Справа № 22-ц-161\2011 Головуючий 1 –ї
Категорія: “договірні” інстанції: Сілатьєва Е.Є.
Доповідач:Бурлака І. В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«10» січня 2011 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді: Бурлака І.В.,
Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,
при секретарі: Коршун І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики,-
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 01 березня 2009 року між ними укладено договір позики в письмовій формі, згідно якого ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_4 гроші в сумі 129200,00 грн., яка еквівалентна 17000,00 доларів США, яку ОСОБА_3 зобов’язався повернути приблизно через 6 місяців, тобто 01 вересня 2009 року. Після підписання договору ОСОБА_4 віддав гроші ОСОБА_3 та отримав від нього розписку. Свої зобов’язання ОСОБА_3 не виконав, тому ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 129200,00 грн. та судові витрати в розмірі 1542,00 грн.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2010 року позов ОСОБА_4-задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 129200,00 грн. заборгованості за договором позики та 1542,00 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_4- відмовити та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 766,00 судових витрат. При цьому посилався на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначив, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не встановив факт передачі грошей. Вважав, що суд не звернув увагу на те, що договір складено з порушенням норм діючого законодавства, а розписку - із суттєвим порушенням вимог закону, а саме в ній не зазначено кількість отриманих грошей. Підкреслив, що суд не з’ясував цільове призначення отримання коштів.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_3- задовольнити , рішення суду – скасувати. При цьому судова колегія виходить з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 та стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 129200,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що момент передання ОСОБА_3 грошей в сумі 129200,00 грн. підтверджено розпискою.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2009 року між сторонами укладено договір, згідно якого ОСОБА_3 отримує від ОСОБА_4 гроші в сумі 17000,00 доларів США, що складало на момент укладання договору 129200,00 грн., які ОСОБА_3 зобов’язався повернути до 01 вересня 2009 року, тобто виходячи з змісту договору та вимог закону договір позики на вказану в договорі суму на момент його підписання не було укладено, оскільки ОСОБА_3 за цим договором не отримав від ОСОБА_4 вказану в договорі суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Проте із росписці від 01 березня 2009 року на аркуші справи № 11 не вбачається яку суму грошей і в якій валюті (національній чи іноземній) отримав ОСОБА_3
Посилання ОСОБА_4 та його представника на те, що розписка, зазначена в договорі є невід’ємною частиною договору, тому в розписці необов’язково вказувати кількість отриманих грошей, судовою колегією не приймаються, оскільки в договорі зазначено, що ОСОБА_3 отримує, а не отримав гроші, а в розписці не зазначено яку кількість грошей і в якій валюті ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що з 2007 року він не працював, ніякою підприємницькою діяльністю не займався, деякий час зловживав спиртними напоями і з цього приводу перебував на стаціонарному лікуванні. Проживає сам в однокімнатній кооперативній квартирі. ОСОБА_4 ледь знав. У березні 2009 року до нього за місцем його проживання прийшов ОСОБА_4, дав йому 270,00 грн. та попросив написати розписку без визначення суми. ОСОБА_3 написав розписку, підписав підготовлений ОСОБА_4 та надрукований на піваркуші текст договору. Гроші в сумі 129200,00 грн. або 17000,00 доларів США та примірники будь-яких документів, як зазначено в договорі, він не отримував. Пояснення ОСОБА_3 ні ОСОБА_4, ні його представник в суді апеляційної інстанції не спростували.
Твердження ОСОБА_4 стосовно того, що ОСОБА_3 отримав від нього 17000,00 доларів США, судовою колегією не приймаються, оскільки як вбачається із змісту позову ОСОБА_4, в якому він вказував, що ОСОБА_3 отримав від нього 129200,00 грн. суперечать його поясненням в суді апеляційної інстанції, в яких він зазначив, що ОСОБА_3 отримав від нього 17000,00 доларів США, а протиріччя, зазначені в поясненнях ОСОБА_4, наданих ним в суді апеляційної інстанції і в його позові щодо кількості отриманих ОСОБА_3 грошей, ні ОСОБА_4, ні його представником в суді апеляційної інстанції не усунуто, що викликає сумнів стосовно існування взагалі такого факту.
Виходячи з наведеного та вимог закону судова колегія вважає, що ОСОБА_4 не довів того, що він зайняв гроші ОСОБА_3, оскільки в розписці не визначено суми позики, і пояснення ОСОБА_4, надані ним в суді апеляційної інстанції щодо суми позики суперечать матеріалам справи.
У зв’язку з чим судова колегія вважає, що підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми в розмірі 129200,00 грн. не вбачається.
Разом з цим судова колегія звертає увагу суду першої інстанції на те, що позов ОСОБА_4 подано в порушення вимог ст. 109 ЦПК України.
Що стосується судових витрат, судова колегія вважає, що оскільки в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено, відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України судові витрати в сумі 766,00 грн., в саме судовий збір в сумі 646 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120,00 грн. за подачу апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2.ч.1.ст.307, п.1.ч.1.ст. 309, ст.313, ч.2 ст. 314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2010 року – скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_4 – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за подачу апеляційної скарги 646,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів з дня проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя: підпис
Судді: підписи
Копія вірна: суддя-