Справа № 22-ц-1062/2011 рік.                                          Головуючий 1-ї інст.: - Остапчик С.В.

Категорія: договірні.                                                                  Суддя-доповідач:  -  Кокоша В.В.

                                                 У Х В А Л А

                                 І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

           27 січня 2011 року.    Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                        головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

                        суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,  

                        при секретарі  - Назаренко О.О.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Червонозаводського  районного суду м. Харкова від 14 грудня  2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 - про стягнення заборгованості за договором позики,

                                                              в с т а н о в и л а:

           У червні 2010 року ОСОБА_6 в особі свого представника звернувся в суд із вказаним позовом.

          В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 24 жовтня 2007 року ОСОБА_5 позичив у нього суму еквівалентну 14 000 доларів США, що стверджується виданою ним розпискою, яку зобов’язався повернути протягом двох тижнів на першу вимогу.

          У визначений розпискою строк відповідач борг не вернув.      

          Його вимоги про повернення грошового боргу ОСОБА_5 ігнорує.

           Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 625, 1046, 1050 ЦК України, ОСОБА_6  просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь заборгованість за договором позики  у сумі 110 871 грн. 60 коп., 3% річних у сумі 8 520 грн. 40 коп., судові витрати в сумі 1 313 грн. 92 коп.

          Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав.

          При цьому посилався на те, що він повернув борг ОСОБА_6 через тиждень після його отримання  у присутності свідків.    

          Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2010 року позов  задоволено.

          Стягнуто з  ОСОБА_5  на користь  ОСОБА_6 грошовий борг за договором позики у сумі 110 871 грн.  60 коп., 3% річних у сумі 8 520 грн. 40 коп., судові витрати у сумі 1 313 грн. 92 коп., а всього 120 705 грн. 92 коп.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

          Апеляційна скарга задоволенню не підлягаю з таких підстав.

          Згідно ст.   308 ЦПК України   апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

           Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором позики та не повернув своєчасно позивачу грошовий борг, а тому він підлягає стягненню за рішенням суду.

          Такий висновок суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

           Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

           Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

           Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.    

          Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

           З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня  2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали між собою договір позики, згідно з яким позивач передав, а відповідач отримав у борг еквівалент 14 000 доларів США,  які зобов’язався повернути протягом двох неділь на першу вимогу.

          На підтвердження отримання коштів ОСОБА_5 видав ОСОБА_6 письмову  розписку (а. с.5).

          В обумовлений  розпискою строк  ОСОБА_5 грошовий борг позивачу не повернув.

          Постановою Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області  від 31 серпня 2010 року  відмовлено у порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ст. 190 КК України за заявою ОСОБА_5 ( а. с. 32).

          Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Оскільки  відповідач не виконав умови договору позики від 24 жовтня 2007 року  та не повернув позивачу грошовий борг, суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошовий борг у сумі 110 871 грн.  60 коп., що становить еквівалент 14 000 доларів США,  3% річних за прострочення  виконання грошового зобов’язання у сумі 8 520 грн. 40 коп., судові витрати у сумі 1 313 грн. 92 коп., а всього 120 705 грн. 92 коп.

          Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

          Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що він у присутності свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 повернув грошовий борг ОСОБА_6, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією.    

          Частиною 1 ст. 218 ЦК України визначено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

         Матеріали справи не містять належних письмових доказів, засобів аудіо -, відеозапису, які б свідчили про повернення відповідачем боргу позивачу.        

         Не надані такі докази  ОСОБА_5 та його представником і судовому  засіданні  апеляційної інстанції.

         В той же час, наявність у позивача ОСОБА_6 боргової розписки ОСОБА_5, свідчить про невиконання  останнім своїх боргових зобов’язань перед позивачем.

          Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5,  не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

         Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

          Керуючись  ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                                  у х в а л и л а:

          Апеляційну  скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

          Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

        Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

           Головуючий:

           Судді: