Справа № 22-ц-29560/2010р.                                       Головуючий 1-ї інст: Библів С.В.

Категорія: договірна                                         Доповідач: Яцина В.Б.    

УХВАЛА

іменем України

27 грудня 2010 р.                             м. Харків.    

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

-   головуючого – судді Карімової Л.В.,

-   суддів колегії: Ізмайлової Г.Н., Яцини В.Б.,

при секретарі Шпарага О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 серпня 2010 року

по справі за позовом Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію,  –

ВСТАНОВИЛА:

12 лютого 2010 року Первомайське комунальне підприємство «Тепломережі» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачки 1941 грн. 63 коп. заборгованості по оплаті теплопостачання.

На обґрунтування позову послалася на те, що відповідачка є абонентом  Первомайського комунального підприємства «Тепломережі», на порушення вимог ст..ст. 67, 68, 162 ЖК України та п.п. 18, 20 Правил надання послуг по централізованому опаленню, поставки холодної та гарячої води, водовідведення», затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630 абонент ОСОБА_3 не сплачує послуги з теплопостачання й гарячому водопостачанню. Скарг та заяв на якість наданих послуг від неї не надходило й від прийняття послуг вона не відмовлялася ніяким способом.

На підтвердження розміру заборгованості позивач послався на відповідну довідку.

Представник відповідачки проти позову заперечив з тих підстав, що вона є не наймачем, а власником квартири АДРЕСА_2 Харківської області, вона за цією адресою хоча й зареєстрована, однак фактично проживає у АДРЕСА_1. Вказав, що позивач нав’язує відповідачці свої послуги та вимагає оплати за них, що згідно п. 4, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є забороненою формою агресивної підприємницької діяльності, вона не надавала своє згоди на отримання від позивача послуг та на їх оплату, сторони не знаходяться у договірних правовідносинах, що свідчить про незаконність та необґрунтованість позовних вимог.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 серпня 2010 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» заборгованість по оплаті послуг за теплову енергію в сумі 1941 грн. 63 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на: неповне з'ясування судом обставин,  що мають значення  для справи; недоведеність обставин,  що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; неправильне застосування норм  матеріального права. При цьому він вказав, що відповідачка заявила позивачу про свою відмову від його послуг і їх оплати з листопада 2006 року, на що не отримала відповіді. Натомість позивач з 2007по 23.11.2009 року неодноразово попереджав відповідачку про необхідність сплати заборгованості та загрожував відключити від системи центрального опалення. При цьому за відсутності договору на з огляду на свою необізнаність позивачка на могла скористатися встановленим порядком відключення, а позивач їй не повідомив про умови припинення їх відносин. Суд безпідставно дійшов висновку, що відповідачка фактично користувалася послугами позивача і заперечувала проти надання їх послуг позивачем, та необґрунтовано застосував до спірних правовідносин норми ст.. 162 ЖК України, оскільки відповідачка не є наймачем житлового приміщення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися у судове засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду  першої  інстанції  в межах доводів апеляційної  скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачка зареєстрована та є власником квартири АДРЕСА_2 Харківської області і є абонентом Первомайського комунального підприємства «Тепломережі». Внаслідок несплати послуг позивача з централізованого теплопостачання за вказаною адресою відповідачка станом на 01.10.2010 року заборгувала позивачу 1941 грн. 63 коп. ОСОБА_3 звернулася з письмовою заявою від 28.11.2006 року до ПКП «Тепломережі» про відмову від послуг й оплати за опалення, однак не скористалася можливістю у встановленому наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, звернутися до компетентної у цьому питанні постійно діючої міжвідомчої комісії. При цьому вона фактично користується послугами позивача, оскільки стояки  у її квартирі не опломбовані і належним чином не теплоізольовані.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630 (далі по тексту - Правил), які передбачають можливість відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води лише у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (п.п. 25, 26 Правил в редакції від 21 липня 2005 р.) Згідно до п. 26 Правил в редакції Постанови КМ України від 17 лютого 2010 року N 151 наведені вище умови відключення доповнені вимогою технічної можливості такого відключення, яка повинна бути передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання.

Відповідно до п. 2.1 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 р. N 4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 р. за N 1478/11758), який діяв на день виникнення спірних правовідносин, для вирішення питання відключення окремих приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення власник, наймач (орендар) приміщення повинен звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. Згідно з чинними на день ухвалення рішення по цій справі змінами до вказаного пункту Порядку відключення, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 р. N 169 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 р. за N 1320/14587)  не можливо відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а – лише відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів, яке повинне бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

За ст. 714 ЦК України, ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  споживач (абонент) зобов’язується у строки, встановлені договором або законом, оплачувати вартість прийнятих ресурсів (житлово-комунальних послуг), а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України  «Про житлово-комунальні послуги»  передбачено, що споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

Оскільки судом безспірно установлено, що відповідачка є споживачем послуг Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» та заборгувала йому за надані послуги зазначену у позові суму. При цьому вона у передбаченому вище порядку, який згідно вказаним нормативним актам є обов’язковий для всіх споживачів послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання,  від них не відмовилася та відповідним чином документально не оформила свою тимчасову відсутність за місцем мешкання у квартирі АДРЕСА_2 Харківської області, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення  заборгованості за надані послуги у зазначеній у позові сумі, яку відповідачка не оспорила.

Посилання відповідачки на відсутність укладеного між сторонами письмового договору про надання комунальних послуг є безпідставними, оскільки вона отримує ці послуги відповідно до умов публічного договору, що передбачено ст. 633 ЦК України.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив своє рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, то з підстав, передбачених ч. 1 ст. 308 ЦПК України судова колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст.  308, 313, 315, 317, 319, 324  ЦПК України, судова колегія, –  

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає  законної  сили з моменту її проголошення, однак на протязі двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Головуючий

Судді колегії