АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-380\2011 Головуючий у 1 інстанції:
Іваніна Ю.В.
Доповідач: Дашковська А.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Денисенко Т.С.,
суддів: Дашковської А.В.,
Дзярука М.П.,
при секретарі: Черненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2009 року ПАТ „ОТП Банк” звернулося до суду з вказаним позовом до ТОВ „Усвідомлення”, ОСОБА_3, зазначивши в обгрунтування позовних вимог, що, відповідно до укладеного між ЗАТ „ОТП Банк”, правонаступником якого є ПАТ „ОТП Банк”, та ТОВ „Усвідомлення” договору, ТОВ „Усвідомлення” отримало кредит у розмірі 1700000 грн. строком погашення не пізніше 26.09.2009 року зі сплатою відповідної платні за користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між Банком і відповідачем ОСОБА_3 того ж дня було укладено договір поруки, за яким останній зобов’язувався погасити борг ТОВ «Усвідомлення»в сумі наданого кредиту, сплатити відсотки за ним, неустойки і нанесені збитки у випадку неналежного виконання зобов’язань позичальником.
Позичальник своїх зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконав. Станом на 24.09.2009 року прострочена заборгованість боржника становила 1781832,14 грн.. В зв’язку з чим у Банку виникло право вимагати дострокового погашення заборгованості, розмір якої складає: суму основного боргу –1700000 грн., проценти за користування кредитними коштами за період з 22.06.2009 року по 23.09.2009 року в сумі 74194,62 грн., пеню за період з 20.07.2009 року по 23.09.2009 року в сумі 7937,52 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2010 року провадження у справі в частині вимог до ТОВ „Усвідомлення” закрито, оскільки вони не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ „ОТП Банк” 1781832,14 грн. солідарної заборгованості по несплаченому кредиту. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ „ОТП банк” 1700 грн. витрат по сплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Статтями 3, 526, 625 ЦК України передбачено, що однією із засад цивільного законодавства є свобода договору. Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.
Суд вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2009 року між ЗАТ„ОТП Банк”, правонаступником якого є ПАТ„ОТП Банк” і ТОВ "Усвідомлення" укладено кредитний договір №Grl-SME200/001/2009 про надання кредитної лінії, за умовами якого ТОВ "Усвідомлення" отримало від Банку шляхом надання траншу 1700000 грн. кредитних коштів на умовах їх повернення до 26.09.2009 року зі сплатою 21 % річних (а.с.6-15).
На забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між Банком і відповідачем ОСОБА_3 29.05.2009 року було укладено договір поруки №Grl-SME200/001/2009, за яким останній зобов’язувався погасити борг ТОВ «Усвідомлення»в сумі наданого кредиту, сплатити відсотки за ним, неустойки і нанесені збитки у випадку неналежного виконання зобов’язань позичальником (а.с.18-20).
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав. Станом на 29.05.2009 року прострочена заборгованість боржника становила: по кредиту –1700000 гривень, по процентах за користування кредитними коштами за період з 22.06.2009 року по 23.09.2009 року -74194,62 гривень, по пені за період з 20.07.2009 року по 23.09.2009 року -7637,52 гривень. В зв'язку з чим у Банку, у відповідності до п. 1.10 кредитного договору, виникло право вимагати дострокового погашення заборгованості, розмір якої складає 1781832,14 грн.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Доводи апеляційної скарги про те, що:
- суд першої інстанції не зупинив провадження у цій справі до розгляду іншої справи;
- справу розглянуто без фіксації судового розгляду;
- договір поруки укладено без згоди особи, з якою відповідач проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу;
- суд безпідставно не зменшив розмір пені;
колегія суддів вважає неприйнятними з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 553-555 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, оскільки боржником ТОВ "Усвідомлення" не виконано обов'язку перед Банком щодо своєчасного і повного повернення боргу за кредитним договором, Банк правомірно звернувся в суд із даним позовом до поручителя боржника - ОСОБА_3.
У матеріалах справи відсутні данні про наявність обставин, які, відповідно до вимог ст. 201 ЦПК, зобов'язували б суд зупинити провадження у справі.
В матеріалах справи відсутній носій із записом фіксації судового засідання через технічну неможливість зняття зробленого запису на оптичний носій, про що свідчить довідка.
Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір і договір поруки у встановленому законом порядку недійсними не визнано.
Оскільки договір поруки не є договором щодо розпорядження спільним майном подружжя, законом не передбачено отримання згоди другого з подружжя на укладення договору поруки. До того ж, законом не передбачено отримання такої згоди від особи, з якою поручитель проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволені клопотання відповідача про зменшення розміру пені відповідно до вимог ч.3 ст.551 ЦК, оскільки: по-перше, її розмір складає 74194,62 грн., тобто він значно не перевищує розмір збитків, а, по-друге, в матеріалах справи відсутні докази про наявність інших підстав, які б надали суду право здійснити таке зменшення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену ним під час розгляду справи і яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив правильні висновки та ухвалив відповідне закону рішення з урахуванням доводів сторін та наданих ними доказів, отже підстав для скасування оскаржуваного рішення судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: