Справа №22Ц- 10079/ 2010 р. Головуючий у 1 інстанції Ткаченко О.В.
Категорія 50, 51 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
26 січня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді : Яворського М.А.
суддів: Ігнатченко Н.В., Коцюрби О.П.
при секретарі Джафаровій Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою малого підприємства «Росава» на рішення Володарського районного суду Київської області від 30 листопада 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до малого підприємства «Росава» про зміну формулювання підстави звільнення, дати звільнення і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з названим позовом, вказуючи, що 01 травня 2010 року її було прийнято на посаду бухгалтера до МП «Росава». 05 жовтня 2010 року вона дізналася, що її було звільнено з 01 липня 2010 року. Весь цей час вона працювала бухгалтером на МП «Росава» , але їй ще з червня 2010 року не виплачувалася заробітна плата. Трудову книжку їй було вручено 05 жовтня 2010 року, з наказом про звільнення її не ознайомлювали . Звільнено на підставі ст. 41 ч.1 п.2 КЗпП України з чим вона не погоджується та просить суд змінити формулювання підстав звільнення її з роботи з малого підприємства «Росава» із „ звільнена з посади за втратою довіри згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України" на „звільнена з займаної посади за згодою сторін згідно ч. І п. І ст.. 36 КЗпП України" , і дату звільнення з „ 1 липня 2010 року" на день вирішення справи у суді. Стягнути з малого підприємства «Росава» на її користь заборгованість по заробітній платі та заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 30 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Змінено формулювання причин звільнення з роботи в трудовій книжці ОСОБА_2 - звільнена з посади за втратою довіри згідно п.2 ст. 41 КЗпП України та зобов’язано вказати причиною звільнення - за угодою сторін згідно ст. 36 ч. 1 п.1 КЗпП України.
Стягнуто з Малого підприємства «Росава» на користь ОСОБА_2 3968,15 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу .
Стягнуто з Малого підприємства «Росава» на користь органу місцевого самоврядування судовий збір в сумі 51 гривень.
Стягнуто з Малого підприємства «Росава» витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн.
В апеляційній скарзі відповідач у справі Мале підприємство «Росава» просить скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства та неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка у справі ОСОБА_2 відповідно до наказу №22 від 01 травня 2010 року по Малому підприємству «Росава» була прийнята на роботу в дане підприємство на посаду бухгалтера. ( а.с. 83).
01 липня 2010 року відповідно до наказу №26 ОСОБА_2 була звільнена з посади бухгалтера за ст.. 41 ч.1 п.2 КЗпП України у зв’язку з втратою довіри. (а.с. 84).
Трудова книжка позивачці була видана 05 жовтня 2010 року. (а.с. 96).
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем було порушено процедуру звільнення, зокрема відповідач в порушення ст. 47 КЗпП України не ознайомив позивачку в день видачі наказу про звільнення із вказаним наказом, та не видав в день звільнення належно оформлену трудову книжку та не провів з ним розрахунок у строки , зазначені в статті 116 КЗпП України, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів вважає висновок суду в цій частині законним та обґрунтованим, рішення таким що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 235 ч.4 Кодексу законів про працю України передбачено що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Так як судом першої інстанції достовірно встановлено, що відповідач у справі, видаючи наказ №26 від 01 липня 2010 року про звільнення позивачки в порушення ст. 47 ч.2 КЗпП України не ознайомив позивачку з вказаним наказом не видав їй копію цього наказу, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач не провів у день звільнення повний розрахунок із позивачкою та затримав видачу трудової книжки до 05 жовтня 2010 року що позбавило позивачку можливості влаштуватися на іншу роботу, тому суд обґрунтовано стягнув на користь позивачки середній заробіток в розмірі 3968,15 грн. ( 793,63 х 5), за п'ять місяців вимушеного прогулу. Вказана сума судом визначена з врахування наданої відповідачем довідки про середній заробіток позивачки. ( а.с. 85 ).
Доводи апелянта про незаконність рішення суду в цій частині на думку колегії суддів є безпідставними та спростовуються наданими позивачкою доказами. Посилання відповідача на направлення позивачки звичайною поштою листа про отримання книжки обґрунтовано відхилено судом першої інстанції як доказ про повідомлення позивачку про її звільнення, оскільки відповідачем не надано доказів про отримання позивачкою вказаного повідомлення.
Тому рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта в цій частині безпідставними.
Разом з тим доводи апеляційної скарги щодо незаконності задоволення позовних вимог про зміну причини звільнення позивачки з ст. 41 ч.1 п. 2 КЗпП України на ст.. 36 ч.1 п.1 КЗпП України колегія суддів вважає обґрунтованими, а рішення суду в цій частині таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Вважаючи звільнення незаконним, ОСОБА_2 просила суд змінити формулювання причини звільнення з п.2 ст. 41 на п.1 ст. 36 КЗпП України.
Вирішуючи спір в частині визнання незаконним звільнення ОСОБА_2 за п.2 ст. 41 КЗпП України, суд дійшов висновку про задоволення позову відповідно до рекомендацій, викладених в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.1.1.1992. за №9 зі змінами та доповненнями "Про практику розгляду судами трудових спорів" та з урахуванням того, що відповідач не надав суду доказів наявності причинно-наслідкового зв’язку - між спричиненням шкоди та неправомірними діями позивачки, що призвели до втрати довіри.
Однак, на думку колегії суддів, з таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.1 ст. 36 КЗпП України трудовий договір припиняється за згодою сторін та в строк, визначений сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи та з пояснень позивачки у судовому засіданні, вона не зверталася до відповідача з заявою про розірвання трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України і, відповідно, відповідач не давав своєї згоди на таке звільнення.
Виходячи з положень частини 1 статті 21, п. 1 частини 1 статті 36, частини 3 статті 235 КЗпП України, розірвання трудового договору за згодою сторін є припиненням трудового договору - підстави трудових правовідносин між працівником і власником (роботодавцем), а тому прямо відноситься до компетенції (повноважень) вказаних осіб як сторін трудового договору, а не інших органів, у тому числі і суду.
Все інше означає перебирання судами на себе повноважень сторін договору, в тому числі і власника (відповідача у справі).
Таким чином, за загальним правилом зміна формулювання причини звільнення саме судом є неможливою, оскільки у такому випадку відбувається припинення трудового договору сторін.
Єдиною підставою і винятком із зазначеного загального правила, з урахуванням роз’яснень, викладених у п. п. 10, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", є надання власником у наказі про звільнення обставинам, які стали підставою звільнення, неправильної юридичної кваліфікації: в такому випадку суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність із чинним законодавством.
Оскільки позивачка не зверталася до відповідача із заявою про звільнення за згодою сторін і МП «Росава» не висловлювало такої згоди та беручи до уваги, що спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині, з підстав, зазначених нею, задоволенню не підлягають. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволені позову.
Так як при апеляційному розгляді не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства та норм матеріального права, тому в іншій частині рішення суду повинно бути залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу малого підприємства «Росава» задовольнити частково.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 30 листопада 2010 року скасувати в частині зміни формулювання причини звільнення скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до малого підприємства «Росава» про зміну формулювання підстави звільнення.
В іншій частині рішення Володарського районного суду Київської області від 30 листопада 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: