Справа № 22-ц-31247/2010 р. Головуючий 1-ої інст. – Білецька А.М.
Категорія: житлові Доповідач – Борова С.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року м. Харків
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Пшенічної Л.В.,
суддів - Івах А.П., Борової С.А.,
при секретарі - Варюшичевої А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 листопада 2010 року по справі за позовом прокурора Комінтернівського району міста Харкова в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третіх осіб – ОСОБА_3, органу опіки та піклування Комінтернівської районної у місті Харкові ради про відновлення порушеного права та вселення; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації, за участю третіх осіб – ОСОБА_3, Виконавчого комітету Комінтернівської районної у місті Харкові ради про визнання свідоцтва про приватизацію житла недійсним, про визнання права користування житловим приміщенням та про вселення; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Комінтернівської районної у місті Харкові ради, за участю третьої особи – ОСОБА_3 про визнання особи такою, що не набула права користування житловим приміщенням та про визнання незаконним рішення,-
в с т а н о в и л а :
У липні 2009 року прокурор Комінтернівського району міста Харкова – старший радник юстиції – Сотник О. звернувся з вказаним позовом, в якому просив відновити право неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на житло шляхом вселення її до квартири за адресою: місто Харків, АДРЕСА_1 Зобов'язати батька неповнолітньої – ОСОБА_1 не перешкоджати її проживанню за вказаною адресою.
В обґрунтування позову посилався на те, що в порядку нагляду за додержанням вимог законодавства про охорону дитинства розглянуто звернення ректора Харківського гуманітарно-педагогічного інституту Пономарьової Г.Ф. щодо порушення прав та законних інтересів неповнолітньої студентки 1-курсу факультету початкової освіти – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2 з моменту народження мешкала разом з батьками за адресою: м.Харків, АДРЕСА_1 Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 13 грудня 2005 року батьки – ОСОБА_6 та ОСОБА_1 позбавлені батьківських прав. ОСОБА_2 перебуває на обліку в службі у справах дітей Комінтернівської районної у місті Харкові ради як дитина, яка залишилась без піклування батьків. На підставі рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної у місті Харкові ради від 17 квітня 2007 року за ОСОБА_2 збережено право на житло за вищезазначеною адресою. З лютого 2007 року ОСОБА_2 була влаштована до дитячого притулку «Гармонія», згодом до Люботинської школи-інтернату. 21 травня 2009 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою м.Харків, АДРЕСА_1 однак її фактичному проживанню перешкоджає батько, через що вона змушена проживати у тітки за іншою адресою.
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом в якому просив, визнати ОСОБА_2 такою, що не набула права користування житловим приміщенням в
квартирі АДРЕСА_1 в м. Харкові, а також визнати незаконним рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної у місті Харкові ради від 17 квітня 2007 року про збереження за ОСОБА_2 права на житло за вказаною адресою.
В обґрунтування позову посилався на те, що після народження ОСОБА_2 разом з матір'ю – ОСОБА_6 виїхала з міста Харкова до Москви та в спірній квартирі не оселялась і ніколи не проживала, а тому права користування вказаною квартирою не набула. Після розлучення батьків ОСОБА_2 мешкала разом з матір'ю, обов'язки по утриманню та вихованню сина - ОСОБА_2 згідно досягнутої домовленості були покладені на нього. За рішеннями Комінтернівського районного суду міста Харкова від 16 листопада 1995 року і ОСОБА_6, і ОСОБА_2 визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 02 липня 1998 року № 3-98-112467-ХІ квартира АДРЕСА_1 належить йому. Відповідно до висновку молекулярно-генетичного дослідження за № 20-819 від 18 травня 2010 року його батьківство відносно ОСОБА_2 виключається.
