Справа № 22-ц-27698/2010 р. ГГоловуючий 1 інстанції Зінченко Ю.Є.
Категорія: реальний розділ Доповідач Борова С.А.
домоволодінні
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2010 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого- судді Пшенічної Л.В.
суддів Борової С.А., Івах А.П.
при секретарі Варюшичевої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про реальний розподіл житлового будинку та надвірних будівель , визначення порядку користування земельною ділянкою, за аналогічним зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи-Московська районна в м. Харкові рада, Харківська міська рада,-
в с т а н о в и л а :
У лютому 2006 року до суду звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 про реальний розподіл домоволодіння та визначення порядку користування земельної ділянки. При цьому вона посилається на те, що є співвласницею 1/3 частки будинку розташованого за адресою : м. Харків, АДРЕСА_1, 2/3 частини належить ОСОБА_2
Порядок користування будинком, надвірними спорудами був визначений в усній формі попередніми власниками ОСОБА_4 (її чоловік) та ОСОБА_5 ( мати відповідача) ще у 1966 році. Конфліктна ситуація виникла з 1998 р., коли співвласницею стала вона.
З урахуванням фактично складеного порядку користування житловим будинком, надвірними спорудами та земельною ділянкою остаточно в уточненій позовній заяві просила провести розподіл згідно з 2 варіантом висновку судово- технічної експертизи № 9422 від 22.08. 2000 р. Визначити порядок користування земельною ділянкою згідно з 3 варіантом висновку експертизи.
Вказаний висновок експертизи був виготовлений по справі № 2-347 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, яка ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2003 року провадженням закрита.
З аналогічним зустрічним позовом до суду звернувся ОСОБА_7 та просив провести реальний розподіл будинку, надвірних споруд згідно з 1 варіантом висновку судово- технічної експертизи. Порядок користування земельною ділянкою визначити згідно з 1 варіанта додаткової експертизи.
Рішенням суду від 23 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Проведено розподіл житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 у м. Харкові.
Виділено ОСОБА_3 у власність на належну їй 1/3 частину в житловому будинку квартиру № 2, яка складається в основній частині будинку – приміщення: жила кімната 3-2 площею 11, 6 кв.м. вартістю 2453 грн., по прибудові- приміщення: кухня 3-1 площею 6,0 кв.м. вартістю 630 грн., по надвірним будівлям: частина сараю «В» вартістю 219 грн., вбиральню Е вартістю 179 грн., частина огорожі літ 1, вартістю 35 грн., частина замощення літ 11 вартістю 13,5 грн., а всього виділяється у власність будівель та споруд на суму 3529, 5 грн., що на 1432, 5 грн. менше ніж припадає на її ідеальну частку у праві власності.
ОСОБА_2 виділено у власність на належну йому 2/3 частини в житловому будинку квартира № 1 в основній частині будинку- приміщення: жила кімната 4-2 площею 11, 2 кв.м., жила кімната 4-3 пл. 15,7 кв.м., жила кімната 4-4 пл. 15,3 кв.м. загальною площею 42, 2 кв.м. , вартістю 8923 грн.; по прибудові- приміщення: кухня 4-1 пл. 6, 2 кв.м. вартістю 651 грн.; по надвірним будівлям: частину сарая літ «В» вартістю 339 грн., вбиральня літ «Д» вартістю 179 грн., льох літ «Ж» вартістю 992 грн., частину огорожі літ № 1 вартістю 35 грн., хвіртка літ № 5 вартістю 62 грн., частина замощення літ «11» вартістю 13, 5 грн., огорожа літ № 7 вартістю 63 грн., а всього виділяється у власність будівель та споруд на суму 11357,5 грн., що на 1432, 5 грн. більше ніж припадає на його ідеальну частку.
Перерозподілено ідеальні частки у праві власності. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 24/100 частини замість 1/3 частини , за ОСОБА_2 право власності на 76/100 частини замість 2/3 частин.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 1432, 5 грн.
