод Олексіївський» ліквідований. Відповідачка ніколи не працювала і на теперішній час також не працює на підприємстві «Трест Житлобуд-1».
Відповідачка в судове засідання не з’явилася без повідомлення причин своєї неявки, і з цих причин 30 квітня 2010 року по справі було ухвалено заочне рішення, за яким позовні вимоги задоволені. Виселена ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1 гуртожитку, який належить ВАТ «Трест Житлобуд-1» та знаходиться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Зобов’язаний орган реєстрації Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1
У перегляді заочного рішення відповідачці було ухвалою цього ж суду першої інстанції від 30.09.2010 року відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду про самовільний характер її вселення до гуртожитку нічим не підтверджується, та спростовується тим, що як безспірно встановлено судом вона вселилася до спірного житлового приміщення у 1979 році відповідно до договору між його власником та державним підприємством «Хлібозавод Олексіївський», на підставі чого її там належним чином прописали. Позивачка також вказала, що позивач є правонаступником державного підприємства Трест «Житлобуд-1», яке протягом 27 років визначало її право постійного користування гуртожитком, звернувся до суду з вказаним позовом про її виселення з перебігом терміну позовної давності.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явились у судове засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 1, 2 , 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що законних підстав для користування відповідачкою спірним житловим приміщенням, видачі їй спеціального ордеру на житлове приміщення, відсутні, тому вона підлягає виселенню з кімнати у гуртожитку без надання їй іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації за вказаною адресою. При цьому суд керувався ст.ст. 113, 114, ч. 3 ст. 116, ст.ст. 127, 129, 132 ЖК України.
Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 вселилась і зареєструвалася у спірному жилому приміщенні у 1979 році на підставі договору між його власником - трестом «Житлобуд-1» (нині ВАТ «Трест Житлобуд-1») та Хлібозаводом № 1 (ЗАТ «Хлібозавод Олексіївськиий»), де вона на той час працювала, про забезпечення житлом і здійснення реєстрації за місцем проживання працівників хлібозаводу. При цьому ордер на вселення їй не надавався.
Тобто, як безспірно встановлено судом, ОСОБА_3 вселилася у вказаний гуртожиток за згодою його власника.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_3 послалася на те, що вона вселилася до гуртожитку на законних підставах, за домовленістю між підприємствами, тривалий час там проживає, регулярно сплачує за користування гуртожитком, при цьому відповідачка просила застосувати строк позовної давності.
Згідно правової позиції, яка міститься у п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» на вимоги про визнання недійсним ордера на жиле приміщення за передбаченими ст. 59 ЖК підставами поширюється трирічний строк позовної давності. Визнавши причини пропущення цього строку поважними, суд задовольняє обґрунтовані вимоги. З цих самих правил слід виходити при розгляді вимог про виселення осіб, договір найму з якими укладений з порушенням установленого порядку без видачі ордера.
Однак суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України зазначених обставин та доводів не врахував та не надав належної правової оцінки наявним у справі доказам, які свідчать про те, що ОСОБА_3 вселилася і була зареєстрована у спірному приміщенні за домовленістю із власником, яка є чинною й для нового власника, з 17 жовтня 1986 року перебуває на квартирному обліку та сплачує відповідні комунальні платежі, а також - не врахував правової позиції Пленуму ВС України і не з’ясував, що на день вселення відповідачки у 1979 році до спірного житлового приміщення вимоги ст. 129 ЖК УРСР 1983р. щодо обов’язкової видачі на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації громадянинові спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, - не були чинними.
Крім того, відповідно до ст. 132 ЖК УРСР інших працівників підприємств, установ, організацій, що працювали не за строковим трудовим договором та які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
Оскільки таких обставин по справі також не встановлено, у суду першої інстанції не було підстав для застосування вказаної норми права і тому у задоволенні позову необхідно відмовити, за його безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 2 , 4 ст. 309, ст.ст. 316, 317, 319-324. 327 ЦПК України, судова колегія –
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2010 року скасувати.
У задоволенні позовної заяви ВАТ «Трест «Житлобуд-1»» до ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстрації – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак на протязі 20 днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :