Справа № 22-ц 29911/2010 р. Головуючий 1 інстанції Єрмоленко В.Б.
Категорія: право власності До Доповідач Борова С.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого- судді Пшенічної Л.В.
суддів Борової С.А., Івах А.П.
за участю секретаря Варюшичевої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою Харківської міської ради
на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Харківської міської ради, за участю третьої особи- інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності на самовільно збудований будинок,-
в с т а н о в и л а :
У лютому 2010 року до суду звернулися з зазначеним вище позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просили визнати за ними право власності на самовільно збудований будинок розташований за адресою м. Харків, АДРЕСА_1 у рівних частках.
На обґрунтування свого позову вказують на те, що згідно з договором купівлі- продажу від 5 березня 2005 року їм належав будинок розташований у м. Харкові АДРЕСА_1 в рівних частинах. У 2006 році вони самочинно знесли цей будинок , а на його місці збудували новий.
Рішенням від 03.02.2009 р. виконавчий комітет Орджонікідзевської районної у м. Харкові ради надав дозвіл на збереження самочинно збудованого будинку.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Справу розглянуто у відсутності представника відповідача та третьої особи.
Рішенням суду від 4 березня 2010 року задоволені позовні вимоги позивачів.
За ОСОБА_1,ОСОБА_2 в рівних частках за кожним визнано право власності на самочинно збудований житловий будинок з надвірними спорудами, розташованими за адресою м. Харків, АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Суд не взяв до уваги, що будинок не прийнятий в експлуатацію, а тому відсутній спір про порушене, невизнане або оспорюване право, вони належним чином не були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які з’явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у їх прийнятті.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 214 ЦПК України передбачає, що при вирішенні справи суд повинен: встановити наявність обставин ( фактів), якими були обгрунтовані вимоги і заперечення, та підтвердити доказами, визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ніяких прав будь-яких осіб самовільним будівництвом не порушено. Відповідні організації висловили свою думку про збереження даної будівлі, яка знаходиться на земельній ділянці наданій позивачам у користування. Вирішення даного питання відноситься до компетенції суду.
Проте на порушення вимог ст. 212, 213, 214 ЦПК України суд належним чином доводів сторін не перевірив, не встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми права, якими вони регулюються, не дав належної правової оцінки зібраним доказам.
Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
До такого висновку судова колегія прийшла виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що жилий будинок з надвірними спорудами розташований за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі- продажу від 5 березня 2005 року належав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Будинок розташований на земельній ділянці площею723 кв.м.
У 2006 році замість знесеного будинку позивачі збудували новий будинок літ В-2 який є самовільною спорудою.
Згідно висновку ТОВ «Капітель-Буд» будинок має 100% готовність , може експлуатуватися.
Міжвідомча комісія з розгляду питань самочинного будівництва вважає за можливе зберегти житловий будинок. ( Протокол № 1 від 28.01. 2009 р.) Аналогічне рішення прийняв і виконком Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради № 51/2 від 03.02. 2009 р. та управління містобудування та архітектури за № 352/0/27-09 від 21.01. 2009 р. за умов виконання вимог, викладених у технічному паспорті,технічному висновку, погоджень та висновків державного пожежного нагляду та районної санітарно- епідеміологічної станції, а також позитивного рішення комісії райвиконкому.
Згідно з висновком державної санітарно- епідеміологічної експертизи від 19.12. 2008 р. № 3.1/347 збудований будинок відповідає вимогам діючого санітарного законодавства і може бути погоджений .
Дозвіл на збереження побудованого житлового будинку отримано від відділення з питань наглядово- профілактичної діяльності Орджонікідзевського РВ ГУ МНС України в Харківській області.
Ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Ст. 18 закону «Про основи містобудування» передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом міністрів. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 22 цього ж закону забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову полягає в можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку , встановленому законом будівництво об’єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Відповідно до ст. 30-1 закону «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Кабінетом Міністрів відповідно до закону.
До 1.01. 2009 р. чинним був Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів затверджений постановою КМ від 22.09.2004 р. № 1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерела фінансування їх будівництва. З 1.01. 2009 р. механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів установлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів , затвердженим постановою КМ від 8.10.2008 р. № 923.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Також цією нормою закону визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що збудований будинок не відповідає усім визначеним законом вимогам та умовам, які необхідні для визнання на нього права власності: не прийнятий в експлуатацію , хоча це є обов’язковою умовою для вирішення питання про визнання за особою права власності на об’єкт нерухомого майна в тому разі, коли в прийнятті такого об’єкта в експлуатацію відмовлено, але ця відмова є безпідставною.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ч. 1 ст. 13 ЦК вказує на те, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного судочинства, тобто вищенаведені норми закону вказують на те, що у разі відсутності спору саме до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено вирішення питань у містобудівній сфері, зокрема і щодо самочинного будівництва.
Харківською міською радою на виконання вимог закону прийнято рішення від 23.06.2004 р. за № 90/04 «Про затвердження Порядку вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом «( зі змінами від 28.09. 2005 р. за № 188/05).
Без звернення у встановленому порядку до відповідних компетентних органів звернення до суду не є належним здійсненням своїх прав, оскільки суд не є уповноваженим органом у сфері містобудування. Водночас нереалізовані права ніким не порушені, не оскаржені та не невизнані.
Як пояснила представник позивачів у судовому засіданні апеляційного суду, це підтверджується матеріалами справи, вони з заявою про прийняття в експлуатацію самочинного збудованого будинку до відповідних органів, комісій не зверталися.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував та безпідставно визнав за позивачами право власності на самочинно збудований житловий будинок.
Згідно зі ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення у разі недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа – інспекція державного архітектурно- будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності на самочинно збудований будинок- відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.
Головуючий
Судді