Визначено порядок користування земельною ділянкою співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Двір площею 90 кв.м. залишено в загальному користуванні співвласників. Виділено ОСОБА_3 в користування на 1/3 частину земельну ділянку площею 328 кв.м., так як двір залишається в загальному користуванні, то земельна ділянка складає 283 кв.м. з врахуванням площі зайнятої під будівлями, площа під будівлями складає 40 м.кв., тобто площа під городом складає 243 кв.м.
Виділено ОСОБА_2 на 2/3 частини земельну ділянку площею 656 кв.м., так як двір залишається в загальному користуванні, то земельна ділянка складає 611 кв.м. з врахуванням площі, яка зайнята під будівлями та становить 93 кв.м., тобто площа під городом складає 518 кв.м..
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду у частині визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати та ухвалити нове, яким визначити порядок користування земельною ділянкою по 1 або 2 варіанту додаткової експертизи №11373 від 13.11. 2000 р.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд не взяв до уваги, що відсутні необхідні 3м. на проїзд на територію виділеної йому земельної ділянки. Він буде позбавлений можливості обслуговувати вигрібну вбиральню. Також неможливе користування водяним колодязем та водопроводом, який знаходиться у будинку. Саме земельною ділянкою зі сторони буд. № 13 користується ОСОБА_3 , де знаходиться її засипана землею вбиральня та він примикає до її частини сараю літ «В». На земельній ділянці зі сторони буд № 15 ним висаджені дерева, кущі. ОСОБА_3 ніколи не проживала у даному будинку та не користувалася земельною ділянкою. Варіант, який пропонує він , забезпечує найбільшу ізоляцію співвласників, усі надвірні споруди не треба нікуди переносити та знаходяться у користуванні своїх власників.
Судова колегія, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Оскільки рішення суду оскаржується тільки у частині визначення порядку користування земельною ділянкою, згідно зі ст. 303 ЦПК України судова колегія переглядає судове рішення тільки у цій частині.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 щодо порядку користування земельною ділянкою, суд погодився з 3 варіантом висновку експертизи від 22.08.2000 р. № 9422.
При цьому судом враховані інтереси кожної сторони, фактичне користування земельними ділянками та надвірними спорудами на них розташованими. У частності у загальне користування виділена земельна ділянка, на якій розташований сарай літ «В», 1/3 частина якого виділена ОСОБА_3, а 2/3 частини ОСОБА_7
Посилання ОСОБА_7 щодо використання земельної ділянки ОСОБА_3 зі сторони буд № 13 безпідставні, протиречіві між собою. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 пояснив, що два роки назад ОСОБА_3 на виділеній їй земельній ділянці за рішенням суду зі сторони буд № 15 посадила молоді дерева, що спростовує його ж пояснення що вона не користується земельною ділянкою взагалі- по перше, а по друге він пояснює, що вона користується земельною ділянкою зі сторони будинку № 13.
Доказів того, що на виділеній земельній ділянці ОСОБА_3 знаходяться його насадження- дерева, плодові кущі, не надано. Згідно з висновком експертизи при даному варіанті потребує переніс вбиральні , яка належить ОСОБА_2 та таке її переміщення можливе, не порушує прав ОСОБА_2 На час розгляду справи вбиральня, яка належить ОСОБА_2 не містить вигрібної ями. Не надано доказів про неможливість користування вбиральнею з встановленням її на земельній ділянці виділеній ОСОБА_2
Земельна ділянка містить частину виділену у загальне користування з заїздом у двір автомашини. Не надано суду доказів того, що ОСОБА_3 передала земельну ділянку сусіду з буд № 13.
Висновок експерта є одним з доказів по справі.
Обидві сторони наполягали на визначенні порядку користування згідно з експертним висновком 2000 року.
Тобто вони визнали, що дана експертиза, хоча і проводилась по справі між попередніми власниками, але є допустимим доказом по даній справі.
Дана обставина не протирічить ст. 58 ,59 ЦПК України.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у їх прийнятті.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 214 ЦПК України передбачає, що при вирішенні справи суд повинен: встановити наявність обставин ( фактів), якими були обгрунтовані вимоги і заперечення, та підтвердити доказами, визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Зазначені норми судом при ухваленні рішення виконані.
Згідно зі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а уразі недосягнення згоди- у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права які привели або могли привести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді