№ 1-685/10

ВИРОК

іменем України

14 грудня 2010 року Октябрський районний суд м.Полтави в складі

    головуючого – судді Нізельковської Л.В.

        при секретарі – Тороповській А.С.

        за участю прокурора – Попка О.В.

        потерпілого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві справу про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Падалки Полтавського району, громадянки України, не одруженої, з середньою освітою, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

за ст. 185 ч.1 КК України, -

встановив:

В період часу з 02 березня до 20 квітня 2010 року ОСОБА_2 на торгівельному місці №96 на території ЦКР по вул.Новобазарній в м.Полтаві таємно викрала гроші в сумі 5661,62 гривні, що належать ОСОБА_1, чим спричинила потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнала частково. Повідомила, що дійсно протягом березня - квітня 2010 року викрадала із каси гроші загальною сумою приблизно 2000 грн., але вважала, що потерпілий винен їй ці кошти як заробітну плату. Щодо решти суми вказала, що цих грошей вона не брала, а розписку, в якій зобов’язалася повернути гроші в сумі 4290 грн., написала під психологічним тиском потерпілого.

Однак, вина підсудної повністю підтверджується дослідженими в суді доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 20.04.2010 він виявив нестачу коштів на належному йому торгівельному місці, де працювала ОСОБА_2 Вказав, що загальна сума нестачі була 5661,62 грн., яку він виявив при проведенні інвентаризації. Підсудна цю суму не оспорювала. Із загальної суми нестачі він вирахував заробітну плату, яку мала отримати ОСОБА_2, і тому залишився борг в сумі 4290 грн., про який вона написала розписку. Частину боргу на даний час підсудна та її мати відшкодували тому просив стягнути з підсудної 3760 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином. Також повідомив, що на цьому торгівельному місці в березні-квітні 2010 року працювала лише ОСОБА_2, а тому ніхто інший викрасти гроші не міг. Крім того, в разі, коли замінюється продавець, на торгівельній точці обов’язково проводиться ревізія, що виключає можливість заволодіння коштами іншою особою, а не тією, яка працювала на торгівельній точці в конкретний період часу.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що були присутні під час проведення інвентаризації торгівельної точки, де працювала ОСОБА_2 Розповіли, що проведеною перевіркою виявлено саме таку суму нестачі, яка зазначена в акті інвентаризації.  Крім того, свідки вказали, що розписку про заволодіння коштами ОСОБА_2 писала добровільно. Тиску на неї ніхто не чинив та ніхто не погрожував.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила суду факт роботи ОСОБА_2 на торгівельній точці ОСОБА_1 та факт виявлення нестачі. Вказала, що підсудна дійсно брала гроші із каси без відому власника, вважаючи, що потерпілий був їй винен їй ці гроші як заробітну плату.

Згідно розписки, написаної ОСОБА_2 20.04.2010, підсудна визнала факт викрадення грошей у ОСОБА_1 в розмірі 4290 гривень. (а.с.9)

Накладними та актом інвентаризації від 20.04.2010 на торгівельному місці, де працювала ОСОБА_2 підтверджується факт нестачі грошових коштів в сумі 5661,62 гривні. (а.с.13-23, 50)

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 185 ч.1 КК України знайшла своє підтвердження у суді, оскільки встановлено, що вона таємно викрала чуже майно.

Показання ОСОБА_2 про те, що вона заволоділа лише коштами в розмірі її заробітної плати, яку ОСОБА_1 безпідставно їй не виплачував, суд оцінює критично та такими, що дані з метою пом’якшення кримінальної відповідальності. Розмір завданої шкоди підтверджується дослідженими в суді доказами, можливість викрадення коштів іншою особою виключається.

При призначенні покарання суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу підсудної, яка задовільно характеризується, раніше не судима.

Обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудній покарання у вигляді громадських робіт.

Цивільний позов потерпілого підлягає частковому задоволенню – на суму невідшкодованої матеріальної шкоди в розмірі 3760 грн. Факт спричинення потерпілому моральної шкоди, її розмір та в чому саме вона виразилась потерпілим не доведено, а тому в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

    ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185  ч.1 КК України і призначити їй покарання у вигляді ста п’ятдесяти годин громадських робіт.

    Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.

    Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 3760 гривень. В задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовити.

    На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави протягом 15 діб з моменту оголошення.

    Суддя                                     Л.В.Нізельковська