Справа № 22-ц 2948/2010 р. Головуючий 1 інстанції Сиротников Р.Є.
Категорія: право власності Доповідач Борова С.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого- судді Пшенічної Л.В.
суддів Борової С.А., Івах А.П.
при секретарі Варюшичевої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності ,-
в с т а н о в и л а :
У січні 2009 року до суду звернувся з зазначеним вище позовом ОСОБА_1 та просив визнати за ним право власності на реконструйоване нежитлове приміщення- колишні квартири АДРЕСА_1 м. Харкова. В обгрунтування своїх вимог вказує на те, що він є власником квартир АДРЕСА_1. Використовуючи своє право власника , він реконструював житлові приміщення, зробив окремий вихід та перевів їх у нежитлові приміщення. Відповідно з технічним висновком спеціалістів можливе використання в результаті реконструкції нежитлового приміщення.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача- Харківської міської ради позов не визнав.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення першого поверху колишніх квартир АДРЕСА_1 у м. Харкові ( з влаштованими окремими входами) загальна площа яких складає 68, 5 кв.м. та 49, 5 кв.м.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» ( далі Банк), який не був залучений до участі у справі, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, оскільки даним рішенням порушуються їх права та обов’язки ,зазначені квартири знаходяться в іпотеці та без їх згоди позивач не мав права змінювати їх цільове призначення.
Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які з’явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню.
25 лютого 2008 року у забезпечення належного виконання кредитного договору , між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 6552-ІД-1, відповідно до якого ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 у м. Харкові.
Згідно з п. 4.2.2. Договору « Іпотекодавець має право виключно на підставі та умовах попередньої письмової згоди Іпотекодержателя змінювати цільове призначення Предмета іпотеки, здійснювати дії, що призведуть до змін ідентифікаційних показників Предмета іпотеки, його правоустановчих документів, реєстраційних даних, даних у відповідних Реєстрах та /чи владних органах.»
Договір підписаний ОСОБА_1, ніким не оскаржений, не визнаний у цій частині недійсним.
Вказаних обставин суд першої інстанції не врахував, та не взяв до уваги, що предмет права власності був обтяжений даним договором , а тому у суду не було правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1.
Доводи представника відповідача, який визнав апеляційну скаргу частково щодо квартири АДРЕСА_1, яка знаходилась в іпотеці, судова колегія вважає безпідставними, оскільки ці квартири після реконструкції та переведення їх у нежитлові приміщення стали одним цілим , та як на єдиний об’єкт на нього рішенням суду визнано право власності.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Судом не враховані вимоги ст.. 331 ЦК України, яка вказує на те, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи новостворене нерухоме майно в експлуатацію не приймалося. Його реєстрація не проводилася.
Також відсутні підстави передбачені ст.. 376 ЦК України на визнання права власності за ОСОБА_1 на самочинне будівництво.
Зазначених вимог закону суд першої інстанції не врахував.
Крім того, суд не взяв до уваги, що згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не завдаючи при цьому шкоди правам інших осіб і не порушуючи їхніх інтересів.
Відповідно до ст. 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду ( ст.. 4, 5 ЖК) у нежилі допускається у виняткових випадках за рішенням виконкому обласної, міської ради ( ч.2 ст. 7 ЖК).
Позивач не звертався до відповідних органів, які уповноважені вирішувати питання про переведення жилих приміщень у нежитлові, в компетенцію яких згідно з Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» входить вирішення даного питання.
Ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
При таких обставинах рішення суду згідно зі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 треба відмовити, оскільки порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Керуючись с. 303, 304, 307, 309,313, 314,316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
В и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2009 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності- відмовити.
Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді