Справа № 22-ц-30799 / 2010 р. Головуючий 1 інст. – Журавель В.А.
Категорія: захист права власності Доповідач – Яцина В.Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 р. м. Харків.
Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Карімової Л.В.,
суддів - Ізмайлової Г.Н., Яцини В.Б.,
при секретарі - Коршун І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради
на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Червонозаводської районної ради у м. Харкові про визнання права власності на самочинні будови, -
ВСТАНОВИЛА:
20 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на самочинне збудовані: житловий будинок лі. А-1, мансарду літ. А-м, ганки літ. А, літ а-1, літ а-2, літ а-3 загальною площею 451,6 кв.м.. житловою площею 224,4 кв.м, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 у м. Харкові.
На обґрунтування позову послався на те, що ним власними силами, за свій рахунок на своїй земельній ділянці площею 0,1000 га, яка була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, самочинно були збудовані вказані будівлі, за що у червні 2007 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності. Обґрунтовуючи можливість визнання за ним право власності на самочинні будівлі в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 376 ЦК України, ОСОБА_1 також послався на позитивні висновки районних служб: райСЕС, архітектора, Червонозаводського райвідділу м. Харкова МНС України в Харківській області, управління газового господарства, а також – на рішення виконкому Червонозаводської районної у м. Харкові ради від 16.03.2010 року про можливість збереження самовільно збудованих будівель та – відсутність внаслідок цього порушення прав інших осіб.
У попередньому судовому засіданні позивач підтримав свій позов, а представник відповідача проти його задоволення не заперечила, оскільки виконком прийняв рішення про можливість збереження самочинних прибудов на підставі наданих позивачем документів. З технічної точки зору збереження самочинних побудов можливе, права та інтереси інших осіб при цьому не порушені.
Виходячи з наведеного. ухваленим у попередньому судовому засіданні рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2010 року позов ОСОБА_1 був задоволений. Визнано за ним право власності на самочинно збудовані: житловий будинок літ. «А-1» з житловою мансардою «Ам», ганками літ. «а», літ. «а1», літ. «а2», літ. «а3», загальною площею 451,6 кв.м, житловою площею 224,4 кв.м, які побудовані по АДРЕСА_1 у м. Харкові.
Не погоджуючись з таким рішенням Харківська міська рада просить його скасувати, постановити нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, а також – недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідно до вимог ст.. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов з посиланням на ст.. 376 ЦК України суд виходив з того, що визнання права власності на самочинно збудоване позивачем нерухоме майно не порушує права інших осіб.
Однак цьому судом було ухвалено рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, що відповідно до п.п. 2,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування та ухвалення нового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_2 у м. Харкові, яка була йому надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позивач за власні кошти та своїми силами самочинно побудував житловий будинок літ. літ. «А-1» з житловою мансардою «Ам», ганками літ. «а», «а1», «а2», «а3» загальною площею 451,6 кв.м, житловою площею 224,4 кв.м.
Обґрунтовуючи свій висновок про те, що визнання права власності на самочинно збудоване позивачем нерухоме майно не порушує права інших осіб суд першої інстанції послався на лист Червонозаводського РВ ГУ МНС України в Харківській області, висновок державного СЕС Червонозаводського району м. Харкова, висновок районного архітектора про відповідність самочинно збудованої нерухомості вимогам санітарного законодавства, вони можуть бути збережені для подальшої експлуатації і ці установи не заперечують проти їх збереження та подальшої експлуатації. При цьому Управління газового господарства Комінтернівського та Червонозаводського районів м. Харкова посвідчило, що газифікація житлового будинку виконана згідно проекту, порушень правил безпеки систем газопостачання України не допущено.
Рішенням виконкому Червонозаводської районної ради м. Харкова від 16.03.2010 року № 88 визнано можливим збереження самочинно збудованої позивачем нерухомості.
Однак, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам ст.. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Стаття 376 ЦК України передбачає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Як встановлено апеляційним судом позивач всупереч вимогам ст.. 24, 29 закону України «Про планування і забудову територій» не звертався до Харківської міської ради із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови, при цьому не була перевірена відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації. ОСОБА_1 всупереч наведеним нормам права не отримав дозвіл на виконання будівельних робіт, які ним велися поза контролем інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. При цьому позивач не отримав сертифіката відповідності, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
При цьому суд першої інстанції не звернув уваги, що згідно до технічного паспорту самочинно збудованого житлового будинку, він був збудований у 2008 році (а.с. 19 на зв).
А відповідно до ст.. 29 закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2008 року без залучення підрядних організацій приватних житлових будинків садибного типу, які споруджувалися без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, за наявності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
Прийняття в експлуатацію збудованого у даному випадку приватного житлового будинку, який споруджувався самочинно, без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється територіальною за місцем його знаходження інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю - за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів, перевірки відповідності збудованого об’єкта наявній проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та готовності його до експлуатації, за наявності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та не прийнятих у встановленому порядку, забороняється (п.п. 2, 3, 7 Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1035, а також - п.п. 2, 3, 7, 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 8 жовтня 2008 р. N 923, в редакції ПКМУ від 20 травня 2009 р. N 534).
Таким чином, для перевірки обґрунтованості підстав заявленого позову про те, що визнання право власності на самочинно збудоване нерухоме майно не порушує права інших осіб, а також – наявності підстав для застосування ч. 5 ст. 376 ЦК України суд першої інстанції всупереч положенням ч. 3 ст. 45 ЦПК України не залучив до участі у справі для подання висновків на виконання своїх повноважень, передбачених наведеними нормами права, Харківську міську раду – для перевірки відповідності самочинної забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації, та територіальну за місцем знаходження спірної нерухомості інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю (інспекцію ДАБК у Харківській області) – для подання висновків у справі щодо перевірки відповідності самочинного збудованого спірного об’єкта наявній проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та готовності його до експлуатації.
За відсутності таких даних, надані позивачем на обґрунтування свого позову докази не є належними та допустимими, і тому судова колегія їх відхиляє та відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову, за його недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 3030, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 316, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія, –
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Червонозаводської районної ради у м. Харкові про визнання права власності на самочинні будови – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді колегії