Справа №2-4820/2008, 2-7469/2009, 2-911/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    04 листопада 2010 року                             м.Харків

    Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого –  судді Короткого І.П.

при секретарі             Бондар І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Харківська міська рада, комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, комунальне підприємство «Жилкомсервіс» про усунення перешкоди в користуванні майном, визнання недійсним договору, виселення, зобов’язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

    Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належать, відповідно, квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.  Відповідачем ОСОБА_3 самовільно було побудовано у загальному коридорі нежитлове приміщення XXXVII площею 2,2 кв.м. та на східній клітині кімнату АДРЕСА_3 житловою площею 15,3 кв.м. у зазначеному будинку. На підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2008 року ОСОБА_3 продала зазначені кімнату та нежитлову будівлю ОСОБА_4 Позивачі зазначають, що зазначені кімната та нежитлова будівля були побудовані з порушенням законодавства та порушують права позивачів на користування місцями загального користування та спричинили позивачам моральну шкоду. Позивачі просять суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.12.2008 року, виселити ОСОБА_4 з нежитлового приміщення XXXVII площею 2,2 кв.м. та кімнаті АДРЕСА_3 житловою площею 15,3 кв.м., зобов’язати ОСОБА_3 знести самовільно побудовані зазначені нежитлове приміщення XXXVII площею 2,2 кв.м. та кімнату АДРЕСА_3 житловою площею 15,3 кв.м. Стягнути з відповідачів солідарно по 1700 грн. на користь кожного з позивачів на відшкодування моральної шкоди.

    В судовому засіданні позивачі позов підтримали та пояснили, що ОСОБА_3 самовільно було побудовано приміщення у загальному коридорі та на східній клітині будинку.

    Відповідач ОСОБА_3 до суду не з»явилась.

    Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що за договором купівлі-продажу вона придбала у ОСОБА_3 спірні приміщення.

    Представники третіх осіб до суду не з’явились.

    Дослідивши докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з такого.

    Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належать, відповідно, квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.  Відповідачем ОСОБА_3 самовільно було побудовано у загальному коридорі нежитлове приміщення XXXVII площею 2,2 кв.м. та на східній клітині кімнату АДРЕСА_3 житловою площею 15,3 кв.м. у зазначеному будинку. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 26.08.2008 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на нежитлове приміщення XXXVII площею 2,2 кв.м. та кімнату АДРЕСА_3 житловою площею 15,3 кв.м. у зазначеному будинку. На підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2008 року ОСОБА_3 продала зазначені кімнату та нежитлову будівлю ОСОБА_4 за 17504 грн. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 16.06.2009 року зазначене рішення суду було скасовано.

    Ці обставини підтверджуються свідоцтвами про право власності на квартири (а.с.65, 68), договором купівлі-продажу квартири (а.с.72), рішенням Московського районного суду м.Харкова від 26.08.2008 року (а.с.46-47), ухвалою  колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 16.06.2009 року (а.с.109-110).

    Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

    Ч.3 ст.9 ЖК України передбачає, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

    Судом встановлено, що зазначений будинок, у якому розташовані спірні приміщення, належить територіальній громаді в особі Харківської міської ради та знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс», що підтверджується довідками КП «Жилкомсервіс» від 06.09.2010 року.

    Таким чином, суд вважає, що позивачі не мають права звертатися до суду з позовними вимогами про визнання договору недійсним, виселення та зобов’язання знести самовільно побудовані приміщення, оскільки таке право належить власнику будинку -  територіальній громаді в особі Харківської міської ради, а відсутність права на позов є підставою для відмови в задоволенні позову.

    Крім того, відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Разом з тим, суд вважає, що позивачі не довели факт заподіяння ним відповідачами моральної шкоди, оскільки ніяких доказів в цій частині позовних вимог суду не надали.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 214, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

    В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

    Суддя