У своїй позовній заяві ОСОБА_2 просила визнати свідоцтво про приватизацію квартири на ім'я ОСОБА_1 недійсним, а також визнати за нею право користування даною квартирою та поновити її порушене право і вселити в квартиру. В обґрунтування позову посилалась на те, що з моменту народження проживала у спірній квартирі та набула право користування нею. Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 16 листопада 1995 року її мати визнана такою, що втратила право користування квартирою, незважаючи на те, що відносно неї таке рішення судом не приймалось, вона була знята з реєстрації. Батьки її вихованням не займались, матеріально не утримували, згідно рішення Комінтернівського районного виконавчого комітету міста Харкова від 16 грудня 2003 року опікуном була призначена її тітка – ОСОБА_7, крім того за нею зберігалось право користування спірною квартирою. Згодом вона перебувала у дитячому будинку «Гармонія», а потім переведена у Люботинську школу-інтернат. Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 13 грудня 2005 року її батьки позбавлені батьківських прав. 17 квітня 2007 року Комінтернівський районний виконавчий комітет скасував своє рішення від 16 грудня 2003 року про призначення опікуна та вказав на збереження за нею право користування вищевказаною квартирою, водночас на адресу начальника ЖЕК 124 Комінтернівським районним судом 29 березня 2007 року був направлений лист з проханням провести реєстрацію позивача у спірній квартирі. Паспорт був виданий у період навчання у школі-інтернаті з відміткою місця проживання – м.Харків, АДРЕСА_1 Після закінчення навчання повернулась проживати у квартиру за вищевказаною адресою, однак її батько – ОСОБА_1 перешкоджає проживанню, мотивуючи тим, що вона ніякого відношення до квартири немає.
Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Позовні вимоги прокурора Комінтернівського району міста Харкова задоволені повністю. Визнано свідоцтво про приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1, виданого 02 липня 1998 року управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської Ради, реєстраційний № 3-98-112467-ХІ – недійсним. Відновлено порушене право ОСОБА_2 на житло шляхом її вселення до квартири за адресою: м.Харків, АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати проживанню ОСОБА_2 за адресою: м.Харків, АДРЕСА_1 В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 – відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Комінтернівської районної у м.Харкові ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання особи такою, що не набула права користування житловим приміщенням, та про визнання незаконним рішення – відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 та прокурора Комінтернівського району міста Харкова – відмовити. В обґрунтування апеляційної
скарги посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи.
Так, не відповідає обставинам справи висновок суду, що після народження ОСОБА_2 її батьки, брат та вона проживали спільно в спірній квартирі як члени однієї сім'ї. Судом не надано оцінки документам, які містяться у матеріалах справи, а саме довідці міської клінічної лікарні № 13, згідно якої ОСОБА_6 знаходилась у цій установі з 11 березня 1992 року до 02 квітня 1992 року у зв'язку з передчасними пологами. Відповідно до листа лікарні № 13 дитина ОСОБА_6 20 березня 1992 року була переведена до спеціалізованого відділення Харківської міської клінічної лікарні № 18.
Також судом не прийняті до уваги пояснення свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_6 працювала у Москві, тривалий час була відсутня, приїхала до Харкова вагітна, народила доньку, після чого довго знаходилась у лікарні № 13, а дитина у 18-й лікарні. Потім забрала дитину та знову поїхала до Москви. Квартиру під народження дитини ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не готували, дитячих речей в квартирі не було. Таким чином ОСОБА_2 після народження у квартирі не оселялась та не проживала.
Вважає, що суд дійшов невірного висновку, що під час розгляду справи про визнання ОСОБА_6 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, він був законним представником доньки - ОСОБА_2, оскільки це спростовується рішенням суду від 30 листопада 1994 року, згідно якого шлюб між батьками розірвано, донька була залишена з матір'ю, а син з ним. Також ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на підставі цього рішення були виписані з квартири.
На час приватизації ним квартири дитина не була позбавлена батьківського піклування, проживала з матір'ю за місцем проживання останньої, тому вважає, що висновок суду про те, що на неї розповсюджуються положення п. 3 ч. 3 ст. 71 ЖК України є необґрунтованим. Крім того, не згоден з висновком суду, що порушено право позивача на приватизацію житла, оскільки не набуте право на житло в спірній квартирі не може бути збережене за особою, тим більше відновлено, а тому посилання суду на п. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - безпідставні. На час здійснення приватизації квартири він був єдиною повнолітньою особою, яка мала право на житло, інші були позбавлені цього права та виписані з квартири на підставі судових рішень.
Крім того вказує на те, що рішення виконавчого комітету про збереження за ОСОБА_2 спірного помешкання є незаконним, винесеним без його участі, а також без врахування всіх дійсних обставин.
Судом не враховано, що його батьківство відносно ОСОБА_2 виключається та відомості про це на підставі рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 22 липня 2010 року виключені з актового запису № 2008 від 22 квітня 1992 року про народження.
Також зазначає, що матеріали справи спростовують дані про те, що ОСОБА_2 була прописана у спірній квартирі, згідно паспорту, який був виданий 21 травня 2008 року, вона була зареєстрована в м. Люботин по АДРЕСА_2 від 24 червня 2008 року; 10 вересня 2008 року позивачка була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 і лише з 13 травня 2009 року відбулась її реєстрація у спірній квартирі.
Судова колегія, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, відповідні їм правостосунки та закон їх регулюючий.
Рішення суду відповідає вимогам ст. 212, 213, 214 ЦПК України , є законним і обгрунтованим.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора Комінтернівського району м. Харкова, ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 мала право користування квартирою АДРЕСА_1 у м. Харкові з дня свого народження – 1992 рік. ОСОБА_1 її право порушує, у квартиру не впускає. Приватизував квартиру на себе особисто у 1998 році, чим порушив її право на приватизацію
Матеріалами справи встановлено, що основним наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , який з до 1995 р. перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 У зазначеній квартирі разом з батьками проживали діти, у тому числі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. Тобто, ОСОБА_2 придбала право користування житловим приміщенням.
Вказані обставини встановлені судовим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.11. 1994 р. про розірвання шлюбу,( свідоцтво про розірвання шлюбу від 22 березня 1995 р. а.с. 177) у якому зазначено, що ОСОБА_6 у вересні 1993 р. покинула ОСОБА_1, дитина- ОСОБА_2. була направлена до дитячого будинку.( а.с. 181) Вказані обставини спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що з дня народження ОСОБА_2 не поселеляся та не проживала у спірній квартирі.
У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 залишилася без батьківської опіки, знаходилася у тітки- ОСОБА_7., яка була призначена її опікуном, була влаштована до дитячого притулку «Гармонія», а згодом до Люботинської школи- інтернату з відміткою місця проживання – м. Харків, АДРЕСА_1, рішенням суду від 13 грудня 2005 року позбавлені батьківських прав щодо ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Ті обставини, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_2 та рішенням суду від 22 липня 2010 р. виключений як батько з актового запису, не впливає на правового значення щодо житлових прав та обов’язків сторін.
У 2008 році ОСОБА_2 отримала паспорт та 13.05.2009р. була зареєстрована за адресою місця знаходження вказаної квартири.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 листопада 1995 р. визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням- АДРЕСА_1 ОСОБА_6 Судом встановлені наступні обставини- у квартирі прописані ОСОБА_2. Щодо не проживання і з причин неповажності ОСОБА_2 судом обставини не встановлені. Та не вирішувалось питання щодо визнання втрати права користування ОСОБА_6 разом з донькою ОСОБА_2. ( т.2 а.с. 6-9), що також спростовує пояснення ОСОБА_1, що суд першої інстанції не взяв до уваги зазначене рішення, яке свідчить, про те, що ОСОБА_2 не мала право користування житловим приміщенням.
Нелогічними є доводи ОСОБА_1 з цих обставин. Якщо ОСОБА_2 не придбала права користування житловим приміщенням, то немає підстав для визнання її такою, що втратила таке право. Разом з тим, ОСОБА_1 вказує на наявність обох обставин.
Рішенням виконавчого комітету Комінтернівської районної в місті Харкові ради № 100-1 від 17.04. 2007 р. збережено право на житло за адресою : АДРЕСА_1 за неповнолітньою ОСОБА_2
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що немає підстав для визнання зазначеного рішення недійсним, виходячи з набуття права ОСОБА_2 користування житловим приміщенням та відсутності її мешкання у квартирі з поважних причин.
З цих же підстав суд вірно виходив визначаючи, що приватизація житлового фонду особисто ОСОБА_1 є незаконною, оскільки не були враховані права неповнолітньої ОСОБА_2
Оскільки їй чиняться перепони у користуванні житловим приміщенням, суд вірно визначився з питанням про її вселення у квартиру.
Рішення суду відповідає вимогам ст.64, 65,71 ЖК України ст. 248 СК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про охорону дитинства».
У частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання її права користування жилим приміщенням, рішення суду не оскаржується, а тому судовою колегією не переглядалось.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не свідчать про порушення норм матеріального або процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді