Справа №  1-46/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      24 січня 2011 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

       головуючої, судді                                                                       Ведмідської Н.І.

       при секретарі                                                                              Серженко М.М.

       за участю прокурора                                                                  Вихор А.І.,

захисника ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Скадовська Херсонської області кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Могилів-Подільський Вінницької області, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

          28.02.2010 року приблизно о 17:00 год., ОСОБА_3, знаходячись біля магазину ПП "ОСОБА_25", який розташований за адресою: АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_4, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс останньому удар лівою рукою по голові, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритого лінійного перелому кісток черепу зліва, внутрішньо - черепного крововиливу над твердою оболонкою зліва, забою головного мозку середнього ступеню, крововиливу в м'які покрови голови в лівій скроневій ділянці, які згідно висновку експерта №19/53 від 15.07.2010 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя.

Цивільний позов по справі не заявлений.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України не визнав та пояснив, що 28.02.2010 року після обіду зайшов в магазин  розташваний в с.Радгоспне Скадовського району  де працювала  його дружина. В магазині зустрівся з потерпілим який перебував в стані алкогольного сп»яніння. Після зробленого потерпілому   зауваження, останній став сваритися   та вийшов слідом за ним з магазину,  намагався чиплятися за його велосіпед коли він від»їзжав, однак будь-яких ударів він потерпілому не наносив  та уїхав додому.

Незважаючи на повне невизнання підсудним своєї вини, його вина  повністю доводиться  наступними доказами:  

Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 28.02.2010 року зранку він дійсно вжив  на двох приблизно 250 гр. водки, після чого приблизно о 15год.20  хвл.,  зайшов до магазину розташованому  в АДРЕСА_2 де зустрівся з підсудним та між ними  виникла сварка. Вони вийшли з приміщення магазину та  стали розмовляти з боку магазину, держачі одине одного за  руки, після чого   підсудний  лівою рукою  вдарив його  в лівий бік голови, від чого він присів  на корточки біля стіни магазину. Після удару  він нічого не пом»ятає, однак  зі слів ОСОБА_5 відомо, що саме  він проводив його ближче до  дому. Весь   час до відправки в лікарню   він пролежав  дома  та нікуди не виходив.

          Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що працює продавцем в магазині розташованом в АДРЕСА_2.  28.02.2010 року після обіду   в магазин  прийшов випивший  потерпілий та  став голосно розмовляти з дружиною підсудного. Коли їй  зателефонував  чоловік, вона  повідомила йому  про  ОСОБА_4, після чого в магазин приїхав підсудний. За пропозицією ОСОБА_4 вони з підсудним вийшли на вулицю. Через декілька хвилин  хтось з покупців повідомив,  що ОСОБА_4 лежить на дорозі.  Вона вийшла та побачила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стоять з  лівого боку магазину, так як ОСОБА_5 стояв до неї спиною та закривав ОСОБА_4, вона не бачила в якому стані перебував потерпілий.

          Свідок ОСОБА_7 пояснила, що в лютому 2010 року бачила як до магазину в с.Радгоспне Скадовського району приїхав потерпілий.В той же день, приблизно через 30 хвл. їй повідомила сусідка, що її дочка ОСОБА_8 бачила як ОСОБА_3 товкнув ОСОБА_4 та він впав. На інший день донька потерпілого повідомила, що останній  лежить в кроваті та не піднімається,  незрозуміле розмовляє, що йому викликали швидку.

        Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 28.02.2010 після обіду вона наближалася до магазину в с.Радгоспне, звідки гучно розмовляючи  вийшли потерпілий з підсудним який був з велосіпедом. Вони  шли с права від  магазину, біля них нікого не було. ОСОБА_4 який  йшов позаду ОСОБА_3  щось сказав підсудному, після чого  ОСОБА_3 махнув  на нього рукою, вони зупинилися. Удару вона не бачила та продовжила  рух до магазину,  коли за  своєю  спиною де знаходилися ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почула звук падаючого ведосепеду, однак вона не оберталася.  Після того   як  вона  вийшла з магазину, побачила як ОСОБА_5 допомогав ОСОБА_4 піднятися  з землі. ОСОБА_5 допоміг йому  піднятися та вони стали біля  правої  стіни магазину, при цьому  ОСОБА_4 держався за голову.

          Свідок ОСОБА_9 пояснив, що 28.02.2010 року   після обіду  заходив  до ОСОБА_4 до дому. Він лежав на кроваті та перебував в незрозумілому стані, мова була невнятна. Ввечері цього ж дня він знову зайшов до нього, там була медсестра яка також немогла зрозуміти що з ним. Зі слів ОСОБА_8 йому відомо, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 біля магазину виникла  суперечка.

            Свідок ОСОБА_10 пояснила, що про  побиття її колишнього чоловіка їй стало відомо від односельців.  02.03.2010 року вона зустріла підсудного, який запитав: «Що будемо робити?», вона  зрозуміла, що мова йде про  потерпілого. ОСОБА_3 також сказав, що платити він нічого не буде, що він краще «сяде» на що вона  відповіла, що  своїми діями  він наказав її дітей. Він це не спростовував.

             Свідок ОСОБА_11 пояснив, що   в травні 2010 року перевіряв  лічильник води у підсудного. В розмові ОСОБА_3 показав на ніж  та сказав, що той ніж для ОСОБА_10, що  мало він його тоді вдарив.           

  Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що  в травні 2010 року  привозив  працівників водоканалу для перевірки у   підсудного лічильника води.  Після запитання підсудного  як там ОСОБА_10, сам сказав, що йому шкода, що він його не прибив минулого разу.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що  28.02.2010 року після обіду йшов  біля магазину с.Радгоспне де біля стіни  сидів  ОСОБА_10. Він допоміг йому піднятися та повів до дому.  Трохи не доходя, потерпівший  сказав, що йому  надо зайти до сусідів, тому він його залишив на вулиці. ОСОБА_10  був трохи випивший. Більше в той день його не бачив.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерти ОСОБА_13, пояснив, що  ексретиза потерпілого зроблена на підставі первісної медичної документації, безпосередній огляд потерпілого було проведено після тривалого часу з дня події. В історії хвороби потерпілого не  відображено наявність  ссаден та  сінців на голові, однак  це не свідчить, що їх взагалі не було. Вони могли  бути не чітко виражені у волосяному покріві  тому не відображатися лікарем як  важливі деталі. Лікар  фіксує обставини які свідчать про тяжкість стану хворого, це його соматичний  стан. Виявлені у потерпілого ушкодження мозку не могли вининути через падіння потерпілого з висоти  власного зросту  так як в такому разі відсутні данні про локалізований удар як це виражено  у потерпілого. Він не виключає можливості нанесення ушкодження потерпілому  в тому числі лівою рукою  підсудного в область лівої скроні. При ушкодженнях які  зазнав потепілий, особа  може втрачати а може й не втрачати  відразу свідомість  так як все залежить від швидкості розвитку крововиливу, тобто від судин мозку, що є  індивідуальними рисами кожного, теж саме стосується активних дій.

Крім цього, вина ОСОБА_3 в скоєнні злочину  також підтверджується  матеріалами справи, а саме:

-          протоколом відтворення обстановки та обставин події від 12.07.2010 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_4 показав механізм нанесення удару ОСОБА_3 по його голові (а.с. 98);

-          протоколом відтворення обстановки та обставин події від 25.08.2010 року, в ході якого свідок ОСОБА_8 показала на місці події обставини конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 28.02.2010 року (а.с. 146-148);

-          висновком експерта №19/53 від 15.07.2010 p., згідно якого у ОСОБА_4 виявлено такі тілесні ушкодження: закритий лінійний перелом кісток черепу зліва, внутрішньо – черепний крововилив над твердою оболонкою зліва, забій головного мозку середнього ступеню, крововилив в м'які покрови голови в лівій скроневій ділянці. Зазначені тілесні ушкодження за давністю утворення можуть відповідати 28.02.2010 року та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя. Тілесні ушкодження у ОСОБА_4 могли утворитися від удару кулаком руки у спосіб, указаний ОСОБА_4 в ході допиту та під час відтворення обстановки та обставин події.Тілесні ушкодження не  характерні  для утворення їх внаслідок падіння з висоти власного зросту на рівну плоску поверхню утрамбованого грунту, бетонну поверхню, або при ударі головою об стіну. (а.с. 106-108).

          Протоколом допиту свідка ОСОБА_4, згідно якого 08.03.2010 року під час перевезення потерпілого   в Херсонську лікарню, він повідомив, що його вдарив ОСОБА_3(а.с. 37)

          Протоколом допиту свідків ОСОБА_14,ОСОБА_15 згідно якого 01.03.2010 року   потерпілий вже перебував  в безпорадному стані.   

          Протоколом допиту свідка  ОСОБА_16, згідно якого  перелом  черепу не міг виникнути внаслідок  ускладнення  операції 01.03.2010 року.

          Протоколом допиту свідка ОСОБА_17 яка  під час огляду потерпілого  виявилила невелику ссадину в області  лівої скроні.  

          При цьому суд критично ставиться до показань свідків  ОСОБА_18 та ОСОБА_19 які в судовому засіданні  стверджують, що 28.02.2010 року, о 20год 30 хвл.   в районі базарчика с.Разгоспне чули голос потерпілого, однак в обличчя його не бачили.

          Також  суд критично ставиться до тверджень  свідків ОСОБА_20та  ОСОБА_21, які  пояснили, що  бачили як потерпілий  впав на сідниці при намагнні зупинити велосіпед ОСОБА_3, але підсудний його не бив.  Покази зазначених свідків  повністю спростувуються матеріалами справи, в тому числі показаннями  судово-медичного експерта.    З цих же підстав суд не бере до уваги показання  свідка ОСОБА_22 та ОСОБА_23.(а.с. 83,65), від виклику яких в судове засідання учасники процесу відмовилися, обмежившись дослідженням протоколів  їх допиту на досудовому слідстві. Крім цього, суд погоджується з доводами предстаника потерпілого, що  хватаючись  за  велосепед який рухався вперед, та відірвавшись від нього  потерпілий не міг впасти на сідниці як     пояснюють свідки.

          Свідок ОСОБА_24 допитаний в судовому  засіданні пояснив, що не чув від підсудного висловлень про які ствердужють свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11, однак це не спростовує показань зазначених свідків. Крім цього, зважаючи на пояснення свідка ОСОБА_24, що  після перевірки у підсудного  лічильника він не повернувся разом з  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в контору, а  в робочий  час залишився з підсудним розмовляти про особисті справи, суд робить висновок про осбисті  близькі стосунки   свідка з підсудним та також критично ставиться до його показань.

          Суд не погоджується з доводами захисника щодо неповноті  висновку експерта, отже в судовому засіданні експерт додатково допитувався з приводу наданого висновку та інших питань які стосуються обставин справи,  отримані відповіді на всі питання захисника в тому числі, що тілесні ушкодження у потерпілого  не могли виникнути через падіння.

          Той факт, що  брат потерпілого ОСОБА_4,звертаючись із заявою  до  міліції  просив прийняти  міри до невідомого чоловіка який  зпричинив потерпілому тілесні ушкодження, не спростовує інші докази по справі.

        Таким чином, оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного повністю доведена. Дії підсудного ОСОБА_3, правильно кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

        Дослідженням даних про підсудного ОСОБА_3 встановлено, що він за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

        Обставин, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_3, відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи підсудному покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, який згідно ч.4 ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винного та виходить з того, що підсудному має бути призначено покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

        Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що попередження  нових злочинів та  виправлення підсудного можливо без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

       ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п’ять)  років.

         На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбуття призначеного покарання, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

         Згідно ст.76 КК України зобов’язати засудженого повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

         До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу засудженому залишити – підписку про невиїзд.

      На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Херсонської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку, шляхом її подачі через Скадовський районний суд Херсонської області.

Суддя                                                                      Н.І.Ведмідська