Справа № 22-ц-31306/2010 Головуючий 1 інстанції - Зеленькова Н.Г.
Категорія – визнання права власності Доповідач – Яцина В.Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 р. м. Харків.
Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Карімової Л.В.,
суддів - Ізмайлової Г.Н., Яцини В.Б.,
при секретарі - Коршун І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Борівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИЛА:
07 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому поставила питання про витребування від відповідачів належне позивачці майно: DVD плейєр вартістю 515 грн., телевізор SONY вартістю 1020 грн., пральну машину LG вартістю 1540 грн., холодильник «НОРД» вартістю 2060 грн., м’який куток вартістю 1569 грн., та автомобіль ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1, технічний талон та довіреність на вказаний автомобіль.
На обґрунтування позову послалася на те, що вона є власником вказаної побутової техніки, яку вона в період з червня по грудень 2006 рік придбала, а також – на підставі відповідної генеральної довіреності разом зі своїм сином користується та експлуатує вказаний автомобіль, та надала вказане майно своєму сину, який в той час знаходився у спільному з відповідачкою ОСОБА_3 шлюбі. У лютому 2010 року її син посварився зі своєю дружиною, їх спільне подружнє життя припинилося, за рішенням Борівського районного суду Харківської від 13 квітня 2010 року їх шлюб було розірвано, а відповідачі все вказане майно без її дозволу та відома перевезли за місцем свого мешкання та користуються, чим грубо порушують її майнові права, внаслідок чого вона була змушена звертатися до суду із вказаним позовом.
На підтвердження вказаних обставин вона послалася на відповідні технічні паспорти та постанову органу міліції від 30.03.2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи.
У судовому засіданні позивачка свій позов підтримала та пояснила, що побутова техніка була куплена за її кошти.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, та пояснили, що все вказане майно було куплене нею разом з її колишнім чоловіком, сином позивачки, під час їх спільного шлюбу за спільні кошти для їхньої сім’ї, і тому є спільним майном подружжя, яке внаслідок розірвання їх шлюбу підлягає розподілу. Автомобіль був залишений її колишнім чоловіком у дворі домоволодіння її батька для ремонту. Позивачка, з огляду на її невеликі доходи та стан безробітної. не могла купити стільки коштовного майна. При цьому відповідачка ОСОБА_3 вказала, що шлюб між нею та сином позивачки – ОСОБА_4 було зареєстровано 28.10.2006 року, до цього з серпня 2004 року вони проживали разом, від спільного проживання мають двох малолітніх дітей.
Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов повністю задовольнити, посилаючись на його невідповідність вимогам закону та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
При цьому вона вказала, що суд не надав належної оцінки доводам її позову, а також показанням свідків - її сина ОСОБА_4 а також - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили, що спірні речі належать та придбані за кошти позивачки, яка надавала їх для тимчасового користування своєму синові, а відповідачі не довели, що спірне майно належить до спільного майна подружжя.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовної заяви, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що спірне майно знаходиться у відповідачів. Згідно гарантійних талонів DVD плейєр вартістю 515 грн. був придбаний 19 грудня 2006 року, холодильник «Норд» - 20 серпня 2006 року, товарними чеками підтверджено, що телевізор SONY вартістю 1020 грн. та пральна машина LG вартістю 1540 грн. були придбані відповідно у серпні 2006 та у квітні 2007 року. Довіреність на спірний автомобіль видано 19.10.2008 року на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Згідно рішення Борівського районного суду від 13.04.2010 року був розірваний шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.10.2006 року та припинили спільні шлюбні відносини у березні 2010 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, окрім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. А якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільної сумісної власності на майно подружжя та правомірності володіння наявної у відповідачів спірної побутової техніки, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Що стосується витребування легкового автомобіля, то в цій частині рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для його зміни.
Так, всупереч вимог ст.. 213 ЦПК України суд першої інстанції належним чином не дослідив доводи позивачки щодо порушення відповідачами її права від імені власника користування легковим автомобілем, яке підтверджується відповідною генеральною довіреністю.
Згідно до наявної матеріалах справи нотаріально посвідченої довіреності від 19 жовтня 2008 року ОСОБА_7, який діє від імені ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які діють незалежно один від одного, ремонтувати та слідкувати за технічним станом, також розпоряджатися (продавати, обміняти, здати в оренду) належним ОСОБА_8 автомобілем марки та моделі ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1. Для чого надано право, зокрема: представляти інтереси в установах, підприємствах та організаціях з усіх без винятку питань, пов’язаних з експлуатацією та відчуженням автомобіля, визначати на свій розсуд місце стоянки автомобіля, вчиняти та підписувати правочини щодо розпорядження та користування автомобілем, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов’язані з цією довіреністю, згідно чинного законодавства (а.с. 17).
При таких обставинах оскільки позивачка є повіреною особою власника зазначеного автомобіля, а відповідачі не надали доказів, які б спростували посвідчені довіреністю вищевказані права ОСОБА_1 щодо експлуатації та визначення місця перебування спірного автомобіля, то з підстав, передбачених ст. 387 ЦК України, позивачка вправі витребувати це майно від відповідачів, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи ним.
Виходячи з наведеного, позов ОСОБА_1 в частині витребування автомобіля марки ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1, підлягає задоволенню, а рішення – відповідній зміні.
Оскільки в іншій частині доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження, скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п.1, 2, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319-324, 327 ЦПК України, судова колегія –
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Борівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2010 року
змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :