УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2011 року                             м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                          Головуючого:     судді Карімової Л.В.,

                          суддів           Ізмайлової Г.Н., Яцини В.Б.,

  при секретарі    Коршун І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2010 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», третя особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, –

В  С Т А Н О В И Л А :

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 150 000 грн. На обґрунтування  позову послався на те, що він з 09 листопада 1993 року працював у відповідача, наказом № 76/11-з від 15 липня 2004 року його було безпідставно та з порушенням існуючого порядку звільнено з посади майстра управління газового господарства Комінтернівського району ВАТ «Харківміськгаз» у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, на підставі ст.. 40 п. 1 КЗпП України. Внаслідок цього він не працює, не отримує заробітної плати, такі неправомірні дії відповідача завдали йому моральних страждань, у нього погіршився стан здоров?я, у нього розвилася гіпертонічна хвороба, в його сім’ї виникла конфліктна ситуація, постраждала ділова репутація позивача.

    07 червня 2005 року ОСОБА_1 додатково звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що після його звільнення 15 липня 2004 року з ВАТ «Харківміськгаз» його було поновлено на роботі на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова  від 17 лютого 2005 року по посаді майстра управління газового господарства Комінтернівського району. Але відповідач фактично не допустив його до роботи та 03 березня 2005 року видав наказ про прийом на роботу, в якому попередив про наступне звільнення, а 07 травня 2005 року він отримав поштою наказ про своє звільнення № 48/11-з від 04 травня 2005 року, який також є безпідставний та незаконний, виходячи з того, що внаслідок реорганізації підприємства скорочення чисельності працівників не відбулося. Крім того, після реорганізації з’явилося кілька вакантних посад, у тому числі майстра мереж, на які був вправі бути призначений позивач, однак йому були запропонована посада слюсаря, від якої він не відмовлявся. Внаслідок не поновлення на роботі, що спричиняє до втрати професійної працездатності, досвіду та отриманих навичок,  зміни уклади життя, погіршення стану здоров’я, йому також було завдано моральної шкоди.

На підставі викладених обставин позивач просив поновити його на роботі на посаді майстра управління газового господарства Комінтернівського району ВАТ «Харківміськгаз» з 16 липня 2004 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 лютого 2005 року до дня фактичного поновлення на роботі та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 6 000 000 грн.

Представник відповідача позов не визнала і пояснила, що на підставі наказу № 76 від 29 квітня 2004 року були розформовані управління газового господарства Комінтернівського та Червонозаводського районів, а замість них утворено нове управління  - газового господарства Комінтернівського та Червонозаводського районів. Ця реорганізація потягнула за собою скорочення чисельності працівників, в тому числі було звільнено і ОСОБА_1 Однак, у зв’язку з тим, що при його звільненні на підставі наказу від 15.07.2004 року були допущені порушення, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2005 року позивача було поновлено на роботі. У зв’язку із тим, що рішення підлягало негайному виконанню, відповідач добровільно 18 лютого 2005 року видав наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра управління газового господарства Комінтернівського району м. Харкова, про що він був повідомлений. Однак в період з 18 лютого до 03 березня 2005 року позивач на роботу не виходив, а в період з 3 березня по 25 березня 2005 року за наказом він проходив  навчання, а з 28 березня 2005 року – самовільно покинув роботу, для здачі іспиту з техніки безпеки не з’явився. За цей період роботи він отримав зарплатню в сумі 345,93 грн. На підставі наказів голови правління ВАТ № 76 від 29.04.2004 року «Про внесення змін в структуру» та № 19 від 28 лютого 2005 року ОСОБА_1 було у встановленому законом порядку звільнено з роботи згідно до наказу № 48/11-з від 04.05.2005 року у зв’язку із скороченням штату та відмовою від переводу на іншу роботу, а на його розрахунковий рахунок була направлена вихідна допомога у розмірі 468,08 грн.

Третя особа своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2010 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі.

    Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі  просить його скасувати і ухвалити нове рішення по суті позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права. При цьому він вказав, що суд не взяв до уваги, що у відповідача не було підстав для його звільнення, оскільки в результаті реорганізації не відбулося скорочення кількості працівників його спеціальності, крім того, у відповідача після реорганізації була можливість його працевлаштувати на аналогічній посаді, яку він займав до звільнення.

  Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 1993 року працював у відповідача майстром в службі експлуатації розподільчих газопроводів Харківського управління по експлуатації газового господарства, після реорганізації – майстром управління газового господарства Комінтернівського району м. Харкова. Згідно до наказу голови правління ВАТ «Харківміськгаз» від 29 квітня 2004 року  були проведені зміни в організації виробництва та праці, розформовані управління газового господарства Комінтернівського району, управління газового господарства Червонозаводського району, утворено новий структурний підрозділ Комінтернівське і Червонозаводське Управління газового господарства» із затвердженням граничної чисельності цього управління у кількості 194 осіб.  Із вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 11 травня 2004 року. 5  липня 2004 року у зв’язку із розформуванням підрозділу, де працював позивач, ОСОБА_1 було запропоноване працевлаштування за спеціальностями: слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів та слюсар з експлуатації та ремонту газового обладнання, від яких ОСОБА_1 відмовився, про що було складено відповідний акт. За рішенням профспілкового комітету ВАТ «Харківміськгаз» від 15 липня 2004 року, з урахуванням ділових та професійних якостей ОСОБА_1, його відмови від запропонованої роботи, було погоджено його звільнення з посади майстра УГГ Комінтернівського району. На цій підставі 15 липня 2004 року ВАТ «Харківміськгаз» було видано наказ № 76/11-з про звільнення позивача з роботи з 15 липня 2004 року у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, п. 1 ст. 40 КЗпП України, та відмовою від переведення на іншу роботу, наступного дня ОСОБА_1 був ознайомлений з цим наказом.  

Оскільки ОСОБА_1 не був персонально за два місяці попереджений про наступне вивільнення, на момент звільнення позивача не було розглянуто питання щодо переважного права позивача на залишення на роботі, - за рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2005 року відповідач своїм наказом від 18 лютого 2005 року № 26/11-п у добровільному порядку поновив ОСОБА_1 на роботі на тій самій посаді, яку він займав на день звільнення, зі сплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 3894 грн. та моральної шкоди в сумі 500 грн. 21 лютого 2005 року позивача було письмово повідомлено про поновлення на роботі та запропоновано терміново прибути до відділу кадрів ВАТ «Харківміськгаз». 03 березня 2005 року позивач під розпис ознайомився з наказом про своє поновлення на роботі.

За наказом від 28 лютого 2005 року № 21 ОСОБА_1 приступив до навчання з наступною перевіркою знань з питань охорони праці, у зв’язку з чим в період з 03 по 25 березня 2005 року перебував на роботі, з 28 березня 2005 року ОСОБА_1 самовільно залишив робоче місце та на роботу не виходив.

На виконання наказу ВАТ «Харківміськгаз» від 29 квітня 2004 року № 76 «Про внесення змін до структури» та відповідно до затвердженого штатного розкладу та структури УГГ Комінтернівського і Червонозаводського районів, 28 лютого 2005 року відповідачем було видано наказ № 19 «Про скорочення штату», згідно якому підлягав скороченню штат у кількості 25 одиниць, в тому числі майстра експлуатації та ремонту підземних газопроводів Управління газового господарства Комінтернівського району, в якому станом на 01 квітня 2004 року працювало 2 майстра підземних газопроводів.

Для вирішення питання щодо  переважного права на залишення на роботі в результаті розгляду кандидатур ОСОБА_3 і ОСОБА_1, виходячи зі стажу роботи, освіти, отриманої спеціальності,  кваліфікації, досвіду роботи та наявних порушень трудової дисципліни, на посаду майстра підземних газопроводів УГГ Комінтернівського та Червонозаводського районів, які утворювались на базі двох окремих УГГ Комінтернівського та  Червонозаводського районів, було запропоновано призначити ОСОБА_3 Відповідно до вказаних наказів № 76 від 29.04.2004 року та № 19 від 28.02.2005 року ОСОБА_1 03 березня 2005 року адміністрацією було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади майстра УГГ Комінтернівського району за п. 1 ст. 40 КЗпП України, від ознайомлення з наказом № 19 «Про скорочення штату»  він відмовився . Одночасно йому було запропоновано вакантні посади: слюсаря з експлуатації та ремонту підземних газопроводів, слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування, слюсаря КВПіА, муляра, монтера із захисту газопроводів від корозії, прибиральника, від яких він відмовився.

17 березня 2005 року позивач звернувся до профспілкового комітету товариства щодо надання згоди на розірвання трудового договору із позивачем, однак це питання не розглядалося з огляду на те, що з 23 лютого 2005 року ОСОБА_1 за його заявою був виключений з членів профспілки.

За наказом правління ВАТ «Харківміськгаз» від 04 травня 2005 року № 48/11-з ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади майстра УГГ Комінтернівського району у зв’язку із скороченням  чисельності, пов’язаної з реорганізацією підприємства, за п. 1 ст. 40 КЗпП України, та відмовою від переведення на іншу роботу, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. В цей же день копія наказу була направлена позивачу рекомендованим листом, йому було  роз’яснено право отримати розрахунок і запропоновано прибути за трудовою книжкою, вказані документи він отримав 07 травня 2005 року, а 11 травня 2005 року на особистий рахунок позивача було зараховано вихідну допомогу в розмірі 468 грн. 08 коп. 11 травня 2005 року до Червонозаводського   центру зайнятості було надіслано повідомлення про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.  

Відповідно до правової позиції, яка викладена у абз. 4 п. 19 Постанови Пленуму ВС України  N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам слід  мати  на  увазі,  що  при  проведенні  звільнення власник або уповноважений ним  орган  вправі  в  межах  однорідних професій    і   посад   провести   перестановку   (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого  працівника,  посада якого скорочується,  з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.  Якщо це  право  не використовувалось,   суд   не  повинен  обговорювати  питання  про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Таким чином, оскільки в результаті реорганізації УГГ Комінтернівського району відбулося скорочення чисельності та штату працівників за посадою, яку займав ОСОБА_1, про наступне звільнення він був персонально повідомлений не пізніше,  ніж за два місяці, він не мав переважного права на залишення на роботі, при останньому звільненні  він   вже не був членом   первинної профспілкової  організації,  що  діє  на підприємстві, а при проведенні перестановки кадрів в ході реорганізації відповідач діяв в межах своєї виключної компетенції, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку, який відповідає положенням п. 1 ст. 40, ст.ст. 42, 43-1, 49-2 КЗпП України, про звільнення позивача 04 травня 2005року на законних  підставах та відповідно до встановленого порядку.

Що стосується позовних вимог, які стосуються попереднього звільнення, яке відбулося у липні 2004 року, та про відшкодування моральної шкоди на заявлену суму, то суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до ст. 235, 237-1 КЗпП України вирішив, що оскільки відповідач після цього фактично у добровільному порядку 03 березня того ж року поновив ОСОБА_1 зі сплатою середнього заробітку за час вимушеної прогулу та - 500 грн. в рахунок відшкодування маральної шкоди (а.с. 303 т. 1), а позивач з листопада 2005 році працює на посаді майстра виробничо-технічного відділу ВАТ «Харківгаз» та отримує відповідну зарплату,  - такі вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та недоведеними.

Оскільки таким чином рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, судова колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

    Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 315, 317, 319, 324  ЦПК України, судова колегія, –  

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2010 року

залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає  законної  сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді