Справа №2-а-1278/2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року м. Джанкой Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим суддя Смирнова З.П. розглянувши в порядку  письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», –

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що він відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус Дитини війни. Відповідно до ст.6 цього Закону Дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Але їй не в повному обсязі нарахована вказана щомісячна соціальна грошова допомога. Просить визнати бездіяльність відповідача незаконною та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року з урахуванням сум, виплачених за цей період.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив справу розглянути у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення на позов, згідно яких просив розглянути справу у відсутності представника відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що згідно ч.5 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду відносно оскарження рішення суб’єкта владних повноважень на підставі якого може бути заявлена вимога про стягнення грошових коштів, встановлений місячний строк. Частиною 2 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір, встановлений цією нормою, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього закону. Крім того, відповідно до ст.7 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до статті 1 якого, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом громадянина України, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим, отримує пенсію за віком та відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За спірний період позивачеві Управлінням Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в повному обсязі не виплачувалася, що не оспорюється сторонами.

Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).    

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Виходячи з наведеного, з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України, стаття 6 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач у запереченнях посилається на те, що діяв правомірно, посилаючись на ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, а не за рахунок коштів пенсійного фонду.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не  передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі  для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів  не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.  

Доводи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії суд не приймає до уваги, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

      Позивач просить здійснити нарахування та виплатити підвищення до пенсії їй, як дитині війни, починаючи з 01.10.08 р. по 31.12.09 р. відповідно до діючого законодавства у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

  Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень ст.100 КАС України у частині відмови у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку звернення до суду. Згідно зі ст.ст. 99, 100 цього кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.    

   Строк звернення до суду з даним позовом позивачем пропущений, оскільки вимоги просить задовольнити з 01.10.08 р., а позов пред’явлений до суду  01.02.10 р., тобто поза межами 6-місячного строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Заяв про встановлення даного строку та поважність причин його пропуску позивач суду не надав.

  На підставі наведених вище доводів суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо невиплати позивачу недоплаченої щомісячної грошової допомоги в розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання виплатити таку допомогу з 01.09.09 р. по 31.12.09 року. Решту частину позовних вимох необхідно залишити без розгляду.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 8-11, 71, 99, 100, 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року протиправною.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням сплачених сум за цей період.

Решту частину позовних вимог залишити без розгляду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський міськрайонний суд АР Крим у порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно

Суддя                                     З.П.Смирнова