Справа № 22-ц-29852/2010р.                               Головуючий 1-ї інст: Бабенко Ю.П.

Категорія: договірна                                     Доповідач: Яцина В.Б.    

Петра

УХВАЛА

іменем України

22 грудня 2010 р.                             м. Харків.    

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

-   головуючого – судді Карімової Л.В.,

-   суддів колегії: Ізмайлової Г.Н., Яцини В.Б.,

при секретарі Коршун І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_4

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2010 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Клірінговий Дім»» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору,  –

ВСТАНОВИЛА:

10 липня 2009 року ПАТ «Банк «Клірінговий Дім»» (далі по тексту – Банк) звернувся до суду з позовом, в якому після його уточнення просив про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку 1 783 153 грн. 01 коп. і солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 – 200 грн., відшкодувати понесені по справі судові витрати. При цьому Банк послався на те, що ОСОБА_3 не виконує свої обов?язки за кредитним договором від 01.03.2007 року, а ОСОБА_5 – договором поруки від 01.03.2007 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 позов не визнав з тих підстав, що кредитний договір  не розірваний і тому відсутні підстави для дострокового стягнення суми кредиту.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2010 року позов задоволений повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду  ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи; визнання встановленими недоведені обставин, які мають  значення для справи; суд дійшов до висновків, які не відповідають обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. При цьому він вказав, що заборгованість за кредитним договором не підтверджені належними доказами, які не були витребувані судом за відповідним клопотанням відповідача; невиконання позичальником своїх обов?язків за кредитним договором обумовлено тим, що Банк припинив надавати залишок траншів за кредитним договором; суд безпідставно не застосував положення ст. 613 ЦК України та помилково послався на ст. 612 ЦК України.

У своїх запереченнях проти скарги Банк просить її відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду та безпідставність доводів скарги. При цьому Банк зазначив, що розмір заборгованості позивальника встановлений судом на підставі належним чином дослідженого судом випискою з особового рахунку ОСОБА_3, яка нічим не спростована.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися у судове засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду  першої  інстанції  в межах доводів апеляційної  скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що Банк уклав з відповідачем ОСОБА_3 кредитний договір № 0000210/2-2007К від 01.03.2007 року, відповідно до якого йому було надано кредитну лінію в межах ліміту 960 000 грн. під 20 % річних з терміном кінцевого погашення кредиту до 29 лютого 2008 року включно. Згідно додаткового договору № 1 від 29.05.2007 року кредитна лінія була збільшена до  1 200 000 грн., а згідно до додаткового договору № 3 від 28.02.2008 року – до 1 690 000 грн. Виконання зобов’язання ОСОБА_3 по кредитному договору за відповідним договором забезпечено порукою ОСОБА_5 на суму 200 грн. Заборгованість ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором станом на 01.05.2009 року становить по основній суми кредиту – 1 549 890 грн., по процентам за користування кредитом – 162 391 грн. 01 коп., пеня за прострочення кредиту та процентів – 71 072 грн.

Згідно досліджених судом першої інстанції документів відповідач визнав факт отримання ОСОБА_3 суми кредиту, а також наявність заборгованості за цим договором, згідно до п. 6.2.1 якого та із врахуванням п. 1 Додаткового договору № 3 від 07.07.2008 року, позичальник зобов?язався погасити заборгованість перед Банком до 29.02.2009 року. Припинення Банком з серпня 2008 року подальшого надання відповідачу ОСОБА_3 траншів за кредитним договором є правомірним та відповідає умовам п. 6.3.4 кредитного договору, яким передбачено право Банку припинити подальше надання кредиту, а також вимагати дострокового повернення вже наданої суми кредиту та процентів, якщо позичальник  в порушення цього договору несвоєчасно або не у повному обсязі здійснює погашення заборгованості за кредитним договором та сплати процентів, про що Банк письмово повідомив позичальника.

Таким чином, оскільки позичальник не виконав у обумовлені кредитним договором строки і в сумах свої зобов’язання щодо повернення кредитних коштів та виплати процентів,  за відсутності прострочення кредитора, суд першої інстанції виходячи з приписів ст.ст. 612, 613 ЦК України дійшов правильного висновку про наявність у даному випадку прострочення ОСОБА_3 – боржника за кредитним договором, та відповідно до положень ст. 611 того ж Кодексу відхилив заперечення проти позову, які ґрунтуються на відсутності вимог про розірвання кредитного договору.

Виходячи з наведеного, оскільки рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає положенням закону, ст.ст. 554, 611, 1049, 1050 ЦК України, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, то з підстав, передбачених ч. 1 ст. 308 ЦПК України судова колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст.  308, 313, 315, 317, 319, 324, 327  ЦПК України, судова колегія, –  

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає  законної  сили з моменту її проголошення, однак на протязі двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Головуючий

Судді колегії