Справа №2-11704/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    07 грудня 2010 року                             м.Харків

    Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого –  судді Короткого І.П.

при секретарі             Бондар І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що позивач та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1. У 2007 році відповідач ОСОБА_2 почав будувати на земельній ділянці, якою користувався позивач, зливну яму без дозволу позивача. Через таке самовільне будівництво між сторонами виникли неприязливі стосунки, позивач був змушений звертатися до суду, у зв»язку з чим позивачу було заподіяно моральну шкоду. Також позивач зазначає, що, крім того, 25.06.2009 року відповідач ОСОБА_3 заподіяла позивачу тілесні ушкодження, що також причинило позивачу моральну шкоду. Позивач просить суд стягнути з відповідачів 70000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що всі обставини справи зазначені у позові.

    Представник відповідачів позов не визнав та у письмовому відзиві зазначив, що відповідач ОСОБА_2 дійсно є співвласником зазначеного будинку та на законних підставах побудував та користується зливною ямою. Вважає, що підстав для відшкодування позивачу відповідачами моральної шкоди не мається.

    Дослідивши докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з такого.

    Судом встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1. Відповідачем ОСОБА_2 на земельній ділянці, на якій розташований зазначений будинок, було побудовано зливну яму.

    Ці обставини підтверджуються витягами про реєстрацію прав власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на зазначений будинок, технічними паспортами на зазначений будинок. Визнали ці обставини і сторони по справі.

    Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Ч.1 ст.60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Суд вважає, що позивач не довів, що відповідачами йому була завдана моральна шкода.

    Так, підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України є сукупність таких обставин: неправомірність рішень, дій або бездіяльності особи, наявність моральної шкоди як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, причинно-наслідковий зв’язок між діями або бездіяльністю та такою шкодою.

    Як докази заподіяння моральної шкоди позивач надав суду наступні докази.

    Ухвала судді Московського районного суду м.Харкова від 03.09.2007 року про забезпечення позову ОСОБА_1 і ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою (а.с.16). Але цей документ свідчить лише про наявність спору між сторонами та ніяким чином не підтверджує факт неправомірних рішень, дій або бездіяльності з боку відповідачів.

    Довідка МСЕК про інвалідність позивача, виписка із медичної карти позивача, довідка лікарні швидкої та невідкладної допомоги від 30.06.2010 року №293, виписка із історії хвороби позивача №13939, протоколи досліджень мозку позивача (а.с.6, 10-11) свідчать лише про наявність у позивача ряда захворювань, але ніяким чином не доводять неправомірність рішень, дій або бездіяльності з боку відповідачів.

    Також судом були дослідженні направлення на судово-медичне обстеження та акт судово-медичного дослідження ОСОБА_1 (а.с.52, 125), які не є достатніми доказами, щоб зробити висновок про заподіяння позивачу тілесних ушкоджень відповідачем ОСОБА_3, оскільки в зазначеному акті про заподіяння ушкоджень саме відповідачем ОСОБА_3 вказано зі слів самого позивача, яка є зацікавленою особою.

    Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

    Позивач не довів неправомірності будування відповідачем ОСОБА_2 зливної ями, не довів факту заподіяння позивачу тілесних ушкоджень відповідачем ОСОБА_3, а тому підстав для задоволення позову не мається.

    Оскільки відповідачі понесли судові витрати на правову допомогу, а рішення судом ухвалено на їх користь, є підстави для присудження на користь відповідачів з позивача таких витрат.

    Разом з тим, суд не погоджується з сумою у розмірі 4000 гривень, які відповідачі сплатили адвокату та просять стягнути з позивача.

    Так, ч.2 ст.84 ЦПК України передбачає граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, який також затверджений Постановою КМУ від 27.04.2006 року №590. П.п.1) п.1 граничного розміру компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ передбачає, що витрати, пов»язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

    Представник відповідачів адвокат ОСОБА_7, який надає відповідачам правову допомогу, приймав участь у розгляді справи 07.12.2010 року з 15 години 03 хвилини до 15 години 41 хвилина, тобто 38 хвилин, а тому саме за такий обсяг роботи з позивача на користь відповідачів слід стягнути понесені відповідачами витрати на правову допомогу у розмірі 233,57 грн. Ніяких доказів того, що обсяг роботи адвоката є більшим, ніж встановлено та зазначено вище судом, відповідачі суду не надали.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 214, 215 ЦПК України,                

В И Р І Ш И В:

    В задоволенні позову відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 233 (двісті тридцять три) гривні 57 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

    Суддя