АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-445\2011 Головуючий у 1 інстанції:
Прокопчук Т.С.
Доповідач: Дашковська А.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Денисенко Т.С.,
суддів: Дашковської А.В.,
Дзярука М.П.,
при секретарі: Черненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по квартирній платі та комунальним послугам в порядку регресу,
ВСТАНОВИЛА:
В вересні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по квартирній платі та комунальним послугам в порядку регресу.
В позовній заяві зазначав, що він є власником ѕ частин квартири АДРЕСА_1, відповідач є власником ј частини цієї квартири, однак відповідач не несе витрат по квартплаті та комунальним послугам. Зазначені платежі він здійснив за відповідача в сумі 4659 грн. 81 коп. З цих підстав просив стягнути з відповідача на його користь 4659 грн. 81 коп. в порядку регресу.
В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по квартплаті та комунальним послугам в сумі 4659 грн. 81 коп., судові витрати в сумі оплати послуг адресного бюро - 48 грн. 18 коп., оголошення в пресі - 110 грн., оплату допомоги адвоката - 2678 грн. 40 коп., витрати по сплаті судового збору - 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в порядку регресу заборгованість по квартплаті та комунальним послугам на суму 4659 грн. 81 коп., судові витрати на суму 3006 грн. 60 коп., а всього 7666 грн. 41 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, позов залишити без розгляду.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неповне з’ясування обставин, що мають значення для її вирішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.
Задовольняючи позов ОСОБА_5 про стягнення з відповідача заборгованості по квартплаті та комунальним послугам, суд правильно виходив з: наявності цієї заборгованості, обов’язку співвласника майна брати участь у витратах на управління, утримання, збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном та передбаченого статтею 544 ЦК України права боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником ѕ частин квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 - власником ј частини цієї квартири (а.с.35,70), відповідач зареєстрована за зазначеною адресою з грудня 2005 року разом зі своєю матір’ю –ОСОБА_6.( а.с.41,44).
Судом першої інстанції встановлено, що всі витрати по оплаті житлово-комунальних послуг квартири АДРЕСА_1 з грудня 2005 року по січень 2010 року здійснено позивачем, в тому числі і суми боргу, яка виникла через відмову відповідача оплачувати нараховані квартплату та комунальні послуги в сумі 4659 грн.81коп. ( а.с.62, 69,125,140,145).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в порядку регресу заборгованості по квартплаті та комунальним послугам на суму 4659 грн. 81 коп.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач, як співвласник, не несе обов’язку по оплаті за надані житлово - комунальні послуги, оскільки не проживає в зазначеній квартирі, не користується житлово-комунальними послугами, колегія суддів вважає неприйнятними за наступних підстав.
Статтею 156 Житлового Кодексу України передбачено, що члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
За змістом статті 360 ЦК України на співвласника майна покладено обов’язок брати участь у витратах на управління, утримання, збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До того ж, за змістом рішення виконкому Запорізької міської ради №47 від 15.10.2003 року «Про порядок звільнення наймачів (власників) квартир(приватних будинків) і членів їх сімей за період тимчасової відсутності від сплати за комунальні послуги»(далі-Постанова), власники квартир і члени їх сімей за період тимчасової відсутності мають право на несплату вартості за ненадані послуги при умові надання протягом одного місяця: заяви та документів, які підтверджують факт відсутності одного або кількох членів сім’ї до відповідних установ (а.с.91).
Доказів на підтвердження звернення до відповідних установ із заявами та зазначеними в Постанові документами відповідачем не надано ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Заперечуючи проти суми заборгованості, відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції власного розрахунку заборгованості, а також доказів щодо спростування суми заборгованості, зазначеної позивачем.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, з висновками якого погодилась і колегія суддів, тому вони суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у справі, передбачені ст..ст.205,207 ЦПК України, на які посилається представник відповідача, відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: