Справа № 22-ц-3274 / 2010 р.                        Головуючий 1 інстанції  Хайкін В.М.

Категорія: поділ спільного

сумісного майна                                            Доповідач Борова С.А.

                                                 У Х В А Л А

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                        

08 червня  2010 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі

Головуючого- судді Кругової С.С.

Суддів                       Борової С.А., Пшенічної Л.В.

При секретарі           Остапович Л.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові  цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1

 на рішення Ізюмського міськрайонного суду  Харківської області від  17 вересня 2008 року

По справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку,-

                                   В с т а н о в и л а :

У травні 2008 року до суду звернулась ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з зазначеним вище  позовом та просила розділити спільне майно та визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку розташованого за адресою м. Ізюм, АДРЕСА_1 В процесі розгляду справи від позову у частині стягнення на її користь сплачених судових витрат відмовилась.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що з серпня 2004 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 З червня 2003 року вони проживали разом, як подружжя., вели сумісне господарство. 15 листопада  2003 року  вони з відповідачем придбали на спільні кошти  вказаний будинок за договором купівлі- продажу. Право власності оформлено на відповідача. ОСОБА_1 її прав на будинок не визнає, у зв’язку з чим вона  вимушена звернутися до суду. Вважає, що будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги  підтримала.

Справу розглянуто у відсутності відповідача з огляду на те, що він подав до суду заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутності.

Рішенням Ізюмського  міськрайонного суду Харківської області від17 вересня 2008 року   позовні вимоги  позивачки задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою : Харківська область, м. Ізюм, АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2. відмовити. Вважає, що  судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Суд безпідставно  прийшов до висновку, що будинок є спільним сумісним майном подружжя та не взяв до уваги, що він придбаний до реєстрації шлюбу на його ім’я.

 Про наявність у суді  даної позовної заяви він не знав. Йому не направлялись копії ухвали та не викликали до суду. Ніяких заяв про розгляд справи у його відсутність він до суду не подавав.

Судова колегія, вислухавши  пояснення осіб, які з’явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає   задоволенню.

Задовольняючи  позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що  сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з серпня 2004 року, ними спільно був придбаний будинок за адресою  м. Ізюм, АДРЕСА_1 відповідно до вимог СК України це майно є спільним сумісним майном подружжя, а тому підлягає поділу

Судова колегія, перевіривши матеріали справи. обсудивши доводи апеляційної скарги приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Матерілами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за реєстрували шлюб 10 серпня 2004 року.

 Згадно з договором купівлі- продажу від 15 листопада 2003 року ОСОБА_1 купив у ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_5, будинок  АДРЕСА_1 Харківської області. 22.12. 203 р. договір купівлі- продажу був зареєстрований у БТІ.

       Судова колегія приходить  до того, що хибним є висновок  районного суду, що будинок набутий сторонами за час спільного проживання подружжя, тому належить їм  на праві спільної сумісної власності та їх долі становлять по Ѕ частині.

СК України набрав чинності з  січня 2004 року. Відповідно до ст.. 6 Прикінцевих положень СК України регулює відносини , які виникли починаючи з дня набрання ним чинності. СК України не має зворотної сили. Це означає, що він не може поширюватися на відносини, які виникли до цього моменту. СК України поширюється на так звані триваючі відносини, тобто ті, які, виникнувши до набрання ним чинності, існуватимуть на час початку його дії.

 Вказаних вимог прикінцевих положень районний суд не врахував.

 Як вбачається з матеріалів справи будинок був придбаний у 2003 році, а  шлюб зареєстрований у 2004 році.

Таким чином,  дії СК України не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами.   КоБС України не містив підстав , які зазначені  у ст. 74 СК України.

Визнання позову відповідачем  не могла бути прийнята судом до уваги, оскільки таке визнання не повинно згідно  п. 4 ст. 174 ЦПК України  суперечить закону.

  При таких обставинах рішення суду підлягає скасуванню  з відмовою  ОСОБА_2 у задоволенні позову щодо розподілу спільного сумісного майна, оскільки

Згідно зі ст. 309 ЦПК України  підставами для зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо  застосовано закон, який не  поширюється на ці  правовідносини.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

                                 В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.

 Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області  скасувати.

 У задоволенні позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку- відмовити.

Рішення  набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді